-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Постанова 31.03.2021
Постанова 15.02.2021
Ухвала суду 30.11.2020
Ухвала суду 30.11.2020
Ухвала суду 12.10.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 14.07.2020
Ухвала суду 19.07.2019
Ухвала суду 05.04.2019
Ухвала суду
21.03.2019Постанова 10.01.2019
Ухвала суду 30.11.2018
Ухвала суду 22.10.2018
Ухвала суду 22.10.2018
Ухвала суду 27.06.2018
Ухвала суду 22.06.2018
Ухвала суду 01.06.2018
Ухвала суду 16.05.2018
Ухвала суду 20.04.2018
Постанова 11.04.2018
Постанова 11.04.2018
Постанова 21.02.2018
Ухвала суду 13.12.2016
Ухвала суду 16.06.2015
Ухвала суду 23.04.2015
Вирок 30.10.2014
Постанова 25.09.2014
Постанова 17.12.2013
Постанова 04.12.2013
Постанова
Справа № 509/5449/13-к
Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 509|5449|13-к
провадження № 51-6143км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року в кримінальному провадженні №12013170380002601 щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2015року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.Напідставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст.76КК України. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від21 лютого 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 вересня 2013 року, перебуваючи біля дачного будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 ), на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_8 удар головою в обличчя, чим спричинив останньому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах прокурор та захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , які аналогічні за змістом, не погоджуючись із судовим рішенням, ухваленим щодо ОСОБА_7 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У скаргах прокурор та захисник ставлять під сумнів належність та допустимість висновку експертизи від 25 листопада 2013року та звертають увагу на те, що при проведенні повторної комплексної судово-медичної експертизи не вдалося встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 . Крім того, зазначають про те, що в ухвалі суду невірно відображена позиція прокурора, який просив суд перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 122 на ч. 1 ст. 126 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України. Вказують про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просив задовольнити касаційні скарги, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_9 підтримав касаційну скаргу прокурора в повному обсязі, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 частково.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно дост. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Частиною 2 статті 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив його скасувати та виправдати його за ч. 1 ст. 122 КК України.
При цьому засуджений вказував про недопустимість висновку експерта № 428 від 25листопада 2013 року, оскільки до складу експертної комісії входили особи, які не є судово-медичними експертами та який не відповідає обставинам, які мали місце між потерпілим та обвинуваченим. Крім того зазначав про те, що викривлення носа у потерпілого виникло задовго до конфлікту, що підтвердили в судовому засіданні потерпілий та його дружина. Вказував про те, що потерпілим взагалі не надано ніяких доказів того, що він отримав перелом носу саме в цьому конфлікті, а не раніше.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги засудженого щодо невідповідності висновків судово-медичної експертизи від 25 листопада 2013року фактичним обставинам кримінального провадження та з метою повторного встановлення механізму спричинення та степеню тяжкості тілесних ушкоджень призначив у кримінальному провадженні повторну комісійну судово- медичну експертизу.
Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи від 18вересня 2017 року ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 установити виявилося неможливо, оскільки до Головного бюро судово-медичної експертизи не надійшли амбулаторна карта з відомостями про стан здоров`я ОСОБА_8 за 10-15 років до вказаних подій, довідка Дорожньої лікарні від 28 вересня 2013 року, та потерпілий не з`явився для огляду комісією.
Обов`язковою умовою у справах щодо вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи є належним чином проведена відповідно до вимог ст. 242 КПК України судово-медична експертиза щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, зазначив в ухвалі зміст викладених доводів, при цьому належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав,через які залишив її без уваги.
Суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів на спростування тверджень засудженого про встановлення механізму спричинення та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , з огляду на положення ч. 2 ст. 242 КПК України.
Також апеляційний суд фактично лише перерахував докази, на які послався суд першої інстанції, проте не дав їм оцінки з точки зору їх допустимості, достатності, законності та належності.
Згідно із ч. 2 ст. 242 КПК України висновок судово-медичної експертизи є обов`язковим засобом доказування характеру і ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, що є необхідною кваліфікуючою ознакою злочину, за який ОСОБА_7 засуджено.
Попри це, апеляційний суд належним чином зазначених доводів апеляційної скарги не перевірив і не спростував, постановив ухвалу без додержання загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст. 7 КПК, та з порушенням вимог ст. 94 вказаного Кодексу щодо оцінки доказів, про що слушно йдеться в касаційних скаргах захисника та прокурора.
Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд має врахувати викладене та перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, і відповідно до вимог ст.370 КПК ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
скопійовано
-
скопійовано
-
