Справа № 186/432/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"04" квітня 2019 р. м. Першотравенськ

Суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Янжула С.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА :

03 квітня 2019 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровською області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовано тим, що заявником подано позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, внаслідок вчинення кримінального злочину по ч.1 ст.121 КК України, у цивільному провадженні. Ціна позову 542 510,00 гривень. Саме ОСОБА_2, вина якого встановлена вироком суду, зобов'язаний згідно ст.1166 ЦК України, "генерального делікту", відшкодувати у повному обсязі, завдану йому шкоду каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, у формі грошової компенсації втраченого заробітку, згідно прямої дії ч.1,3 ст.1195; ч.1 ст.ст.1197,1202 ЦК України саме з дня події вчиненого ним злочину відносно його здоров'я - 25 березня 2004 року, або повернути йому загублене, ОСОБА_2, його око в натурі, тобто повернути його праве око яке було в нього до 25 березня 2004 року.

В нього є відомості про те, що ОСОБА_2 збуває своє майно та збирається покинути межі України, що призведе до неможливості виконання стягнення зазначених у позові грошових сум, що підлягають постійному відшкодуванню, згідно прямої дії ч.1,3 ст.1195, ч.1 ст.ст.1197,1202 ЦК України в значній сумі. Так, згідно довідки МРЕВ та інформаційної довідки від 11 квітня 2013 року, ОСОБА_2, після 25 квітня 2004 року (дата вчинення злочину відносно заявника), 13 вересня 2007 року продав належний йому автомобіль, а 21 грудня 2005 року продав належне йому приміщення магазину промислових товарів "Штерн", площею 44,5 квадратних метрів.

Просить суд негайно вжити заходів забезпечення його позову шляхом накладення арешту на: 50% пенсійних виплат ОСОБА_2 відділенням Пенсійного фонду України у м.Першотравенську Дніпропетровської області; 50% грошових виплат ОСОБА_2 Першотравенським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області; земельну ділянку за кадастровим номером 1212600000:01:003:0001, площею 0,0148 квадратних метрів для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Мечнікова, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області; автомийку з реєстраційним номером 38547452 по вул.Мечнікова,54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область; приватну трикімнатну квартиру, загальною площею 44,7 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1; а також на все інше належне йому нерухоме і рухоме майно та грошові кошти, в межах суми позову - 542 510,00 гривень.

Вивчивши матеріали заяви та доданих до неї доказів, вважаю, що заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов’язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частини 1,2 ст.149 ЦПК України передбачають, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно ч.ч.1,4 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, і накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Дійсно, 15 березня 2019 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок вчинення кримінального злочину по ч.1 ст.121 КК України, у цивільному провадженні, з ціною позову 542 510,00 гривень.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року в даній цивільній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 квітня 2019 року.

Що стосується вимог заявника в частині накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1212600000:01:003:0001, площею 0,0148 квадратних метрів для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Мечнікова, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області; автомийку з реєстраційним номером 38547452 по вул.Мечнікова,54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область; приватну трикімнатну квартиру, загальною площею 44,7 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 (заявник не вказує в якому населеному пункті знаходиться вказана квартира, але суд вважає, що мова йде про м.Першотравенськ, Дніпропетровської області); а також на все інше належне йому нерухоме і рухоме майно та грошові кошти, в межах суми позову - 542 510,00 гривень, приходжу до наступного висновку.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №162131366 від 03 квітня 2019 року земельна ділянка з реєстраційним номером 86068181226, кадастровим номером 1212600000:01:003:0001, площею 0.0148 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташована по вул.Мечнікова, м.Першотравенська, Дніпропетровської області, є комунальною власністю та належить Першотравенській міській раді Дніпропетровської області. ОСОБА_2 є лише орендарем вказаної земельної ділянки за договором оренди від 07 грудня 2011 року, строк дії: 5 років. Орендодавець: Першотравенська міська рада Дніпропетровської області.

В зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка не належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2, в задоволенні вимоги про забезпечення позову шляхом накладення на неї арешту - слід відмовити.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №162134698 від 03 квітня 2019 року квартира АДРЕСА_2 (колишня Леніна), м.Першотравенська, Дніпропетровської області на праві приватної власності в розмірі 1/1 частки належить ОСОБА_2, але, згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку вказаної квартири. Таким чином, ОСОБА_2 на даний час належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 (колишня Леніна), м.Першотравенська, Дніпропетровської області.

На вказану квартиру накладено заборону на відчуження, реєстраційний номер обтяження 5980870, зареєстровано 06 листопада 2007 року за №5980870 реєстратором: Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки №1396 від 06 листопада 2007 року, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: повідомлення "Райффайзен банк ОСОБА_3" від 06 листопада 2007 року, іпотекодержатель: ВАТ "Райффайзен банк ОСОБА_3", іпотекодавець: ОСОБА_2, розмір основного зобов'язання 69 000 гривень, строк виконання 05 листопада 2012 року. Тобто, на даний час обтяження майна, що знаходиться в іпотеці, не знято.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов’язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом – у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року та від 19 червня 2013 року, ухвалі колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року та постанові колегії суддів Вищого господарського суду України від 01 квітня 2013 року, постанові Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року.

Заявник просить накласти арешт на майно, яке є предметом іпотеки, в порядку забезпечення позову і на яке вже накладено заборону по його відчуженню, заявник не є іпотекодержателем, а іпотекодержатель - ВАТ "Райффайзен банк ОСОБА_3", на підставі ч.8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» і ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» має пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, тому в задоволені вимог в частині накладення арешту на вказане житлове приміщення, слід відмовити.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №162135397 від 03 квітня 2019 року автомийка за реєстраційним номером 38547452 по вул.Мечникова,54, м.Першотравенська, Дніпропетровської області на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності САВ №385840 від 12 грудня 2012 року, в розмірі 1/1 частки належить ОСОБА_2, однак, згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку вказаної автомийки, тому на даний час ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частка автомийки, розташованої за адресою: вул.Мечнікова, буд.54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область.

Копією Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2305542 від 11 квітня 2013 року підтверджується, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 приміщення магазину промислових товарів "Штерн" по вул.Ювілейна (колишня Жовтнева), буд.16, м.Першотравенська, Дніпропетровської області, на підставі договору купівлі-продажу ВСК №916407, р/н 5889 від 16 грудня 2005 року.

Копією відповіді начальника Павлоградського відділення РЕР ДАІ підпорядкованого ГУМВС України в Дніпропетровській області №403 від 10 квітня 2013 року підтверджується, що накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 не має можливості, в зв'язку з тим, що вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації 13 вересня 2007 року.

Ці дані свідчать про те, що після вчинення злочину 25 березня 2004 року, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відносно ОСОБА_1 ОСОБА_2, що встановлено вироком суду, останній відчужував належне йому майно, хоча на момент його відчуження до ОСОБА_2 ще не було пред'явлено вимог чи подано позову до суду, однак заявник ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову обґрунтував можливість вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання про відшкодування шкоди та довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому вважаю, що вимоги заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на 1/2 частку автомийки, розташованої за адресою: вул.Мечнікова, буд.54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область, все належне ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 і знаходяться у нього або на його банківських рахунках, в межах суми позову 542 510,00 гривень є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог заявника в частині накладення арешту на 50% пенсійних та 50% грошових виплат, що нараховуються ОСОБА_2, приходжу до наступного.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст.7,22,46,58,68 Конституції України. А саме: кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у рішенні по справі "Хонякіна проти Грузії" №17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Норми ст.41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Згідно ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Заявником не доведено, що у відповідача ОСОБА_2 відсутні кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутнє чи в недостатній кількості наявне майно, на яке можливо накласти арешт з метою забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду №183/5864/17-ц від 17 жовтня 2018 року.

Заява про забезпечення позову в цій частині є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. Заявник посилається на те, що в нього є відомості, згідно яких ОСОБА_2 збуває своє майно та збирається покинути територію країни, однак дані відомості суду не надано.

Заявник просить накласти арешт на 50% пенсійних виплат ОСОБА_2 відділенням Пенсійного фонду України у м.Першотравенську Дніпропетровської області, однак такої юридичної особи, як відділення Пенсійного фонду України у м.Першотравенську Дніпропетровської області, не існує.

Крім того, заявником долучено до заяви копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №5431884 від 19 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 гривень, копії постанов ВП №54338273 від 19 липня 2017 року про звернення стягнення на пенсійні та регресні виплати, що нараховуються ОСОБА_2 у вищезазначеному виконавчому провадженні, даних про те, чи виконано рішення суду №186/836/16-ц від 11 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 гривень, заявником не надано, суду також не доведено, чи стягуються з ОСОБА_2 грошові кошти за іншими зобов'язаннями, а накладення арешту на 50% пенсії та страхових виплат в зв'язку з втратою професійної працездатності ОСОБА_2 може призвести до стягнення з останнього пенсійних та страхових виплат у більшому розмірі, ніж це передбачено законом, та залишити його без гарантованих державою засобів для існування, що є недопустимим.

В зв'язку з чим, в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на 50% пенсійних виплат ОСОБА_2 відділенням Пенсійного фонду України у м.Першотравенську Дніпропетровської області; 50% грошових виплат ОСОБА_2 Першотравенським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, слід відмовити.

За таких обставин, вважаю за необхідне частково задовільнити заяву ОСОБА_1 в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку автомийки, розташованої за адресою: вул.Мечнікова, буд.54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область, все належне ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 і знаходяться у нього або на його банківських рахунках, в межах суми позову 542 510,00 гривень, а в задоволенні решти вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, - суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовільнити частково.

Накласти арешт на:

- 1/2 частку автомийки, розташованої за адресою: вул.Мечнікова, буд.54, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_2;

- все належне ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_2 і знаходяться у нього або на його банківських рахунках,

в межах суми позову 542 510,00 гривень.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали для виконання направити Першотравенському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області.

Першотравенському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про виконання ухвали повідомити суд у встановлені законом строки.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Зустрічне забезпечення, передбачене ст.154 ЦПК України - не застосовується.

Роз'яснити заявнику ОСОБА_1, що відповідно ч.1 ст.159 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок ОСОБА_1, як особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Копію ухвали після її виконання направити ОСОБА_2.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: С.А. Янжула.