ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 травня 2019 року № 640/65/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом
Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради
до
Антимонопольного комітету України
про
визнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2018 року № 652-р,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради (далі - позивач) з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМКУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.11.2018 року № 652-р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Антимонопольний комітет України рішенням від 20.11.2018 року № 652-р. визнав державну допомогу у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, що виділяються на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», затвердженої рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081), комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» на період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у сумі 407 772,2 тис. грн , недопустимою державною допомогою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Також вказаним рішенням припинено та повернуто незаконну державну допомогу, визнану недопустимою для конкуренції, що виділяється на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», затвердженої рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081), комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, на період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у сумі 407 772,2 тис. грн, відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з підстав того, що відповідач при його прийнятті допустив суттєву помилку під час застосування статей 106, 107 та 93 Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема відповідної судової практики Суду Європейського Союзу, а також відповідного вторинного законодавства, рамкових положень, керівних принципів та інших чинних адміністративних актів Союзу, які є джерелами тлумачення критеріїв (і) визначення державної допомоги та (іі) визначення допустимості/недопустимості державної допомоги.
Вказане, на думку позивача, призвело до необґрунтованого висновку про те, що фінансова підтримка у формі дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, що виділяються на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018-2023 роки є державною допомогою, що спотворює конкуренцію і підлягає припиненню і поверненню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2019 року дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
28.01.2019 року представником Антимонопольного комітету України надано до суду відзив, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що оскаржуване Рішення Комітету № 652-р прийнято за результатами поглибленого аналізу наданого позивачем повідомлення про державну допомогу та наданої ним додаткової інформації, інформації, що отримана Комітетом під час розгляду справи, аналізу положень національного законодавства, що регулює питання державної допомоги, включаючи відповідне законодавство Європейського Союзу, та національного законодавства про автомобільний транспорт, з урахуванням наявних відмінностей регулювання ринків перевезення пасажирів автомобільним транспортом України та країн Європейського Союзу.
А тому, таке рішення є об`єктивним, обґрунтованим та законним, а доводи позивача є суперечливими, хибними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У поданій до суду 26.02.2019 року відповіді на відзив відповідача, позивач не погодився з доводами останнього та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема, як зазначає позивач, відповідач обмежився лише використанням статті 5(2) Регламенту (ЄЄ) № 1370/2007, в той час як інші обов`язкові положення (зокрема, в частині уникнення надмірної компенсації, встановлення заздалегідь визначених публічних обґрунтованих параметрів компенсації, що передбачено статтями 4, 6 та Додатком до Регламенту (ЄЄ) № 1370/2007) були ним проігноровані без будь-яких пояснень.
Такий підхід є необґрунтованим з огляду на те, що відповідно до статті 8(2) Регламенту (ЄЄ) № 1370/2007 держави-члени Європейського Союзу зобов`язані повною мірою дотримуватись статті 5 Регламенту (ЄС) № 1370/2007, яку використовує Відповідач, лише з 3 грудня 2019 року.
Позивач звертає увагу суду, що відзив не містить заперечень відповідача щодо невідповідності національного законодавства України в частині вимог до конкурсної процедури для призначення автомобільного перевізника праву Європейського Союзу, про яку позивач обґрунтовано зазначив в позовній заяві. В результаті, відповідач досягає дещо абсурдного результату, а саме, на основі Регламенту (ЄС) № 1370/2007 застосовує положення національного законодавства, яке не відповідає праву Європейського Союзу (в тому числі Регламенту (ЄС) № 1370/2007), але тим не менш використовується відповідачем у якості підстави ігнорування Критеріїв Рішення у справі Альтмарк, які є частиною права Європейського Союзу.
У запереченнях на відповідь на відзив Антимонопольний комітет України зазначив, що в Україні не існує будь-яких критеріїв оцінки допустимості державної допомоги в галузі транспорту, прийнятих відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», керуючись статтями 264 Угоди про асоціацію, відповідно до якої сторони домовились, що вони застосовуватимуть статті 262, 263 (3) або 263 (4) Угоди з використанням як джерела тлумачення критеріїв, що випливають із застосування статей 106, 107 та 93 Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема, відповідну судову практику Суду Європейського Союзу, а також відповідне вторинне законодавство, рамкові положення, керівні принципи та інші чинні адміністративні акти Європейського Союзу, відповідач використовував Регламент для оцінки сумісності наданої Позивачем державної допомоги КП «ВТК», з урахуванням наявних особливостей організації ринків надання послуг і перевезення пасажирів автомобільним транспортом на маршрутах загального користування в Україні, які перелічені вище.
Зокрема, АМКУ враховувалось відсутність в Україні поняття «громадський транспорт», «публічний транспорт» або «послуги громадського/публічного транспорту»; кардинальну різницю в системі організації послуг, яка передбачена правом ЄС та законодавством про автомобільний транспорт; кардинальну різницю у правових наслідках, які наступають у разі визначення суб`єкта господарювання як такого, що надає ПЗЕІ - такий суб`єкт підпадатиме під виключення в Законі України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» у праві ЄС та законодавстві України.
А тому, під час прийняття оскаржуваного Рішення від 28.11.2018 № 652-р, відповідачем оцінювалась сумісність державної допомоги для суб`єкта господарювання, який незрозуміло на яких правових підставах (без проведення відповідного конкурсу) надає послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Вінниця.
У той же час, у поданих Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради додаткових поясненнях, останній повторно зазначив, що відповідачем не обґрунтовано наявності впливу підтримки на торгівлю між Україною та державами-членами Європейського Союзу, та не доведено, що підтримка відповідає всім невід`ємним ознакам допомоги і є державною допомогою.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вінницької міської ради від 11.04.2014 р. № 1709 «Про внесення змін до рішень міської ради від 25.12.2007 р. № 1620 та затвердження Порядків надання фінансової підтримки - дотації на покриття збитків комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» затверджено порядок використання коштів, передбачених в міському бюджеті для надання фінансової підтримки - дотації на покриття збитків комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування.
11.12.2017 року (вих. № 21-00-002-536058) у відповідності до пункту 2 розділу 9 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» та з метою реалізації Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018-2023 роки, затвердженої вказаними вище рішеннями Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради було подано Антимонопольному комітету України повідомлення про нову державну допомогу.
22.12.2017 року рішенням Вінницької міської ради № 1003 (зі змінами) затверджено комплексну Програму розвитку міського пасажирського транспорту на 2018-2023 роки, пунктом 3 підрозділу II розділу VII якої передбачено надання Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради фінансової підтримки - дотації на покриття збитків комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом в дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят та заходів за рішенням виконавчого комітету міської ради на 2018-2023 роки.
Листом від 15.02.2018 № 500-29/05-1923 Антимонопольний комітет України залишив повідомлення позивача без руху та витребував додаткову інформацію, яка була надана позивачем листами від 14.03.2018 № 21-00-007-11346 та від 19.04.2018 № 21-00-007-17537.
За результатами розгляду повідомлення, розпорядженням державного уповноваженого відповідача від 21.05.2018 № 01/89-р розпочато розгляд справи № 500-26.15/3- 18-ДД про державну допомогу для проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції.
20 листопада 2018 року Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №652, яким:
1. визнано, що державна допомога у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, що виділяються на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», затвердженої рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081), комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» на період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у сумі 407 772,2 тис. грн, с недопустимою державною допомогою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
2. вимагалося припинити та повернути незаконну державну допомогу, визнану недопустимою для конкуренції, що виділяється на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», затвердженої рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081), комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, на період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у сумі 407 772,2 тис. грн, відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
3. Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради у двомісячний строк з дати офіційного оприлюднення рішення Уповноваженого органу належало забезпечити виконання заходів щодо повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції в пунктах 1 та 2 резолютивної частини рішення,
4. Обсяг незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції в пунктах 1 та 2 резолютивної частини рішення, підлягав перерахуванню комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія» у дохід загального фонду місцевого бюджету міста Вінниці в шестимісячний строк з дати офіційного оприлюднення рішення Уповноваженого органу.
