Ухвала
іменем України
22 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 753/11543/17
Провадження № 51-5990 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в:
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 2 серпня 2019 року,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Макіївки Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_5 10 березня 2017 року приблизно о 14 годині 25 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES BENZ S280», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Центральна зі сторони вул. Колекторна в напрямку вул. Садова, 165 в м. Києві та під час вибору швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перевищив максимальну швидкість на даному відрізку дороги 40 км/год, рухаючись із швидкістю 100км/год, не впорався з керуванням і на заокругленні проїзної частини вул.Центральна, біля перехрестя з вул. Садова, 72 в м. Києві виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та скоїв наїзд на перешкоду (дерево).
Причиною даної ДТП є невідповідність дій водія автомобіля «MERCEDES BENZ S280», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам п.п. 12.1, 12.9 (б) ПДР.
Внаслідок ДТП, яка сталася через порушення водієм ОСОБА_5 п.п.12.1, 12.9 (б) ПДР, пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20 годині 35 хвилин помер в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Згідно з результатами судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_6 , його смерть настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми і між даною травмою, яка виникла наслідок дорожньо-транспортної пригоди, та причиною настання смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Зокрема, захисник вказує на те, що суд першої інстанції при обранні покарання ОСОБА_5 врахував вимоги ст. 65 КК України щодо ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття. Однак, судом не було повністю враховано особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, а саме те, що обвинувачений не має негативних характеристик, на спеціальних обліках не перебуває, має тимчасове місце проживання у м. Києві, має на утриманні неповнолітню доньку та батьків похилого віку, та взагалі не врахував відшкодування обвинуваченим завданих збитків сестрі загиблого ОСОБА_6 . Крім того, захисник зазначає, що внаслідок травми, отриманої під час ДТП, обвинувачений має третю групу інвалідності та потребує постійного лікування. Стверджує, що судом не було враховано також те, що цивільні позови до ОСОБА_5 не заявлені, обвинувачений всіляко допомагав органу досудового розслідування та суду, надавав правдиві покази як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, не заперечував своєї вини та не оспорював доказів стосовно обставин вчиненого злочину. Крім того, вказані обставини, на думку захисника, залишені поза увагою і судом апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Захисник ОСОБА_4 порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Відповідно ж до роз`яснень, що містяться у п. п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 вид і розмір покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК Україниврахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано, визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, є інвалідом третьої групи, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2005 року народження, добровільно відшкодував завдану шкоду.
Також, вирішуючи питання щодо призначення покарання ОСОБА_5 , суд окремо врахував тяжкість злочину, який вчинив обвинувачений, його ставлення до вчиненого та найважчі і незворотні наслідки у виді смерті людини, а також те, що злочин було вчинено у стані алкогольного сп`яніння. Окрім того, суд взяв до уваги й те, що обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, та дійшов обґрунтованого висновку, що покарання ОСОБА_5 слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому й у повній мірі буде відповідати вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому судом визнано щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.
Аналогічні з доводами касаційної скарги, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 були предметом розгляду й у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд у своєму рішенні погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що відповідно до вимог ст. 65 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілої, особу обвинуваченого та конкретні обставини справи, а призначене ОСОБА_5 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.
При цьому наголосив, що доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано особу обвинуваченого, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
На переконання колегії суддів касаційної інстанції, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого діяння, конкретні обставини його вчинення, характер і мотиви допущених засудженим порушень правил безпеки дорожнього руху та незворотність наслідків, що настали у результаті ДТП, призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість, а підстав для застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України, про що захисник зазначає у касаційній скарзі, не вбачається.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 серпня 2019року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
