ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2019 року
Київ
справа № 826/15456/17
провадження № К/9901/48227/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Міністерства охорони здоров'я України до Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, за участю третіх осіб: Всеукраїнська екологічна громадська організація (далі - ВЕГО) «МАМА-86», Асоціація «Українське Хризотилове об'єднання», Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля», про визнання протиправними дій та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва постановлену 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Васильченко І. П., Вєкуа Н. Г., Федорчука А. Б., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Глущенко Я. Б., Кузьмишиної О. М., Шелест С. Б.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2017 року Міністерство охорони здоров'я України (далі також - позивач, МОЗ України) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, за участю третіх осіб: ВЕГО «МАМА-86», Асоціація «Українське Хризотилове об'єднання», Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Завод «Дніпровська хвиля», про визнання протиправними дій та скасування наказу, у якому просило:
1.1. визнати дії Державної регуляторної служби України щодо направлення до Міністерства юстиції України повідомлення, оформленого листом від 11 серпня 2017 року № 6753/0/20-17 протиправними;
1.2. скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року № 2859/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту» та зобов'язати відновити державну реєстрацію наказу МОЗ від 29 березня 2017 року № 339 «Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 року за № 702/30570.
2. У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року № 2859/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно - правового акту».
2.1. В обґрунтування вимог клопотання позивач посилався на те, що оскільки виконання п. 20 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року № 731, навіть у разі задоволення даного позову, унеможливить введення в дію наказу МОЗ від 29 березня 2017 року № 339 «Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 року за № 702/30570, зазначений позов потребує вжиття заходів його забезпечення.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 26 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.
4. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того зазначено, що протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення повинно бути встановлено в ході розгляду даної справи.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, уважаючи вказані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу.
6. Автор касаційної скарги, серед іншого, наполягає на тому, що судами невірно застосовано абзац 6 пункту 2.36 Порядку подання нормативно - правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно - правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно - правових актів» від 12 квітня 2005 року № 34/5 та пункт 20 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №73.
7. У касаційній скарзі представник МОЗ України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення яким задовольнити клопотання позивача про вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
8. Представник відповідача - Міністерства юстиції України та представник третіх осіб: Асоціації «Українське Хризотилове об'єднання» та ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля», подали відзиви на касаційну скаргу, в яких наголошують на необґрунтованості останньої і просять відмовити в її задоволенні.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
10. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
V. Позиція Верховного Суду
11. Верховний Суд погоджується з мотивами судів, покладеними в основу оскаржуваних судових рішень, а саме про відсутність підстав для забезпечення даного адміністративного позову, зокрема, у зв'язку із тим, що позивачем не наведено конкретних обставин, за яких невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення прав позивача.
12. Колегія суддів констатує, що вимоги позивача, заявлені в адміністративному позові, зводяться до невідповідності оскаржуваного наказу та дій відповідачів вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду клопотання про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.
13. Посилання позивача в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову та в касаційній скарзі на п. 20 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року № 731, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
14. Відповідно до п. 20 вказаного Положення нормативно-правовий акт, виключений з державного реєстру, підлягає скасуванню органом, що його прийняв, протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про виключення з державного реєстру.
14.1. Копія відповідного розпорядчого документа направляється до органу державної реєстрації протягом 2 днів з дня скасування нормативно-правового акта.
14.2. Разом із тим, згідно з Порядком скасування рішення про державну реєстрацію нормативно - правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.200 року № 32/5, рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта може бути оскаржено до суду.
14.3. Якщо рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта буде визнано неправомірним судом, орган державної реєстрації виконує таке судове рішення відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (пункт 18).
15. Отже, висновки судів першої й апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків і ґрунтуються на переоцінці обставин, установлених судами.
16. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VI. Судові витрати
17. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 826/15456/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець
