ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 162/760/17

провадження № 14-550цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д .А., Данішевської В.І ., Золотнікова О.С. , Кібенко О.Р. , Князєва В.С. , Лобойка Л.М. , Лященко Н.П. , Прокопенка О.Б. , Рогач Л.І. , Саприкіної І.В. , Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_13 , заінтересовані особи: Камінь-Каширське об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району Волинської області, про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці за касаційною скаргою ОСОБА_13 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Киці С.І., Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_13 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці.

2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_13 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився у с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області та постійно проживає на території цього села, яке згідноз розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 22 серпня 1990 року № 378-р включено до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і постановою КМУ від 23 липня 1991 року № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.З 22 серпня 1985 року до 29 грудня 1989 року він навчався у Житомирському сільськогосподарському інституті. Після закінчення навчання він повернувся до свого постійного місця проживання у с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області для подальшого працевлаштування. 06 лютого 1990 року він був прийнятий на посаду бригадира у колишньому колгоспі «Україна» с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області.

3. Згідно зі ст. 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали в цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

4. Заявник вважав, що має право на пільги, передбачені ст. 55 Закону № 796-XII. У зв`язку із цим ОСОБА_13 звернувся до Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою щодо призначення пенсії, однак йому повідомили, що за поданими документами він не має права на застосування зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, оскільки відсутні документи, що підтверджують проживання в зоні добровільного гарантованого відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

5. За таких обставин ОСОБА_13 просив встановити факт його постійного проживання у с. АДРЕСА_1 Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року, посилаючись на те, що встановлення цього факту впливатиме на створення умов для здійснення його прав на пенсію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник надав докази, які підтверджують факт його постійного проживання у період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року у с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 377, п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

9. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що між ОСОБА_13 та Камінь-Каширським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області як суб`єктом владних повноважень існує спір про право на отримання пенсії, який повинен розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У лютому 2018 року ОСОБА_13 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року, в якій просить скасувати указане судове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Касаційну скаргу мотивовано тим, що юридична можливість установлення факту постійного проживання особи у визначеному місці, яка породжує для неї певні юридичні наслідки, закріплена положеннями ч. 2 ст. 256 ЦПК України у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви; апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність захисту права заявника на пенсійне забезпечення у порядку адміністративного судочинства.

Щодо меж розгляду судом касаційної скарги

12. 06 березня 2018 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

13. 17 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.

14. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

15. 31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Мотивував тим, що ОСОБА_13 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

17. 27 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Позиція інших учасників справи

18. У березні 2018 року від Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_13 , у якому заявник погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства.

Позиція Верховного Суду

19. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

20. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. ОСОБА_13 обґрунтовував свої вимоги положеннями ст. 11, 14, 55 Закону № 796-XII.

22. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XIIдо потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.

23. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XIIдля встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

24. ОСОБА_13 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується ксерокопією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 10 березня 1997 року Волинською облдержадміністрацією (а. с. 7).

25. Згідно із ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

26. Посилаючись на вказані вище правові норми заявник просив встановити факт його постійного проживання у період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року у с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

28. Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.

29. Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

30. Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

31. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

32. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

33. Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник. Тому ОСОБА_13 має можливість одержати документ, що засвідчує цей факт, звернувшись до вищевказаних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

34. Водночас із заявлених вимог вбачається, що між заявником і заінтересованими особами виник спір з приводу призначення заявнику пенсії на пільгових умовах, що передбачено ст. 55 Закону № 796-XII.

35. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви та розгляду справи судом першої інстанції) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

36. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

37. З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_13 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між ним та Камінь-Каширським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівською сільською радою Любешівського району Волинської області щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Отже, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_13 з підстав того, що вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, є обґрунтованим.

39. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Ураховуючи викладене,Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року винесена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Щодо судових витрат

41. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 402-404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І .

Рогач В.І . Данішевська І.В .

Саприкіна О.С . Золотніков О.М .

Ситнік О.Р . Кібенко В.Ю . Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська