Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/785/427/18
Номер справи місцевого суду: 509/5449/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2015 року у кримінальному провадженні №12013170380002601, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2013 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого на утриманні неповнолітній дітей, не працюючого, не судимого,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 стягнуто 20 000 гривень моральної шкоди.
встановив:
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 28.09.2013 року, знаходячись біля дачного будинку ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс громадянину ОСОБА_10 удар головою в обличчя, в результаті чого останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток спинки носа, забитої рани спинки носа, перелом кісток носа ускладнився викривленням носової перегородки і затрудненням носового дихання з обох сторін середнього ступеню, які згідно висновками судово-медичної експертної комісії №428 від 25.11.2013 року, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями, які виразилися в умисному спричиненні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що вважає вирок незаконним, просить його скасувати та постановити щодо нього виправдувальний вирок, мотивуючи свої вимоги невідповідністю викладених в оскаржуваному вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущеними слідчим під час досудового розслідування та судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті істотних неповноти та однобічності з`ясування обставин кримінального провадження.
ОСОБА_7 зазначає що він не наносив ударів ОСОБА_10 , натомість останній наніс йому удар кулаком у живіт, внаслідок чого він зігнувся, та вони випадково зіштовхнулися лобами, жодних ударів руками потерпілому ОСОБА_7 не завдавав.
Обвинувачений зазначає, що викривлення носа у потерпілого виникло задовго до даного конфлікту, що підтвердили в суді першої інстанції ОСОБА_10 та його дружина.
На думку обвинуваченого, наявний у матеріалах кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи не є допустимим доказом по справі, оскільки складений до складу експертної комісії входили особи, які не є судово-медичними експертами. Будь-які інші належні та допустимі докази спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Крім того, ОСОБА_7 вказує, що під час досудового розслідування слідчий безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування відеозаписів з камер відеоспостереження, а суд відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого про виклик та допит свідків і витребування медичних документів з лікарні, до якої нібито звертався потерпілий.
Заслухавши суддю-доповідача; думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити; прокурора, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржуваний вирок без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального, кримінального процесуального закону та Конвенції.
Так, судом першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно досліджені докази у даному кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
В суді першої інстанції ОСОБА_7 свою провину не визнав та пояснив, що ОСОБА_10 сам напав на нього та наніс удар у грудну клітину, а коли ОСОБА_7 зігнувся від болю, то вони випадково зіткнулись лобами, тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочину,вона підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні та оціненими з точки зору допустимості, об`єктивності, достовірності та взаємозв`язку доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який в суді першої інстанції пояснив, що 28.09.2013 року в обідню пору він зі своєю дружиною ОСОБА_11 та ОСОБА_12 збирались їхати за будівельними матеріалами, перед виїздом зустрів на вулиці електрика кооперативу ОСОБА_7 , з яким він привітався, на що останній запропонував піти і подивитись показання електричного лічильника, після чого ОСОБА_7 підійшов до нього та вдарив його головою в голову. ОСОБА_12 намагався схопити ОСОБА_7 , однак потерпілий сказав йому, щоб він не чіпав обвинуваченого, після чого дружина забрала ОСОБА_10 додому, намагалась зупинити кров, однак їй це зробити не вдалося, у зв`язку з чим вони поїхали до лікарні, де йому надали першу медичну допомогу та він відмовився від госпіталізації;
- показаннями свідків ОСОБА_12 , який є працівником потерпілого, та ОСОБА_11 - дружини потерпілого, які, будучи допитані в суді першої інстанції, кожен окремо підтвердили показання потерпілого;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в суді першої інстанції розповів, що є сусідом потерпілого ОСОБА_10 , не був безпосереднім свідком нанесення ОСОБА_7 удару потерпілому, однак бачив його наслідки, а також обвинуваченого, який стояв неподалік від потерпілого та щось обговорював з ОСОБА_12 , про нанесення удару потерпілому ОСОБА_10 дізнався зі слів останнього, а потім йому цю інформацію підтвердив ОСОБА_7 ;
- показаннями допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що є головою кооперативу "Аїст", особисто бійку не бачив, однак чув з чужих слів про конфлікт, який мав місце між обвинуваченим та потерпілим, в ході якого ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_10 ;
- показаннями експерта ОСОБА_15 , який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що він входив до складу експертної комісії, яка проводила судово-медичну експертизу ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_10 , та складав висновок судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року. Окрім нього та начальника ООБСМЕ ОСОБА_16 до проведення експертизи були залучені в якості експертів спеціалісти - отоларинголог ОСОБА_17 та невропатолог ОСОБА_18 , які надали висновки у відповідних сферах медицини, та хоча вони і не є атестованими судово-медичними експертами, залучення таких спеціалістів до проведення експертизи не суперечить чинному законодавству.
Крім того, вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- витягом з кримінального провадження №12013170380002601, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2013 року;
- рапортом УИМ Великодолинського ЛВМ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_19 ;
- заявою ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 30.09.2013 року;
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) №340 від 15.10.2013 року щодо виявлення у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень;
- довідкою ДЗ "Дорожня лікарня" ДП "Одеська залізниця" від 28.09.2013 року про звернення ОСОБА_10 до лікарні, надання йому медичної допомоги та встановлення діагнозу;
- висновком судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року, згідно з яким спричинені ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невідповідності висновків судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд за клопотанням захисника та обвинуваченого з метою повторного встановлення механізму спричинення та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень своєю ухвалою від 13.12.2016 року призначив у кримінальному провадженні повторну комплексну судово-медичну експертизу, проведення якої доручив ДУ "головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України".
26.09.2017 року до апеляційного суду Одеської області надійшов висновок повторної комплексної судово-медичної експертизи №2/17 від 18.09.2017 року, у якому зазначено, що у зв`язку з неявкою потерпілого ОСОБА_10 до експертної установи встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень неможливо, та разом з цим підтверджені висновки судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року.
Таким чином, проведенням повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи не було спростовано висновок попередньої судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року щодо механізму спричинення та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Разом з цим, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо недопустимості висновку судово-медичної експертизи №428 від 25.11.2013 року у зв`язку з тим, що фахівці, які входили до складу експертної комісії, не є атестованими судово-медичними експертами, оскільки, залучення до проведення експертиз, окрім судово-медичних експертів, професорів та викладачів кафедр судової медицини, фахівців закладів охорони здоров`я та інших відомств, відповідає положенням ст.7 Закону України "Про судову експертизу" та п.1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року.
Інших доводів щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність зміни або скасування оскаржуваного вироку, апеляційному суду надано не було.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим вважає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та мотивованим і вважає за необхідне залишити його без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеській області від 23.04.2015 року щодо ОСОБА_7 , засудженого за ч.1 ст.122 КК України, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
