Ухвала
17 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 162/760/17
провадження № 61-11631св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересовані особи: Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
У серні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці.
В обґрунтування заяви посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області, і постійно проживав на території цього села, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1990 року № 378-р включено до Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії Чорнобильської АЕС і постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесено до зони добровільного гарантованого відселення. В 1985 році він вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту і навчався там до 29 грудня 1989 року. Факт його проживання у вказаному селі з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року не підтверджений документами в силу того, що в цей період він якраз повернувся додому після закінчення навчання (дата отримання диплома - 29 грудня 1989 року), однак працевлаштувався в колгоспі «Україна» лише з 06 лютого 1990 року, що стало підставою для відмови Камінь-Каширським ОУПФУ Волинської області у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як немає підтверджуючих документів про проживання ним в зоні добровільного гарантованого відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Встановлення юридичного факту постійного проживання в зоні гарантованого (добровільного) відселення впливатиме на створення умов для здійснення його прав на пенсію. Вказаний факт може бути підтверджений показаннями ряду свідків, мешканців його села.
Враховуючи викладене, просив встановити факт його постійного проживання в с. Нові Березичі Любешівськогорайону Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року включно.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року скасовано. Провадження в справі за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району, про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці закрито.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року, в якій просить скасувати указане судове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району, про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик
