У х в а л а
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 243/2071/18
провадження № 61-48088св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у складі судді Хаустової Т. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі суддів: Дундар І. О., Жданової В. С., Краснощокової Н. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки.
Позов мотивовано тим, що вона працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника Горлівського Східного РЕМ у м. Горлівка Донецької області. 31 березня 2017 року за взаємною домовленістю її було звільнено з підприємства. В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме: заробітну плату з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, а також компенсацію за невикористану відпустку. Також, в день звільнення відповідач не видав їй трудову книжку.
Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 13 365 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8 451 грн 84 коп., компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 155 392 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки. Нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табелю обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась, натомість встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у трудових відносинах між ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та його працівниками, зокрема позивачем, з 13 березня 2017 року виникли і станом на момент розгляду справи судами існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству у цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. Позивач продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції та неконтрольованій території. На день звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін 24 березня 2017 року відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації, отже висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку є вірними, оскільки наявність та розмір заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про наявність факту настання для відповідача форс-мажорних обставин є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству. Судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статтей 263, 617 ЦК України, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства. Наданий відповідачем Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України не може бути належним доказом у справі, оскільки згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним доказом настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та звільнення відповідача від відповідальності є сертифікат Торгово-промислової палати України. Надані відповідачем докази не є належним підтвердженням того, що документи щодо позивача, зокрема трудова книжка, були втрачені, відповідного акта з переліком втрачених документів, надано не було.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначило про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Суди першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях надали правову оцінку всім наданим сторонами доказам та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду. Такий висновок ґрунтується на наступному.
Суди установили, що ОСОБА_1 працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника Горлівського Східного РЕМ у м. Горлівка Донецької області. Наказом від 24 березня 2017 року вона була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме: заробітну плату з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, а також компенсацію за невикористану відпуску.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене місто Горлівка Донецької області.
Крім того, місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07 листопада 2014 року.
Згідно пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 року суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.
08 травня 2015 року наказом № 289-ОД по ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» запроваджено особливості ведення діяльності на неконтрольованій території відповідно.
Згідно наказу № 188-а-ОД від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності», виробнича діяльність підприємства з застосуванням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачено контроль з 13 березня 2017 року визнано припиненою у зв`язку з втратою контролю над усім рухомим та нерухомим майном ПАТ «Донецькобленерго», а також запасами, документацією, архівами, комп`ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що розташовано у зоні антитерористичної операції, на території, яка не контролюється українською владою в Донецькій області та у місті Донецьку.
На підставі заяви ПАТ «Донецькобленерго» 16 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12017100000000150 за фактом вчинення 13 березня 2017 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 206 КК України, яке виявилося у блокуванні законної господарської діяльності структурних одиниць ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».
Про втрату контролю над здійсненням своєї господарської діяльності у населених пунктах на непідконтрольній Україні території, про відсутність доступу, зокрема, до кадрового діловодства, про відсутність контролю схоронності всіх особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності співробітників товариства відповідач повідомив листом від 17 березня 2017 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж, Державну службу України з питань праці, Головне управління з держпраці у Донецькій області, Державну аудиторську службу України, Державну регуляторну службу України, Міністерство соціальної політики України, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерство інфраструктури України, Антимонопольний комітет України, Державну екологічну інспекцію України, Міністерство оборони України, а також Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Листом від 20 березня 2017 року відповідач повідомив Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про те, що станом на 20 березня 2017 року вивезення первинних документів товариства, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, є неможливим в зв`язку з ризиками, пов`язаними з блокуванням невідомими особами з 13 березня 2017 року господарської діяльності тих структурних одиниць товариства, які знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній владі України. У листі приведено загальний перелік документів, вивезення яких є тимчасово неможливим, серед яких зазначені розрахунково - платіжні відомості, табелі обліку робочого часу та інші документи.
04 липня 2017 року «ДТЕК Донецькобленерго» письмово повідомило Департамент кіберполіції Національної поліції України про вчинення злочину, а саме, що 27 червня 2017 року та 29 червня 2017 року здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп`ютерних мереж товариства, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації, порушення встановленого порядку її маршрутизації. В результаті вищезазначених дій невідомих осіб, а саме дії комп`ютерного вірусу порушена робота комп`ютерної мережі та програмного забезпечення товариства.
З витягу з кримінального провадження № 12017050390001995 вбачається, що 14 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за частиною першою статті 361 КК України за фактом втручання 27 червня 2017 року невстановленої особи за допомогою електронної обчислювальної техніки та шкідливої програми в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп`ютерних мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що призвело до втрати ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» інформації.
Згідно з актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проведеної 03 серпня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Донецькій області, № 05-20-333/0028 перевірка питань щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, невиплати розрахункових сум, невиплати надбавок за стаж роботи в електроенергетичній галузі працівникам, які перебувають на неконтрольованій території не вбачається можливою через втрату контролю над всім майном, документацією, архівом, комп`ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення боргу із заробітної плати, суди виходили із того, що втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях міст Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата, Ясинуватського району Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконати зобов`язання перед працівниками згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України.
Із такими висновками погодитися не можна.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом пункту 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 24 липня 2017 року за № 2370/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (а. с. 96-117).
За статтею 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов?язання, якою у спірних правовідносинах є стаття 117 КЗпП України, проте не є підставою звільнення від виконання зобов?язання в натурі - виплати заробітної плати за фактично виконану роботу.
Крім того, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання, вимог, які він виводить з цього принципу.
Згідно зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.
Зокрема, у справах «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Враховуючи вищевикладений аналіз висновків ЄСПЛ, виконання трудової функції надає працівнику право на отримання винагороди за виконану роботу.
Таким чином, статтю 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань»щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Оскільки за період роботи із 01 по 13 березня 2017 року позивач не отримала заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, відмова відповідача у виплаті вказаних сум є втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння особистим майном (заробітною платою та компенсацією за невикористану відпустку).
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Прикладом наявності протилежних за змістом правових висновків у судових рішеннях Верховного Суду є постанова від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17, провадження № 61-37184св18, ухвалена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У наведеному судовому рішенні суд дійшов висновку про те, що у трудових правовідносинах між відповідачем ПАТ «ДТЕК Свердловантрацит» та позивачем з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, а тому вимоги про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надала суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень про відплатність праці та обов?язковість виконання роботодавцем зобов?язань щодо виплати заробітної плати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У Х В А Л И В:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу справу № 243/2071/18, провадження № 61-48088св18, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у складі судді Хаустової Т. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі суддів: Дундар І. О., Жданової В. С., Краснощокової Н. С.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
Є. В. Петров
С. П. Штелик
