Справа № 304/260/19
Провадження № 2/304/183/2019
У Х В А Л А
09 квітня 2019 року
м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Чепурнова В. О.,
з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільної сумісної власності подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернулася з позовом до відповідача, в якому просить поділити спільну сумісну власність подружжя шляхом визнання за нею права на ідеальну частку у розмірі 1/2 частини нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень в с. Т.Ремета, вул. Центральна, № 2, та за ОСОБА_2 – 1/2 частину вказаного нерухомого майна. Свої вимоги мотивує тим, що 08 лютого 1986 року вони з відповідачем уклали шлюб, від якого мають повнолітню доньку. Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2018 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано. За період спільного проживання у зареєстрованому шлюбі ними набуто спільну сумісну власність – нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення (після реконструкції з розширенням) в с. Т.Ремета, вул. Центральна, № 2. Оскільки вказані нежитлові приміщення, вартістю 816 000 грн. є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а частка подружжя є рівною по 1/2 частині ідеальних долей, тому просить позов задовольнити.
В якості забезпечення вказаного позову, у зв’язку з тим, що невжиття таких заходів може призвести до відчуження відповідачем майна, що є спільною сумісною власністю, з метою уникнення його поділу, а також з врахуванням того, що відповідач її право на частину спірного майна не визнає, вимагає від неї звільнення приміщення, у якому вона здійснює підприємницьку діяльність, позивач просить накласти арешт та заборонити відчуження у будь-який спосіб 1/2 частину нерухомого майна, що розташоване за адресою: с.Т.Ремета, вул. Центральна, № 2 Перечинського району Закарпатської області, та зареєстроване за ОСОБА_2
Розглянувши вказану заяву та оцінивши додані до неї матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік видів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України, серед яких процесуальний закон передбачає накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з шкодою, завданою можливим відчуженням вказаного будинку та транспортних засобів.
Судом встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 7-9).
Крім того встановлено, що на даний час між сторонами виник спір з приводу набутого за час спільного проживання майна, а саме нежитлових приміщень, що знаходяться в селі Т.Ремета, вулиця Центральна, № 2, які згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 155009047 від 04 лютого 2019 року належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 (ринковою вартістю 816 000 грн.). В той час ціна позову зазначена 408 000 грн., що є співмірним із захистом тих прав, про які просить заявник ОСОБА_1
Також суд враховує, що відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах «ОСОБА_3 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Отже суд вважає, що можливе відчуження спірного майна може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, то звернувшись до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, заявником належним чином обґрунтовано та доведено необхідність застосування такого заходу як накладення арешту на майно із забороною вчинення будь-яких дій щодо такого з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149-153, 258-260 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750; місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, № 2/12), про поділ спільної сумісної власності подружжя – задовольнити повністю.
Накласти арешт на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область Перечинський район с. Тур'ї Ремети, вул. Центральна, № 2, та на підставі договору купівлі-продажу № 2011 від 18 грудня 2001 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Заборонити будь-якому суб’єкту у будь-який спосіб відчужувати 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область Перечинський район с.Тур'ї Ремети, вул. Центральна, № 2, та на підставі договору купівлі-продажу № 2011 від 18 грудня 2001 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Копію ухвали суду для виконання надіслати до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а також ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» для відома.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання – правила ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
ОСОБА_4
