Справа № 162/760/17
Головуючий у 1 інстанції: Гладіч Н.І.
Провадження № 22-ц/773/72/18 Категорія: 69
Доповідач: Киця С. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2018 року
місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
секретар судового засідання - Вергун Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району, про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці за апеляційною скаргою заінтересованої особи Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
17 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Нові Березичі, Любешівського району Волинської області, і постійно проживав на території цього села, яке згідно з розпорядженням КМ України від 22.08.1990 року № 378-р включено до Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії Чорнобильської АЕС і постановою КМ України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони добровільного гарантованого відселення. В 1985 році він вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту і навчався там до 29 грудня 1989 року. Факт його проживання у вказаному селі з 30.12.1989 року по 05.02.1990 року не підтверджений документами в силу того, що в цей період він якраз повернувся додому після закінчення навчання (дата отримання диплома - 29 грудня 1989 року, диплом НОМЕР_1), однак працевлаштувався в колгоспі «Україна» лише з 06.02.1990 року, що стало підставою для відмови Камінь-Каширським ОУПФУ Волинської області у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як немає підтверджуючих документів про проживання ним в зоні добровільного гарантованого відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.
Встановлення юридичного факту постійного проживання в зоні гарантованого (добровільного) відселення впливатиме на створення умов для здійснення його прав на пенсію. Вказаний факт може бути підтверджений показаннями ряду свідків, мешканців його села.
Враховуючи викладене, просив встановити факт його постійного проживання в АДРЕСА_1 в період з 30.12.1989 року по 05.02.1990 року.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області в період з 30 грудня 1989 року по 05 лютого 1990 року включно.
Заінтересованою особою Камінь-Каширським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області подано апеляційну скаргу на це рішення, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 11, 14, 55 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), посвідчення серії НОМЕР_2 видане 10.03.1997 року Волинською облдержадміністрацією, яке є безстроковим і діє на всій території України (а.с.7).
Частиною першою ст. 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
З посиланням на вказані правові норми заявник просив встановити факт, що має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення). Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 р.) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, яким встановлено статус потерпілого відповідної категорії, призначається пенсія на пільгових умовах, визначених розділом VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як слідує з аналізу ст.ст. 7, 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за призначенням пенсії з пониженням пенсійного віку ОСОБА_1 необхідно було звернутись до відділення пенсійного фонду за місцем проживання.
З відповіді Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 14.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із застосуванням зменшення пенсійного віку (а.с. 14).
Відмова відповідного органу в призначенні пенсії може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому КАС України, оскільки згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Оскільки вирішення спору з суб'єктом владних повноважень, щодо права на отримання пенсії має розглядатись в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, місцевий суд відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України мав закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1, а не ухвалювати рішення у справі по суті заявлених вимог.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення в даній справі, суд порушив норми процесуального права, що відповідно до ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження в справі.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі його незгоди з відмовою Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі поданих ним документів, він має право подати позов на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства на дії та рішення суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу заінтересованої особи Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити частково.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року скасувати.
Провадження в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, Березичівська сільська рада Любешівського району, про встановлення факту постійного проживання у визначеному місці закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді:
