Ухвала
іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 751/4233/18
провадження № 51-1732ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року,
встановив:
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2018 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця тамешканця АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК раніше
не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 296 КК до покарання у виді 5 місяців арешту.
Також вказаним вироком вирішено цивільний позов та долю речових доказів.
Відповідно до вироку 4 квітня 2018 року близько 16:20 ОСОБА_4 перебуваючи устані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, змотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок таігноруючи елементарні правила поведінки, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань, кинув камінням у раніше незнайому ОСОБА_5 , яка в той момент проходила біля вказаного магазину. Після чого ОСОБА_4 повалив потерпілу на землю та наніс їй не менше одного удару ногою вголову, заподіявши потерпілій тілесних ушкоджень.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2018 року залишено без змін.
Не погодившись із постановленими судовими рішеннями, засуджений звернувся
до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного таапеляційного судів. На його думку, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильній кваліфікації його дій. Засуджений вказує, що про вказані обставини він наполягав
у апеляційній скарзі, але вказані доводи залишилися поза увагою апеляційного суду. Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що призначене йому покарання ОСОБА_4 вважає занадто суворим.
Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, свої висновки
про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296КПК, за викладених у вироку обставин доведено об`єктивними доказами,
які перевірені у передбаченому законом порядку, вони є послідовними, узгоджуються між собою та допустимими.
Твердження засудженого про те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильної кваліфікації його дій залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції єнеспроможними, оскільки в рішенні апеляційного суду викладено висновки суду про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 зач. 1 ст. 296 КПК.
Що стосується доводів ОСОБА_4 про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.
Згідно зі статтями50,65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності
та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених
дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі
вид і розмір заходу примусу в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вимогах.
Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296 КК
покарання, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, наявність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, дані проособу засудженого, який в силу ст.89 КК не судимий, офіційно непрацевлаштований, неперебуває наспеціальних обліках у лікарів нарколога й психіатра, притягувався до адміністративної відповідальності та визнав вину у вчиненні протиправних дій. Також судом першої інстанції зауважено про відсутність щирого каяття, оскільки вибачення мало формальний характер та судом не встановлено будь-яких намагань хоча
б частково відшкодувати заподіяну шкоду.
Таким чином, повною мірою врахувавши зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст.296 КК у виді 5 місяців арешту.
Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання, яке не є максимальним у межах вказаної норми, явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає.
Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи апеляційної скарги перевірив суд апеляційної інстанції та дав на них змістовні відповіді, а ухвала в цілому відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що йдеться
в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Враховуючи те, що касаційні вимоги засудженого є необґрунтованими, а також
те, що інших доводів, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у касаційній скарзі ОСОБА_4 не навів, суд касаційної інстанції вважає, що у цій справі необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, щопідстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 листопада 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
