Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 751/4233/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/159/19 Категорія - кримінальні Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 квітня 2018 року за № 12018270010002417, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2018 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді арешту строком на 5 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до ОСОБА_8 вирішено не обирати.
Цивільний позов потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди 375 грн. 30 коп.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. гривень.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2018 року, близько 16 год. 20 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою АДРЕСА_3 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та ігноруючи елементарні правила поведінки, діючи з особливою зухвалістю, а саме безпричинно, з хуліганських спонукань, кинув у раніше не знайому ОСОБА_10 , яка в той момент проходила біля вказаного магазину, камінням, після чого повалив останню на землю та наніс їй не менше одного удару ногою в область голови, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які згідно з висновком судової медичної експертизи № 268 від 08.05.2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду відносно нього в частині призначеного покарання змінити та призначити більш м`яке покарання в межах санкції цієї статті у виді штрафу, або застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Також просить дослідити письмові докази щодо його працевлаштування, знаходження на утриманні малолітньої дитини, документи щодо часткового відшкодування потерпілій збитків, та матеріали щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП.
Не заперечуючи обставин скоєння злочину зазначає, що тілесні ушкодження потерпілій він наніс помилково, адже він вбачав в цій дівчині ту, яка його раніше обікрала, проте він обізнався, в чому щиро розкаюється. Вважає покарання, призначене судом, за своїм видом та розміром несправедливим через суворість. Судом в повній мірі не враховано обставини, які пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття в скоєному, те, що він в судовому засіданні просив вибачення у потерпілої, готовність відшкодувати збитки в повному обсязі, відсутність судимостей, наявність позитивних характеристик. Вказує, що він офіційно працевлаштувався на підприємство. Зазначає, що його мати знаходиться на обліку в центрі зайнятості, без засобів на існування, хворіє та потребує ліків і постійної щоденної допомоги. Зауважує, що судом помилково зазначено у вироку, що він неодружений та на утриманні не має неповнолітніх дітей. Вказує, що судом відносно нього було враховано обтяжуючу покарання обставину, а саме: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, проте, на думку апелянта, він вже поніс адміністративне стягнення за ст. 178 КУпАП, за якою було винесено щодо нього постанову, яка залишилась не скасованою, а тому вважає, що за свої дії він вже поніс покарання. Наголошує, що все сталося внаслідок його помилки, спричинені потерпілій збитки ним частково відшкодовано після судового розгляду справи, а тому вбачає за можливе виправлення його без відбування покарання.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, аргументи потерпілої, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає. Таке рішення колегія суддів ґрунтує наступним.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції, обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об`єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження вони не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 296 КК України є правильною і також не оскаржується. В судових засіданнях обвинувачений так і не зміг згадати особу, неприязні відносини з якою стали, нібито причиною його дій і ніяких доказів на обґрунтування цього сторонлою захисту на надано. Таким чином, його дії відносно потерпілої, якої він раніше ніколи не бачив, слід розцінювати як хуліганські.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Як вбачається із вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого, який є особою молодого віку, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, офіційно не працює, притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, врахував досудову доповідь органу пробації, відсутність негативних характеристик, визнання вини у скоєному, надання визнавальних показань, обставину, що пом`якшує покарання, а саме, активне сприяння розкриттю злочину, та обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, врахував позицію потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання у виді обмеження волі, шкода не відшкодована в повному обсязі, а тому за вказаних підстав місцевий суд прийшов до обґрунтованого переконання про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді арешту, який передбачений санкцією частини статті, за якою його притягнуто до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи вирок, враховує обставини його скоєння в денний час, в людному місці обласного центру, яке часто відвідується туристами. Така зухвалість, нехтування загальноприйнятими правилами поведінки та байдужим відношенням до чужого здоров?я повинна бути адекватним чином оцінена державною в особі суду і за вказаних обставин призначення покарання, не пов?язане з позбавленням волі в даному випадку є абсолютно неможливим.
Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 Про практику призначення судами кримінального покарання суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).
На думку колегії суддів, місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_8 вказаних вимог закону дотримався.
Враховуючи вище перелічені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що призначене судом першої інстанції покарання відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про призначення явно несправедливого покарання через суворість, адже на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції завдані збитки потерпілій в повному обсязі відшкодовано не було, а їх відшкодування у незначному розмірі після ухвалення судом обвинувального вироку не може стати достатньою підставою для пом`якшення обґрунтованого та справедливого покарання, призначеного судом першої інстанції.
Наданий суду апеляційної інстанції протокол загальних зборів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю МП-1 від 25.01.2019 року, де офіційно працевлаштований ОСОБА_8 з клопотанням про передачу його на поруки колективу, є непереконливим доводом для пом`якшення обраного судом покарання, як про те просить у зверненні колектив, оскільки останній працює в ньому незначний час (з листопада 2018 року), працевлаштований після вчинення кримінального правопорушення та був зацікавлений у наданні позитивної характеристики його особі.
З урахуванням принципів призначення покарання, а саме його обґрунтованості та індивідуалізації, в даному випадку призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а доводи про надмірну суворість покарання, колегія суддів вважає безпідставними.
Відтак підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання у бік пом`якшення, колегія суддів не вбачає. Крім того, положеннями ст. 75 КК України не передбачено можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні покарання у вигляді арешту.
Вирок суду є законним, обґрунтованим і справедливим, а тому скасуванню чи зміні він не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407-409, 411-419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
