Постанова

іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/11543/17-к

провадження № 51-5990км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000130 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1, пунктом 2 ч.3 ст.76 КК України.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 березня 2017 року приблизно о 14 годині 25 хвилин керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем «MERCEDES BENZ S280», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, рухаючись по вул. Центральній зі сторони вул. Колекторної в напрямку вул. Садової, 165 в місті Києві, в порушення вимог пунктів 1.5; 2.1 «а»; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 12.1; 12.9 «б» та дорожніх знаків 1.3.2; 1.39 і 3.29 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка виражалася у наявності попереду нього аварійно небезпечної ділянки та заокруглення проїзноїчастини вліво, про що його інформували дорожні знаки 1.3.2 та 1.39 ПДР України, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, рухаючись зі швидкістю приблизно 100 км/год., що значно перевищувала максимально допустиму швидкість на даному відрізку дороги 40 км/год., не впорався з керуванням і на заокругленні проїзної частини вул. Центральній вліво біля перехрестя з вул. Садова, 72 в місті Києві виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та скоїв наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.

Апеляційний суд міста Києва скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок від 14 лютого 2018 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина була зазначена при встановленні об`єктивної сторони злочину як порушення, яке знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Наголошує, що з урахуванням всіх обставин справи, даних про особу засудженого, стану його здоров`я, позиції потерпілої, виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначене апеляційним судом покарання є явно несправедливим внаслідок суворості.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу захисника з викладених в ній підстав.

Прокурор ОСОБА_5 вважала вирок апеляційного суду законним, а касаційну скаргу необґрунтованою.

Мотиви суду

Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Пунктом 2 ч. 1ст. 91 КПК Українипередбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3ст. 374 КПК Україниу разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведених вимог суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались.

Так, за наслідками судового розгляду, проведеного в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд ухвалив щодо ОСОБА_6 обвинувальний вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Зі змісту сформульованої у ст.286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У зв`язку з цим суди зобов`язані ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у цій статті порушення; які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

При цьому слід враховувати, що за змістомст. 286 КК України, цей злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв`язку.

Тому встановлення причинного зв`язку між діянням, що полягає у порушенні конкретних правил безпеки дорожнього руху і наслідками, що настали, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченогост. 286 КК України, зокрема і ч. 2 вказаної статті.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 під час керування транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, а саме наявності попереду нього аварійно небезпечної ділянки та заокруглення проїзноїчастини вліво, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, рухаючись зі швидкістю, яка значно перевищувала максимально допустиму швидкість на даному відрізку дороги, не впорався з керуванням і на заокругленні проїзної частини виїхав за її межі на узбіччя та скоїв наїзд на перешкоду (дерево), внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Однак при такому формулюванні обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд не виклав об`єктивну сторону цього злочину. Так, узагальнено перелічивши допущені засудженим порушення правил безпеки дорожнього руху, суд у вироку не встановив, порушення яких саме конкретних правил перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали, тобто з виникненням ДТП та заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Отже, надаючи правову оцінку діянню засудженого з огляду на встановлені фактичні обставини, суд не з`ясував та не зазначив у вироку обставини, які відповідно дост. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду, адже зазначені положеннялише визначають обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження обставин, які суд зобов`язаний з`ясувати.

Слід зазначити, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, із обов`язковим зазначенням усіх ознак об`єктивної сторони злочину (суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому смерті), причинний зв`язок між діянням і наслідками) має суттєве значення для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, для реалізації права на захист та вирішення інших питань, зокрема передбачених ч.4 ст.67 КК України. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Неконкретне викладення у вироку фактичних обставин скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення залишилось без належної оцінки апеляційного суду.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірено обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, необхідних для правової оцінки дій засудженої та які, відповідно дост. 91 КПК України, входять до предмету доказування, що перешкодило судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

За таких обставин, суд касаційної інстанції позбавлений можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність в контексті викладених у касаційній скарзі доводів захисника.

З огляду на викладене, оскільки розгляд кримінального провадження здійснювався формально всупереч вимогамст. 2 КПК України, а судові рішення не відповідають вимогам ст.370 КПК України, а тому в силу п. 1 ч. 1ст. 438 КПКУкраїниці судові рішення слід скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід усунути порушення, вказані в цій ухвалі, об`єктивно з`ясувати обставини, які мають істотне значення для правової оцінки дій ОСОБА_6 , та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

При цьому слід мати на увазі, що за того ж обсягу обвинувачення та тих самих даних про особу засудженого призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним, звідси і явно несправедливим через м`якість.

З огляду на викладене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючисьстаттями434,436,438, 441,442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та вирок Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3