5. Департамент енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради був зобов`язаний:
- негайно після офіційного оприлюднення рішення Уповноваженого органу розпочати його виконання;
- вжити в межах повноважень, визначеним законом, вичерпних та ефективних заходів для забезпечення повернення незаконної державної допомоги комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія»;
- не пізніше останнього дня двомісячного строку, зазначеного в пункті 3 резолютивної частини рішення, повідомити Уповноважений орган про вжиті Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради та комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія» заходи з повернення незаконної державної допомоги та надати відповідне документальне підтвердження;
- не пізніше останнього дня шестимісячного строку, зазначеного в пункті 4 резолютивної частини рішення, забезпечити повернення незаконної державної допомоги комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія»;
- надати належні докази виконання цього рішення.
6. Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» належало:
- повернути незаконну державну допомогу, визнану недопустимою для конкуренції в пунктах 1 та 2 резолютивної частини рішення, способом, визначеним у пункті 4 резолютивної частини рішення;
- інформувати Департамент енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради та Уповноважений орган про виконання рішення;
- надати Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради та Уповноваженому органу докази виконання рішення з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, які підтверджують його виконання.
Незгода позивача з даним рішенням, обмовила його на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов`язань України у сфері державної допомоги, регулюються Законом України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» № 1555-VII від 01.07.2014 року (в редакції від 03.07.2018 року) (далі - Закон № 1555-VII).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, державна допомога суб`єктам господарювання (далі - державна допомога) - підтримка у будь-якій формі суб`єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.
Частиною четвертою статті 6 Закону № 1555-VII рішення про визнання державної допомоги допустимою згідно із вимогами цього Закону приймає Уповноважений орган.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 1555-VII Уповноваженим органом є Антимонопольний комітет України.
Порядок подання повідомлення про нову державну допомогу регламентовано статтею дев`ятою Закону № 1555-VII, відповідно до частини першої якої надавачі державної допомоги подають повідомлення про нову державну допомогу з пропозиціями щодо підготовки проектів законів, інших нормативно-правових та розпорядчих актів, спрямованих на підтримку суб`єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, внесення змін до умов чинної державної допомоги.
Відповідно до частин 1-6 статті 10 Закону № 1555-VII якщо інформація у повідомленні про нову державну допомогу не відповідає встановленим вимогам або є неповною для прийняття рішення про допустимість державної допомоги для конкуренції, Уповноважений орган протягом 15 днів з дня отримання такого повідомлення інформує про це надавача державної допомоги, надсилає йому запит на додаткову інформацію і встановлює строк її подання, що не може перевищувати 30 днів з дня отримання запиту. На вмотивоване клопотання надавача державної допомоги Уповноважений орган може продовжити такий строк.
Повідомлення про нову державну допомогу вважається прийнятим до розгляду після 15 днів з дня його надходження, якщо протягом цього строку Уповноважений орган не повідомив надавача державної допомоги про те, що інформація у повідомленні не відповідає встановленим вимогам або є неповною для прийняття рішення про допустимість державної допомоги для конкуренції, та не надіслав запит на додаткову інформацію.
Якщо надавач державної допомоги не подав у встановлений строк відповідно до запиту Уповноваженого органу інформації, повідомлення про нову державну допомогу вважається відкликаним. У такому разі Уповноважений орган приймає рішення про відмову у розгляді повідомлення та письмово повідомляє про це надавача державної допомоги.
Якщо надавач державної допомоги у відповіді на запит Уповноваженого органу обґрунтовано доведе, що подання додаткової інформації є неможливим, оскільки така інформація йому невідома, недоступна або подавалася раніше, Уповноважений орган розпочинає розгляд повідомлення про нову державну допомогу на підставі наявної у нього інформації та повідомляє про це надавача державної допомоги. У такому разі повідомлення про нову державну допомогу вважається прийнятим до розгляду з дня отримання відповіді на запит Уповноваженого органу.
Рішення за результатами розгляду повідомлення про нову державну допомогу приймається Уповноваженим органом протягом двох місяців з дня початку його розгляду.
За результатами розгляду повідомлення про нову державну допомогу Уповноважений орган у встановленому ним порядку приймає рішення про:
1) допустимість нової державної допомоги для конкуренції;
2) визнання підтримки суб`єкта господарювання, зазначеної у повідомленні, такою, що не є державною допомогою відповідно до цього Закону;
3) початок розгляду справи про державну допомогу.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з метою отримання нової державної допомоги надіслав відповідне повідомлення у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 1555-VII.
Отримувачем підтримки, згідно наданого повідомлення є Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія».
Надання такої підтримки обґрунтовано тим, що КП «Вінницька транспортна компанія» є основним транспортним підприємством в м. Вінниці та забезпечує надання якісних послуг з перевезення пасажирів в громадському транспорті загального користування, в тому числі пільгових категорій громадян, яким державою дано право на безкоштовний проїзд.
Втім, як зазначає позивач дане Підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, в зв`язку з відсутністю субвенції з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
А тому, згідно поданого повідомлення, необхідність державної допомоги - підтримки КП «Вінницька транспортна компанія» полягала у необхідності:
- оплати замовником фактично виконаних обсягів пасажироперевезень здійснюється відповідно до типового договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012р. № 1045, а саме сума коштів, що підлягає перерахуванню перевізнику за надані транспортні послуги, визначається як різниця між вартістю наданих за звітний період транспортних послуг (з урахуванням компенсації за втрачені рейси з незалежних від перевізника причин) та обсягом власних доходів перевізника (доходу від продажу проїзних документів та чистого доходу від надання додаткових послуг за іншими напрямами господарської діяльності);
- фінансування коштів на надання фінансової підтримки - дотації на покриття збитків проводиться відповідно до Порядку використання коштів, передбачених в міському бюджеті для надання фінансової підтримки - дотації на покриття збитків комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування від 11.04.2014 року №1709, а саме: обсяг фінансової компанія» від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування від 11.04.2014 року №1709;
- поповнення статутного капіталу підприємства здійснюється відповідно до Порядку використання коштів, передбачених в міському бюджеті на поповнення (створення) статутного капіталу міським комунальним, підприємствам, затвердженого Рішенням Вінницької міської ради від 21.06.2013 року № 1321.
Тобто, позивач у повідомлені просив, зокрема, поєднати форми державної підтримки з поповнення статутного капіталу КП «Вінницька транспортна компанія» на оновлення застарілого рухомого складу, заміни колійного та енергетичного господарств, розширення маршрутної мережі та збереження й розвиток інфраструктури міського електротранспорту в сумі 480 557, 6 тис. грн.
Також, позивач просив поєднати форми державної підтримки щодо фіскальних заходів: податкові пільги зі сплати земельного податку в сумі 1 602,4 тис. грн, що надаються на підставі: пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, яким передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють пільги зі сплати земельного податку на відповідній території; за рішенням міської ради, яким затверджуються переліки підприємств, установ та організацій, що: забезпечують життєдіяльність міста Вінниці; мають важливе соціально-економічне значення; надають послуги в галузі житлово-комунального господарства; надають послуги з охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, культури, освіти, зокрема позашкільної; забезпечують обороноздатність держави.
Тривалість дії програми державної допомоги передбачалося протягом 2018-2023 роки.
У той же час, оскаржуваним рішенням відповідач визнав, що державна допомога у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним транспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят і заходів, що виділяються на підставі Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», затвердженої рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 року № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081), комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» на період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року у сумі 407 772, 2 тис грн., є недопустимою державною допомогою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
При прийнятті даного рішення відповідач, зокрема, виходив з того, що кваліфікація допомоги у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят та заходів, яка надається КП «ВТК» у розмірі 407 772,2 тис. грн. відповідно до Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», що затверджена рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081) як компенсація за ПЗЕІ є неможливою, у зв`язку з недотриманням вимог національного законодавства у частині призначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах, а саме Закону України «Про автомобільний транспорт».
Судом під час розгляду даної справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» не здійснює перевезень пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального користування. При цьому, конкурсний відбір автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування не здійснювався у зв`язку з відсутністю реальних конкурентів у комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» на території міста Вінниці.
За інформацією, наданою Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» здійснює ведення окремих рахунків для обліку доходів і витрат щодо міського електро- та автотранспорту, а також інших видів господарської діяльності.
Суд зазначає, що згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1555-VII послуги, що становлять загальний економічний інтерес, - послуги, пов`язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян, що не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1555-VII, дія цього Закону не поширюється на підтримку наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг. Перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 року (далі - Закон № 2344-III).
Згідно із ст. 6 вказаного Закону органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту (ст. 7 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2344-III тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб`єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб`єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2344-III надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 2344-III розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для: надання соціально значущих послуг такого транспорту; придбання транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту; стимулювання розвитку ринку відповідних послуг.
У той же час, згідно зі статтею 93 Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема відповідну судову практику Суду Європейського Союзу (далі - Договір ЄС), допомога суб`єктам господарювання визнається сумісною з положеннями Договору ЄС, якщо вона забезпечує потреби координації транспорту або якщо вона є відшкодуванням за виконання окремих зобов`язань, притаманних поняттю громадської послуги.
Пунктом 5 преамбули Регламенту (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2007 року про послуги громадського транспорту з перевезення пасажирів залізницею і автомобільними шляхами (далі - Регламент) встановлено, що компетентні органи держав-членів повинні бути здатними забезпечувати надання послуг громадського пасажирського транспорту, зокрема, шляхом застосування таких механізмів: надання ексклюзивних прав на здійснення цих послуг підприємствам - надавачам публічних послуг; фінансової компенсації витрат підприємствам, що надають такі послуги; визначення загальних правил функціонування громадського транспорту, що застосовуються для всіх підприємств.
Відповідно до пукну 27 преамбули Регламенту компенсація, надана компетентними органами для покриття витрат, пов`язаних із виконанням зобов`язання надавати громадські послуги, повинна обчислюватися таким чином, щоб запобігти надмірній компенсації. У тих випадках, коли орган державної влади укладає контракт про надання громадських послуг без проведення конкурентних тендерних процедур, він повинен визначити чіткі правила для того, щоб розмір компенсації був адекватним з огляду на забезпечення бажаного рівня ефективності та якості послуг.
При цьому, пунктом 34 преамбули Регламенту передбачено, що компенсація витрат надавачам послуг громадського пасажирського транспорту має бути такою, щоб підприємства, відповідальні за надання громадських послуг, працювали на принципах та умовах, які дозволяють їм виконувати відповідні завдання. Така компенсація може визнаватися сумісною з правилами державної допомоги за певних умов. По-перше, вона має надаватись саме для забезпечення послуг, що становлять загальний інтерес. По-друге, для уникнення спотворення економічної конкуренції вона не може перевищувати суми, необхідної для покриття чистих витрат, понесених у зв`язку з наданням таких послуг, з урахуванням отриманого доходу та розумного прибутку.
Відповідно до статті 2 Регламенту громадський пасажирський транспорт - це послуги загального економічного інтересу у сфері пасажирського транспорту, що надаються громадянам на недискримінаційній та постійній основі. Компенсація за надання громадських послуг означає будь-яку вигоду, у тому числі фінансову, надану безпосередньо або опосередковано компетентним органом влади за рахунок державних коштів протягом періоду виконання зобов`язань про надання громадських послуг або пов`язаних із періодом, в якому ці послуги надавалися.
Договір про надання громадських послуг повинен містити: чітко визначені зобов`язання щодо громадських послуг, які повинен виконувати суб`єкт господарювання, та відповідні географічні зони; параметри, на підставі яких розраховується компенсація, та наявність будь-яких ексклюзивних прав; механізми визначення розподілу витрат, пов`язаних із наданням послуг. Витрати можуть включати, зокрема, витрати на персонал, енергію, витрати на інфраструктуру, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів загального користування, рухомого складу (ст. 4 Регламенту).
За вказаних обставин, суд звертає увагу, що статтею 29 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Згідно статті 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Відповідно до ст. 43 Закону № 2344-III визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об`єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, використання конкурсного відбору гарантує прозорість та конкурентний спосіб відбору для всіх учасників конкурсу, які бажають подати заявку, на здійснення автомобільних перевезень автобусними маршрутами загального користування, що буде оцінюватись відповідно до встановлених критеріїв.
В свою чергу, відсутність конкурсу під час визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування є порушенням статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» і, як наслідок, такі дії призводять до спотворення конкуренції.
Як зазначив позивач, конкурсний відбір автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування не здійснювався у зв`язку з відсутністю реальних конкурентів у комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» на території міста Вінниці. Втім, відповідно до інформації, що міститься в Повідомленні, Департамент енергетики, транспорту та зв`язку зазначив перевізників, які здійснюють автобусні перевезення пасажирів разом із комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія», що свідчить про наявність конкурентів.
