Єдиний унікальний номер 243/2071/18 Номер провадження 22-ц/4804/170/18
Єдиний унікальний номер 243/2071/18 Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.
Номер провадження 22-ц/4804/170/18 Суддя-доповідач Дундар І.О.
Категорія 54
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2018 року
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Дундар І.О.,
суддів:Жданової В.С., Краснощокової Н.С.
за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 243/2071/18 за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня
В С Т А Н О В И В:
В березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що вона працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника Горлівського Східного РЕМ. Її робоче місце знаходилося на непідконтрольній території України у м. Горлівці Донецької області. 31 березня 2017 року за взаємною домовленістюїї було звільнено з підприємства. В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме, заробітну плату з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, а також компенсацію за невикористану відпуску. Також, в день звільнення відповідач не видав їй трудову книжку. Просила стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 13365,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8451,84 грн., за затримку видачі трудової книжки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 155392,00 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 від імені якої діє ОСОБА_5, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що рішення незаконне. Суд не надав ніякої оцінки тому, що позивач обґрунтував письмовими доказами не лише сам факту наявності обов'язку відповідача сплатити суму заборгованості по заробітній платі та інші компенсаційні виплати, але й розрахунок суми заборгованості. Суд не висловив ніякої правової позиції відносно листа від 12 квітня 2017 року за підписом Голови Донецької обласної організації профспілки ОСОБА_6, у якому зазначається про необхідність виконати роботодавцем вимоги профспілки щодо виплати усіх сум, які належать працівнику при його звільненні з підприємства, що є доказом наявності заборгованості із заробітної плати. Суд мав право самостійно провести відповідні розрахунки згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Зауваження суду на необхідність наявності первинних документів є безпідставним, оскільки ці документи не мають вже ніякого правового значення для вирішення справи, так як після 13 березня 2017 року підрозділи відповідача, які знаходилися на непідконтрольній території України, не працювали у зв'язку з їх захопленням. Отже, на підприємстві після 13 березня 2017 року виникла виробнича ситуація - простій, наслідки якого передбачені ч. 3 ст. 113 КЗпП України. Суд безпідставно у порушення вимог ст. 79 ЦПК України прийняв до уваги надані відповідачем докази втрати кадрових та бухгалтерських документів щодо працівників, які працювали на непідконтрольній території України. Заяви та повідомлення, які були направлені відповідачем до правоохоронних органів не можуть слугувати достовірними доказами того, що документи втрачені. Відповідач не надав до суду акт, складений відповідно до п.6.10 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яким було затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в якому повинен бути зазначений перелік втрачених документів. Суд безпідставно прийняв до уваги наданий представником відповідача Науково - практичний висновок №237/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, як доказ того, що дії відповідача щодо ухилення від своїх обов'язків, передбачених законодавством про працю при вивільненні (звільненні) працівників, були спричинені під впливом дії форс-мажорних обставин. Вказаний висновок був виданий Торгово-промисловою палатою України на запит відповідача та ніяких правових наслідків не породжує, оскільки єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вважає, що суд обґрунтовано не взяв до уваги лист Донецької обласної організації Укрелектропрофспілки, так як він не містить інформації щодо стану розрахунків між позивачем та відповідачем по заробітній платі, оскільки жодних відомостей щодо наявності заборгованості відповідача перед ОСОБА_4 із заробітної плати та розміру цієї заборгованості вказаний лист не містить.. Для стягнення заробітної плати за березень 2017 року позивач повинен був надати докази виконання роботи за цей період, чого зроблено не було. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт наявності заборгованості по заробітній платі та її розмір. Судом першої інстанції надано належної оцінки наданим відповідачем доказам та обґрунтовано встановлено факт втрати первинної документації, яка знаходилась на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідачем було надано до суду копія заяви відповідача про вчинення злочину від 16 березня 2017 року, в якій повідомлялось про втрату контролю над здійсненням господарської діяльності та відсутності доступу до кадрового діловодства, особових справ та інших документів, а також копія витягу з ЄДРДР від 18 березня 2017 року. Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання. Так як на цей час контроль над майном відповідача, яке знаходилось на непідконтрольній території не відновлено, відповідно строк на проведення інвентаризації ще не настав. Жодних доказів того, що усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника підприємства, всупереч пунктам 1.1. та 1.2. наказу № 289-ОД від 08 травня 2015 року «Про організацію ведення діяльності на неконтрольованій території» знаходились на контрольованій території позивачем не надано. Відбовідач був позбавлений можливості виконати покладені на нього законом обов'язки через протиправні дії третіх осіб, що виключає вину відповідача і підтверджується висновком Торгово-промислової платаи України. Для розрахунку середньої заробітної плати необхідна інформація про виплачені раніше позивачу суми та їх склад для встановлення чи підлягають ці суми включенню у розрахунок. Розрахунок середнього заробітку, виконаний позивачем, не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати , так як здійснений виходячи з повного розміру доходів позивача за останні 12 місяців, без відокремлення сум, які не підлягають врахуванню.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2018 року апеляційна скарга позивача ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі 155 392,00 грн. повернуто скаржнику.
Ухвалою Апеляційногот суду Донецької області від 06 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 243/2071/18 за позивом ОСОБА_4 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року про відмову у задовленні позовних вимог про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 13 365,00 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 8 451,84 грн.
В судове засідання сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року про відмову у задовленні позовних вимог про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 13 365,00 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 8 451,84 грн. задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді заступника начальника району. Наказом від 24 березня 2017 року була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табелю обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Судом достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомими майном та документацією.
Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Сторонами не оспорюється, що позивач перебувала з відповідачем в трудових правовідносинах.
Згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічно зміст поняття «заробітна плата» викладено в ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
На підставі ч.ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Горлівка.
Крім того, місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07 листопада 2014 року.
Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 року суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.
При розгляді справи судом встановлено, що 08 травня 2015 року наказом № 289-ОД по ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» запроваджено особливості ведення діяльності на неконтрольованій території відповідно (арк..спр.66).
Згідно наказу № 188-а-ОД від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності», виробнича діяльність підприємства з застосуванням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачено контроль з 13 березня 2017 року визнано припиненою у зв'язку з втратою контролю над усім рухомим та нерухомим майном ПАТ «Донецькобленерго», а також запасами, документацією, архівами, комп'ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що розташовано у зоні антитерористичної операції, на території, яка не контролюється українською владою в Донецькій області та у місті Донецьку (арк. спр. 78).
З наданих відповідачем заяви та витягів з кримінального провадження вбачається, що на підставі заяви ПАТ «Донецькобленерго» 16 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12017100000000150 за фактом вчинення 13 березня 2017 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, яке виявилося у блокуванні законної господарської діяльності структурних одиниць ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». (арк. спр. 67-71).
Про втрату контролю над здійсненням своєї господарської діяльності у населених пунктах на непідконтрольній Україні території, про відсутність доступу, зокрема, до кадрового діловодства, про відсутність контролю схоронності всіх особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності співробітників товариства відповідач повідомив листом від 17 березня 2017 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж, Державну службу України з питань праці, Головне управління з держпраці у Донецькій області, Державну аудиторську службу України, Державну регуляторну службу України, Міністерство соціальної політики України, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерство інфраструктури України, Антимонопольний комітет України, Державну екологічну інспекцію України, Міністерство оборони України, а також Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (арк. спр. 72-75).
Листом від 20 березня 2017 року відповідач повідомив Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про те, що станом на 20 березня 2017 року вивезення первинних документів товариства, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, є неможливим в зв'язку з ризиками, пов'язаними з блокуванням невідомими особами з 13 березня 2017 року господарської діяльності тих структурних одиниць товариства, які знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній владі України. У листі приведено загальний перелік документів, вивезення яких є тимчасово неможливим, серед яких зазначені розрахунково - платіжні відомості, табелі обліку робочого часу та інші документи (арк. спр. 76-77).
04 липня 2017 року «ДТЕК Донецькобленерго» письмово повідомило Департамент кіберполіції Національної поліції України про вчинення злочину.
А саме, що 27 червня 2017 року близько 10:30 год. та 29 червня 2017 року близько 10:00 год. здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж товариства, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації, порушення встановленого порядку її маршрутизації. В результаті вищезазначених дій невідомих осіб, а саме дії комп'ютерного вірусу порушена робота комп'ютерної мережі та програмного забезпечення товариства (арк.спр.79).
З витягу з кримінального провадження № 12017050390001995 вбачається, що 14 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 1 ст. 361 КК України за фактом втручання 27 червня 2017 року невстановленої особи за допомогою електронної обчислювальної техніки та шкідливої програми в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що призвело до втрати ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» інформації (арк.спр.80).
Згідно з актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проведеної 03 серпня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Донецькій області, № 05-20-333/0028 перевірка питань щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, невиплати розрахункових сум, невиплати надбавок за стаж роботи в електроенергетичній галузі працівникам, які перебувають на неконтрольованій території не вбачається можливою через втрату контролю над всім майном, документацією, архівом, комп'ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО (арк.спр.81-95).
У відповідь на ухвалу суду від 19 березня 2018 року (арк. спр. 38-39), якою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов'язано відповідача надати до суду довідку про заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дві щорічної основної та додаткової відпустки, копії наказів про прийняття на роботу та звільнення позивачки, оригінал її трудової книжки та довідки про розмір середньомісячної та середньоденної заробітної плати, відповідачем надано пояснення щодо неможливості надання вказаних документів, крім копії наказу про звільнення, через втрату контролю та доступу до документації кадрового та бухгалтерського обліку на неконтрольованій території; неможливості розрахувати середню заробітну плату, оскільки відсутні дані для розрахунку (арк.спр.129-130).
Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що позивач не перемістилась з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.
Сторонами визнається факт виконання роботи позивачем саме на неконтрольованій території.
Наказ № 3-к про звільнення ОСОБА_4 24 березня 2017 року за згодою сторін видано 24 березня 2017 року, тобто на день звільнення позивача відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації (арк..спр.131-133).
З урахуванням викладеного висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку є вірними, оскільки наявність та розмір заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не прийняв до уваги розрахунок заборгованості, приведений у позовній заяві, не ґрунтуються на законі.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, на який послався позивач проводячи розрахунок заборгованості, застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов'язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України, від 08 лютого 1995 року № 100.
Отже, даний Порядок не може бути застосований для розрахунку заборгованості по заробітній платі, яка обраховується за фактично відпрацьований час на підставі первинних даних про час роботи та розмір посадового окладу.
Вказаний розрахунок ґрунтуються на припущеннях, на яких, виходячи з положень ч. 6 ст. 81 КЗпП України не може ґрунтуватися доказування
Посилання заявника апеляційної скарги на лист від 12 квітня 2017 року за підписом голови Донецької обласної організації профспілки ОСОБА_6 (арк..спр.16), у якому зазначається про необхідність виконати роботодавцем вимоги профспілки щодо виплати усіх сум, які належать працівникам при їх звільненні з підприємства, не спростовує висновків суду про недоведеність обставин щодо наявності та розміру заборгованості саме перед позивачем, а містить лише вимогу про необхідність проведення повного грошового розрахунку, що не оспорюється сторонами та є вимогою закону.
Доводи скарги про необов'язковість наявності первинних документів та про те, що у відповідача мають бути усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника, оскільки з травня 2015 року і до захоплення майна вся інформація з неконтрольованої території направлялась в електронному вигляді до головних органів управління підприємства у м. Краматорську необґрунтовані, оскільки відповідачем доведено порушення в роботі комп'ютерних мереж внаслідок ураження програмного забезпечення комп'ютерним вірусом - шифрувальником.
Оскільки, підприємство було захоплено невідомими особами, відповідач втратив контроль над майном та документацією та також з незалежних від нього причин позбавлений можливості надати суду такі докази.
Доводи скарги про не надання відповідачем акту з переліком втрачених документів не свідчать про неправильність висновків суду про відмову у позові.
Відповідно до п.7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання.
При цьому згідно п.8 цього Положення, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи(відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
Апеляційний суд вважає, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції в частині, в якій відкрито апеляційне провадження, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу в цій частині належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 13365,00 грн. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 8451,84 грн. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді
