ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2019 року
Справа № 160/8918/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
Неклеса О.М.
за участі секретаря судового засідання
Колесника І.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача
Беззубкіна С.М. Суріної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содель» до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування припису в частині,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» (далі - позивач, ТОВ «Содель», Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Дніпропетровській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 р. в частині необхідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Содель» (код - 37734085) здійснити індексацію заробітної плати;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» накладено штраф у розмірі 3723 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що співробітниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області не було своєчасно повідомлено ТОВ «Содель» щодо розгляду справи про накладання штрафу, тому позивач був позбавлений змоги надати пояснення, докази та заявити клопотання по справі, тому постанови, прийнятті під час розгляду справи, є незаконними. Окрім того, порушення законодавства про працю, за які на ТОВ «Содель» постановою № ДН 1868/1406/АВ/МГ - ФС/705 від 15 листопада 2018 року накладено штраф у розмірі 3723 гривень, були усунуті позивачем до прийняття зазначеної постанови, тому враховуючи положення чинної частини 11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, отже наведена постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Щодо необхідності проведенні індексації доходів позивач зауважив, що ТОВ «Содель» було застосовано спосіб підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції, проте, в ході здійснення інспекційного відвідування інспектором було проігноровано наказ керівника № 52 від 29.12.2016 р. про початок проведення підвищення посадових окладів працівникам ТОВ «Содель» з 01.01.2017 р. випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції, а також не взято до уваги щомісячні бухгалтерські довідки обчислення індексу споживчих цін та індексації. Підвищення посадових окладів працівникам ТОВ «Содель» відбулося у значній мірі з 01.01.2017 року з врахуванням індексації, таким чином, відповідно до п.5 Порядку №1078, в подальшому базовим місяцем для визначення індексації повинен використовуватись лютий 2017 року. З урахуванням індексів споживчих цін за лютий - жовтень 2017 р., сума індексації не перевищує розмір підвищення заробітної плати, працівникам ТОВ «Содель» виплачувалася більша за величиною заробітна плата за вказаний період 2017 р., а саме - на величину підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом замість суми індексації зарплати. Окрім того, індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій, визначених у ч.1 ст.12 Закону № 108, тому і притягнення підприємства до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є протиправним. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що постанова про накладення штрафу №ДН 1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 є безпідставною, а припис в частині необхідності проведення індексації заробітної плати та постанова про накладення штрафу № ДН 1868/1406/АВ/МГ - ФС/706 від 15 листопада 2018 є необґрунтованими та такими, що містять хибні висновки про порушення, а отже вказані постанови є незаконними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содель», справу вирішено слухати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 17 грудня 2018 року о 10 год. 30 хв.
Разом із адміністративним позовом до суду було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 року заяву ТОВ «Содель» про забезпечення адміністративного позову було задоволено; забезпечено позов у адміністративній справі №160/8918/18 шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» накладено штраф у розмірі 3723 грн.; постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю "Содель" накладено штраф у розмірі 521220 грн. до прийняття рішення по вказаній справі.
17 грудня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2019 року на 13 год. 30 хв.
09.01.2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, управління з питань праці щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати на ТОВ «Содель». Під час перевірки встановлено, що: формування тарифної системи у ТОВ «Содель» здійснюється суб'єктивно, з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про оплату праці» та ст. 96 КЗпП України; на Товаристві наявні Правила внутрішнього трудового розпорядку, але вони не затверджені представником трудового колективу, що порушує вимоги ч. 1 ст. 142 КЗпП України; на Товаристві наявне Положення про оплату праці, але воно, належним чином, не погоджено з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, що порушує вимоги ч. 2 ст. 97 КЗпП України. Таким чином, ТОВ «Содель» допущено порушення інших вимог трудового законодавства, за яке передбачена відповідальність у розмірі мінімальної заробітної плати - 3723 грн., згідно абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у зв'язку з чим, 15 листопада 2018 року Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу № ДНІ 868/1406/АВ/ІП-ФС/705 в сумі 3723 грн. на позивача. Також під час інспекційного відвідування було встановлено, що заробітна плата не індексувалась 14 працівникам ТОВ «Содель», чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим Головним управлінням згідно ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України „Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю, накладено на ТОВ «Содель» штраф у розмірі 521220 грн. Посилання позивача на те, що індексація заробітної плати не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці вважає безпідставними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Щодо відправки рішення про розгляд справи щодо накладення штрафу від 02 листопада 2018 року зазначив, що останнє відправлено 02 листопада 2018 року на адресу позивача за допомогою послуг з поштових відправлень листів "Укрпошта", тому у даному випадку відповідач діяв відповідно до Порядку №509. Окрім того, в силу приписів норм чинного законодавства, заходи щодо притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
22.01.2019 року підготовче провадження по справі було продовжено на 30 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2019 року 13 год. 30 хв.
08.02.2019 року представник позивача надав до суду заперечення на відзив, в яких просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі, з огляду на наступне. Порушення законодавства про працю, за які на ТОВ «Содель» постановою №ДН 1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року накладено штраф у розмірі 3723 гривень, були усунуті позивачем до прийняття зазначеної постанови та повідомлено про це належним чином відповідача, тому враховуючи положення п.28 Постанови КМУ №295, вважає, що наведена постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. В зв'язку з тим, що посадовий оклад працівників позивача був збільшений випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції щонайменше на 480,00 грн., нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом повинно здійснюватися в наступному місяці за місяцем, в якому розмір індексації перевищить розмір підвищення посадового окладу, тобто - 480,00 грн. Окрім того зазначив, що індексація не є у розумінні ст.85 КЗпП України нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосується, як зазначено п.2 Порядку №1078, до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, а також індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому і притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є протиправним. Зауважив, що всупереч встановленому порядку завчасного повідомлення суб'єктів господарювання та роботодавців, відповідачем не було своєчасно повідомлено ТОВ «Содель» щодо розгляду справи про накладання штрафу, тому позивач був позбавлений змоги надати пояснення, докази та заявити клопотання по справі, а отже постанови, прийнятті під час розгляду справи, є незаконними.
12.02.2019 року підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, в судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2019 року 14 год. 30 хв.
15.02.2019 року відповідач надав до суду додаткові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. У своїх поясненнях зазначив, що індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою, це підтверджується листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.05.2013 року №708/0/4-13 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі №816/2325/16. Зауважив, що припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушення вимог законодавства про працю, норма частини 11 ст.7 Закону № 877-V в даному випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України, як спеціальна норма, тому посилання позивача на те, що виконання останнім вимог припису у встановлений строк є підставою для не накладення на позивача штрафних санкцій, не ґрунтуються на вимогах закону. Окремо зазначив, що рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/ІП/МГ було направлено з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, що дає реальну змогу позивачу отримати зазначене повідомлення вчасно, до початку розгляду справи про накладення штрафу, яке відбулося 15 листопада 2018 року.
25.02.2019 року позивач надав до суду заперечення на додаткові пояснення, в яких не погоджується з доводами, які викладені відповідачем, вважає їх безпідставними та просить позовну заяву задовольнити повному обсязі. Зазначив, що ст. 265 КЗпП України не встановлює право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства про працю, які були усунені до притягнення роботодавця до відповідальності. Разом з тим, пунктом 28 Постанови КМУ № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються, отже постанова № ДН 1868/1406/АВ/МГ - ФС/705 від 15 листопада 2018 року прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Посилання відповідача на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 818/584/17 від 28.02.2018 р. вважає безпідставним в зв'язку з тим, що ця постанова суду прийнята до зовсім інших правовідносин ніж тих, що є предметом судового розгляду у цій справі. Висновок відповідача, що індексація відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки стосується працівників та їх сімей, позивач вважає не логічним та необґрунтованим нормами чинного законодавства України, при цьому, індексація заробітної плати входить до складу фонду додаткової заробітної плати, відноситься до інших державних соціальних гарантії які є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Пунктами 6 та 7 Порядку № 509 передбачено що під час відсутності особи при розгляді її справи, останню може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак, всупереч встановленому порядку завчасного повідомлення суб'єктів господарювання та роботодавців, відповідачем не було своєчасно повідомлено ТОВ «Содель» щодо розгляду справи про накладання штрафу, тому постанови, прийнятті під час розгляду справи, є незаконними.
26.02.2019 року представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, запереченні на відзив та запереченні на додаткові пояснення, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, прийшов до висновку про наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» зареєстровано 30.08.2011 року. Основний вид економічної діяльності 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 жовтня 2018 року посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Лазеревим І.М. (службове посвідчення № 1406) на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №378 від 23.10.2018 року, за адресою:51200, Дніпропетровська обл. м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 52, оф. 304, ЄДРПОУ 37734085 було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Содель» зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.
За результатами інспекційного відвідування було складено Акт №ДН 1868/1406/АВ від 24 жовтня 2018 року (далі - Акт).
29.10.2018 р. позивачем було подано відповідачу зауваження до Акту вих.№168-10-18 від 26.10.2018 року.
Листом від 30.10.2018 року №2277 відповідач повідомив позивача, що надані заперечення не містять доводів та документів, які б не були враховані під час здійснення перевірки та відповідно викладені в акті.
02 листопада 2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН 1868/1406/АВ/П про усунення порушень та вжиття певних заходів, в якому вказано про необхідність у строк до 08 листопада 2018 року усунути наступні виявлені порушення:
1. посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів (ч. 1-4, ст. 96 КЗпП України, ч.3 ст. 6 ЗУ № 108);
2. заробітна плата не індексується у встановленому законом порядку (ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці»);
3. правила внутрішнього трудового розпорядку не затвердженні представником трудового колективу (ст. 142 КЗпП України);
4. положення про оплату праці належним чином не погоджено з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч. 2 ст. 97 КЗпП України).
ТОВ «Содель» виконало в повному обсязі вимоги припису № 1, 3 та 4, про що 07.11.2018 року повідомило відповідача листом № 07/11 від 07.11.2018 року з додатками.
Щодо вимоги припису про проведення індексації заробітної плати, то позивач 07.11.2018 року подав скаргу на припис з цього приводу до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, з підстав необґрунтованості цієї вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 02 листопада 2018 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області направило на адресу ТОВ «Содель» рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/ІП/МГ від 02.11.2018 р., яке отримано позивачем 19.11.2018 року. В наведеному рішенні було зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Содель» за порушення законодавства про працю призначено на 15 листопада 2018 року на 09 год. 00 хв., за адресою м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, каб. 412.
15 листопада 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем було винесено дві постанови про накладення штрафів:
- №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року, згідно якої на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача вирішено накласти штраф у розмірі 3723 гривень;
- №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача вирішено накласти штраф у розмірі 521 220 гривень, які були направлені відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримані останнім 21 листопада 2018 року.
20 листопада 2018 року ТОВ «Содель» подало скаргу до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вих.№45-11-18 від 19.11.2018 року на несвоєчасне повідомлення щодо розгляду справи про накладення штрафу, з проханням призначити новий розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відносно ТОВ «СОДЕЛЬ» з відповідним своєчасним повідомленням про дату та час розгляду справи та у випадку прийняття ГУ Держпраці у Дніпропетровській області постанови про накладення штрафу на ТОВ «СОДЕЛЬ», скасувати її, як таку, що прийнята з порушенням процедури, встановленої Постановою КМУ № 509.
Не погоджуючись з приписом в частині необхідності проведення індексації заробітної плати та вищезазначеними постановами, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 № 877-V (далі - Закон України № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), положення якого узгоджуються з нормами Закону № 877-V.
Відповідно до п.1 Порядку № 295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Содель» за адресою: 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 52, офіс 304, було здійснено відповідно до наказу від 23.10.2018 року № 914-1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 23.10.2018 року № 378, у відповідності до порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, з огляду на інформацію, надану листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2018 року № 5171/05-05/27 (вх. № 1502 від 05.03.2018 року управління з питань праці) щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.
Вибірковою перевіркою, проведеною шляхом аналізу наданих документів охоплено період з січня 2017 по вересень 2018 року встановлено наступне.
Формування тарифної системи у ТОВ «Содель» здійснюється суб'єктивно, відносно вирішення питання з визначенням розміру заробітної плати окремим працівникам, а саме з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про оплату праці» та ст. 96 КЗпП України.
Згідно з ст. 96 КЗпП України тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
При цьому, згідно наданого до перевірки штатного розкладу на 07.10.2018 року встановлено, що, наприклад, менеджеру встановлений посадовий оклад у розмірі 4100,00 грн. (код за класифікатором посад 1231, тобто посада згідно із класифікатором відноситься до категорії законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі), бухгалтеру встановлений посадовий оклад у розмірі 4100,00 грн., (код за класифікатором посад 3433, тобто посада відноситься до категорії фахівці), тобто вищеперелічені посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.
Правила внутрішнього трудового розпорядку є правовою формою регулювання спільної праці на конкретному підприємстві, що забезпечують необхідну поведінку учасників трудового процесу. На Товаристві наявні Правила внутрішнього трудового розпорядку, але вони не затверджені представником трудового колективу, що порушує вимоги ч. 1 ст. 142 КЗпП України: «Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил».
Оплата праці найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, незалежно від їх форм власності й господарювання, регулюється, з одного боку, шляхом установлення державою розміру мінімальної заробітної плати, норм, гарантій і компенсацій та порядку оподаткування доходів працівників, а з іншого - угодами, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях і безпосередньо на підприємстві. Локальним нормативним актом, який регулює оплату праці на конкретному підприємстві, зокрема, встановлює розміри основної і додаткової заробітної плати, порядок преміювання працівників, надання їм пільг та компенсацій, є Положення про оплату праці. На Товаристві наявне Положення про оплату праці, але воно належним чином не погоджено з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, що порушує вимоги ч. 2 ст. 97 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Тобто, у Товаристві питання щодо оплати праці вирішувались одноосібно директором Товариства.
Таким чином, ТОВ «Содель» допущено порушення інших вимог трудового законодавства, за яке передбачена відповідальність у розмірі мінімальної заробітної плати - 3723 грн., згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Позивач не заперечує того факту, що ним були допущені наведені порушення вимог трудового законодавства, проте він їх виправив у строк визначений в приписі, про що належним чином повідомив відповідача, тому вважає, що до нього не повинен застосовуватись штраф передбачений абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Отже спірним є питання, чи звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафу усунення, у визначений в приписі строк, порушень трудового законодавства.
З цього питання слід зазначити, що суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст.265 КЗпП України, оскільки в розумінні ч.3 ст.265 КЗпП України, така відповідальність не належить до адміністративно-господарських санкцій, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а є фінансовими санкціями - засобом впливу на порушника, що спрямоване на недопущення повторення виявлених порушень у майбутньому.
Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Більше того, відповідно до вимог частини 7 ст.265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Тобто, Кодексом законів про працю України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов'язок усунути виявлене порушення законодавства.
Суд вважає, що виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансової санкції, і, відповідно не звільняє від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч.7 ст.265 КЗпП України, сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Тобто, вказаними нормами покладено одночасно на суб'єкта господарювання обов'язок, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.
Виконання позивачем вимог припису підтверджує факт визнання ним порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушення вимог законодавства про працю.
При цьому, суд вважає, що частина 11 статті 7 Закону №877 в даному випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України , як спеціальна норма.
Підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю, незалежно від їх подальшого усунення.
Відтак, безпідставними є посилання позивача на той факт, що відповідачем були застосовані штрафні санкції за порушення, які були усунені на виконання припису, оскільки штрафні санкції застосовані спірними постановами жодним чином не стосуються невиконання припису.
Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведені перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.
До аналогічних висновків також прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 лютого 2018 року по справі №818/584/17 (адміністративне провадження № К/9901/381/17).
Таким чином, посилання позивача на те, що виконання ним вимог припису у встановлений строк є підставою для не накладення на позивача штрафних санкцій, не ґрунтуються на вимогах закону.
Що стосується доводів позивача про неналежне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що, на його думку, є підставою для скасування спірних постанов, суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з п. 6-8 Порядку № 509, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Порядку №509, Головним управлінням рішення про розгляд справи про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/ІП/МГ від 02 листопада 2018 року було направлено в день винесення рішення, тобто 02 листопада 2018 року, що підтверджувалось доказами, наданими до відзиву.
Відповідно до пп.2 п.1 та п.2 Розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерств: інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), у межах області та між обласними центрами України (у тому числі міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З вищевикладеного вбачається, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області направило рішення про розгляд справи щодо накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/ІП/МГ, не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи, отже з дотриманням Порядку №509 та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, що давало змогу позивачу отримати зазначене повідомлення вчасно, до початку розгляду справи про накладення штрафу, яке відбулося 15 листопада 2018 року.
В матеріалах справи міститься роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти», в якої вбачається, що 06.11.2018 була спроба вручити поштове відправлення за №4910704049340. Однак відправлення не було вручене під час доставки з інших причин.
Та обставина, що позивач отримав зазначену кореспонденцію лише 19.11.2018 року свідчить про ухилення позивача від своєчасного отримання поштової кореспонденції.
Крім того, законодавством передбачене можливе перенесення розгляду справи про накладення штрафу, але виключно на підставі обґрунтованого клопотання позивача щодо такого перенесення, яке позивачем не надавалось.
Таким чином, суд вважає, що несвоєчасне отримання позивачем інформації про дату, час та місце розгляду його справи, не може тягнути за собою наслідком визнання протиправними та скасування спірних постанов, оскільки відповідачем було вжито належні заходи з метою своєчасного повідомлення позивача.
За наведених обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 3723 грн., згідно абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а тому вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасувати припису №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 р. в частині необхідності ТОВ «Содель» здійснити індексацію заробітної плати та визнання протиправною і скасувати постанови №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на ТОВ «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці вибірковою перевіркою ТОВ «Содель» було встановлено, що посадові оклади працівникам Товариства встановлені штатним розписом, який був введений в дію з 01.01.2017 року, до 01.01.2018 року посадові оклади не переглядалися, тобто залишалися без змін.
Індекс споживчих цін у лютому 2017 року становив - 101,0%, у березні 2017 року - 101,8%, у квітні 2017 року - 100,9%, тобто відповідач прийшов до висновку, що в червні 2017 була підстава для проведення індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 62,31 грн. До того ж індексацію заробітних плат найманих працівників потрібно нараховувати і виплачувати разом із заробітною платою. Відомості нарахування та виплати заробітної плати підприємства не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам при наявності підстав. Тобто в порушення діючих законодавчих норм, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень-грудень 2017 року, заробітна плата ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 не індексувалась, заробітна плата ОСОБА_6 не індексувалась у червні 2017 року.
Так, заробітна плата не індексувалась 14 працівникам ТОВ «Содель», чим, на думку відповідача, порушено вимоги ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці»: «Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку».
У зв'язку з виявленими порушеннями, Головним управлінням згідно з ст.259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України „Про зайнятість населення", ч.3 ст. 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку № 509 та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю, накладено на ТОВ «Содель» штраф у розмірі 521220 грн.
При цьому, відповідач вважає посилання позивача на те, що індексація заробітної плати не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці безпідставним, оскільки згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Частиною 1 статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною другою ст.265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) несуть фінансову відповідальність у виді штрафу.
Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; уми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
В свою чергу, підстави нарахування індексації передбачені ст. 4 Закону № 1282, де зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), яким визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 5 Порядку №1078, проведення індексації може замінюватися механізмом підвищення доходів працівників випереджаючим шляхом. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення. Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумкам починаючи з наступного за базовим місяцем.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.
Крім того, саме для уникнення невірної трактовки даної норми Порядок №1078 мітить конкретний числовий приклад, який наведено у додатку 5.
Отже, законодавцем прямо передбачено такий спосіб нарахування сум індексації як проведення підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Содель» застосовано саме зазначений спосіб підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції.
Так, відповідно до Наказу № 52, посадові оклади працівників підприємства були підвищенні з 01.01.2017 року, від найменшого підвищення на 480 грн. до найбільшого підвищення до 1 400 грн., з врахуванням індексації. Таким чином, відповідно до п. 5 Порядку №1078 в подальшому базовим місяцем для визначення індексації повинен використовуватись лютий 2017.
Для визначення індексу споживчих цін з метою проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом позивач, починаючи з лютого 2017 року, здійснював обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком та суми індексації. Даний факт підтверджують бухгалтерські довідки № 1- 11, які складались щомісячно, починаючи з лютого 2017 року та були надані до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням індексів споживчих цін, на підставі яких нарахована сума індексації (найменша у квітні 2017 р. дорівнює 16,00 грн., а найвища у грудні 2017 р. дорівнює 181,49 грн.) не перевищує розмір підвищення заробітної плати (від найменшого підвищення на 480 грн. до найбільшого підвищення до 1 400 грн.), працівникам ТОВ «Содель» виплачувалася більша за величиною заробітна плата за вказаний період 2017 р., а саме - на величину підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом замість суми індексації зарплати.
Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що факт проведення та виплати індексації працівникам позивача мав місце, така індексація проводилась на підприємстві випереджаючим шляхом, з огляду на що підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю в цій частині відсутні.
У своєму відзиві відповідач посилається на рішення Верховного Суду по справі №816/2325/16 від 12.04.2018р. Однак суд критично оцінює посилання представника відповідача на вищевказану постанову Верховного Суду, оскільки зазначена справа містить інші фактичні обставини.
Що стосується твердження відповідача про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 33 Закону України «Про оплату праці», від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон №108) передбачає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Стаття 11 Закону № 108 мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
Стаття 12 Закону № 108 встановлює інші норми і гарантії в оплаті праці.
Так, згідно з вказаною статтею норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощовстановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
При цьому визначення «норми праці» наведені у ч.1 ст.85 КЗпП України, згідно з якою норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Гарантії і компенсації наведені, зокрема, у Главі VІІІ КЗпП України.
Тобто з положень ст.ст.11, 12 Закону № 108 випливає, що мінімальними гарантіями в оплаті праці є мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, а також норми оплати праці і гарантії та компенсації працівникам.
Разом з тим, у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, на який посилається скаржник, наведено поняття «державні соціальні гарантії».
Так, у ч.2 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» наведені основні державні соціальні гарантії, до числа яких включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
У статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» наведені інші державні соціальні гарантії, відповідно до положень якої Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком № 1078.
Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У п.2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Стаття 2 Закону № 108, яка встановлює структуру заробітної плати, передбачає, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказ Держкомстату України від 13.01.2004 року №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять: суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець відрізняє поняття «мінімальні державні гарантії в оплаті праці» та «державні соціальні гарантії», відносячи, при цьому, мінімальний розмір заробітної плати і до основних мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і до основних державних соціальних гарантій.
Разом з тим, індексація не є у розумінні ст.85 КЗпП України нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосується, як зазначено п.2 Порядку № 1078, до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, а також, індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
За наведених обставин, беручи до уваги вищевикладені норми права, суд прийшов до висновку, що припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 р. в частині необхідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Содель» здійснити індексацію заробітної плати, а також постанова, відповідно до якої на ТОВ «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було правових підстав для притягнення підприємства до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття припису №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 р. в частині необхідності ТОВ "Содель" здійснити індексацію заробітної плати та постанови №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на ТОВ "Содель" накладено штраф у розмірі 521220 грн., а тому позовні вимоги в частині визнання припису та постанови протиправними та їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на ТОВ "Содель" накладено штраф у розмірі 3723 грн., при її прийнятті контролюючий орган діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання цієї постанови протиправною та її скасування.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Содель», суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 30 коп. (99,29 % від сплаченого судового збору за вимоги майнового характеру та 100% судового збору за вимогу немайнового характеру), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Содель" (код ЄДРПОУ 37734085, вул. Сучкова, буд. 52, оф. 304, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200) до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050) про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування припису в частині, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018р. в частині необхідності Товариству з обмеженою відповідальністю "Содель" (код - 37734085) здійснити індексацію заробітної плати.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю "Содель" накладено штраф у розмірі 521220 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Содель" (код ЄДРПОУ 37734085) судовий збір у розмірі 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 30 коп.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.М. Неклеса