Відповідно до інформації, надісланої додатково до Повідомлення листом від 19.04.2018 № 21-00-007-17537 (вх. № 5-01/4787 від 23.04.2018), Департамент енергетики, транспорту та зв`язку повідомив, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.02.2018 № 351 комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» призначено автомобільним перевізником на автобусних маршрутах загального користування, що суперечить статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Разом з тим матеріали справи свідчать, що Департамент енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради укладає тимчасові договори з перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, що у свою чергу суперечить пункту 2 статті 5 Регламенту, в якому зазначено, що будь-який компетентний орган місцевого самоврядування, якщо це прямо не заборонено національним законодавством, може приймати рішення про самостійне надання послуг громадського пасажирського транспорту, а також може прямо укладати договори про надання громадських послуг із відокремленими підприємствами, щодо яких орган місцевого самоврядування здійснює такий же контроль, яким він володіє по відношенню до власних підрозділів.
Суд також бере до уваги лист Міністерства інфраструктури України від 07.09.2018 № 9951/25/10-18 (вх. № 6-500/10918 від 11.09.2018), наданий на запит Антимонопольного комітету України, відповідно до якого «визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах відповідно до статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також статтею 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років. Процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначено Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 (далі - Порядок), який є обов`язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками. Тобто призначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування та надання компенсації за здійснення пільгових перевезень пасажирів та перевезень за регульованими тарифами, можливо за умов дотримання норм Закону та Порядку».
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що зазначена в повідомленні позивача підтримка створює переваги для отримувача підтримки, яких він не міг би отримати за нормальних ринкових умов.
Виходячи з визначення, незаконна державна допомога - нова державна допомога, надана без повідомлення Уповноваженого органу або в період після повідомлення, але до прийняття Уповноваженим органом рішення про допустимість державної допомоги для конкуренції, або надана всупереч рішенню Уповноваженого органу про визнання нової державної допомоги недопустимою для конкуренції, крім категорій державної допомоги, надавачі якої згідно із цим Законом звільнені від обов`язку повідомлення про нову державну допомогу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державна допомога у формі фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят та заходів, спотворює економічну конкуренцію та є недопустимою державною допомогою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
При цьому, суд зазначає, що неможливість кваліфікації послуг, що надаються КП «ВТК» як послуги, що становлять загальний економічний інтерес робить неможливим застосовувати положення щодо не поширення Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», як це передбачено пунктом 2 частини другої статті 3 цього Закону до фінансової підтримки - дотації на покриття збитків від надання послуг пасажирським автомобільним транспортом загального користування, включаючи втрати від безкоштовного перевезення пасажирів муніципальним автотранспортом у дні відзначення загальнодержавних, загальноміських, новорічних та інших свят та заходів, яка надається КП «ВТК» у розмірі 407 772, 2 тис. грн. відповідно до Комплексної Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2018 - 2023 роки», що затверджена рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2017 № 1003 (зі змінами від 23.02.2018 № 1081).
Неможливість кваліфікації послуг, що надаються КП «ВТК» як ПЗЕІ робить також неможливим застосування повідомлення Європейської Комісії щодо застосування правил державної допомоги Європейського Союзу до компенсації за надання послуг загального економічного інтересу (офіційний вісник ЄС С 8/4 від 11.01.2012) та відповідних критеріїв, закріплених у цьому Повідомленні та раніше викладених у Рішенні Суду ЄС у справі С-280/00 Altmark Trans Gmbh, Regierungsprasidium Magdeburg v Nahverkehrsgesell - schaft Altmark Gmbh (надалі - Рішення у справі Альтмарк) на чому хибно та безпідставно наполягає Позивач у своїй позовній заяві.
Таким чином, твердження позивача щодо помилковості використання Комітетом джерел права Європейського Союзу під час прийняття Рішення № 652-р є хибним, безпідставним, необгрунтованим, та таким, що суперечить законодавству та матеріалам справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що рішення Антимонопольного комітету України від 20.11.2018 року № 652-р, є законним, у зв`язку із чим воно скасовано бути не може.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 34849038, 21050, м. Київ, вул. Соборна, 59) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко
