ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2019 р. справа № 0940/2206/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шумея М.В.,
секретаря судового засідання - Шпак М.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
19.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та зобовязання видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
04.12.2018 позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 клопотання про забезпечення позову задоволено. Заборонено Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області вчиняти будь-які дії по переміщенню ОСОБА_1 по службі та звільненню його зі служби в поліції - до набрання законної сили рішення у справі №809/2206/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
12.12.2018 відповідач подав суду відзив на позов. Проти позову заперечує та зазначає, що Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не відмовляло ОСОБА_1 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тільки повідомило про передчасність розгляду його рапорту від 13.09.2018. Вважає, що позовні вимоги є надуманими та безпідставними, оскільки позивач не має права на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3 (трирічного) віку. Просить відмовити у задоволенні позову. Разом із відзивом відповідач подав суду клопотання про проведення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін для повного та всебічного зясування обставин у адміністративній справі та прийняття законного рішення.
14.12.2018 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало суду клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову вжитих ухвалою суду від 05.12.2018.
19.12.2018 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. На обгрунтування вказаної заяви зазначив, що позивача звільнено зі служби в поліції та порушені його права не можуть бути поновлені шляхом зобов"язання відповідача прийняти наказ про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає за необхідне збільшити позовні вимоги. Просить прийняти до розгляду та задовольнити заяву про збільшення позовних вимог, зокрема: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 30.11.2018 №2238 в частині звільнення ОСОБА_4 з Національної поліції України; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 495 о/с від 30.11.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області та зобов"язати його видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2018; - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати; - рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та задоволено клопотання відповідача про призначення розгляду справи в судовому засіданні та викликом сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 клопотання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування заходів забезпечення адміністративного позову вжитих згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі № 0940/2206/18 - задоволено. Заходи забезпечення адміністративного позову вжиті згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі № 0940/2206/18 - скасовано.
09.01.2019 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Вважає, що позовні вимоги є надуманими, безпідставними, які не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, вимогах законодавства України та не підлягають до задоволення із підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
15.01.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується із відзивом із підстав викладених у відповіді.
17.01.2019 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив в порядку ст. 164 КАС України. Вважає, що аргументи викладені у відповіді на відзив є надуманими та безпідставними, які не відповідають дійсності та нормам діючого законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову. Також разом із відзивом відповідач в порядку ст. 169 КАС України подав клопотання про повернення позовної заяви, яка не підлягає вимогам КАС України, а саме відсутній підпис особи яка подала заяву. Просить прийняти ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив. Просив відмовити у задоволенні позову.
За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні допитувались свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_5, заступник начальника УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області, суду пояснив, що 26.11.2018 року відповідачем призначено службове розслідування за фактом не виходу на службу заступника начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_1 30.11.2018 року позивач по справі викликаний для надання пояснення з приводу з приводу відсутності на робочому місці. Однак позивач відмовився від надання пояснення, листи непрацездатності не представив. Свідок зазначив також, що позивач відмовився ознайомлюватись із наказом ГУНП в Івано-Франківській області №2238 від 30.11.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремого працівника ГУНП" та наказом ГУНП в Івано-Франківській області №495 о/с від 30.11.2018 року. Свідок вказав, що ОСОБА_1 знаходився в Головному управлінні близько 30 хвилин.
Свідок ОСОБА_6, старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області, суду пояснив, що службове розслідування проводилось за фактом не виходу позивача на роботу з 08.09.2018 року. Службове розслідування розпочате 26.11.2018 року та завершене 30.11.2018 року. Вказав, що позивач на вимогу комісії не надав лікарняних листків та відмовився від ознайомленням із оскаржуваними наказами, які уже були наявними у комісії. В ході службового розслідування комісією направлялись листи-запити в лікувальні заклади з приводу перебування позивача на лікування, однак чи отримано відповіді на запит йому не відомо. На запитання суду: "Чи відмовлявся позивач надавати листки непрацездатності?" свідок пояснив, що "ОСОБА_1 не відмовлявся їх надати, а не міг надати, оскільки не мав їх із собою."
Допитаний в судовому засіданні, за клопотанням представника позивача, свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 30.11.2018 року близько 15:40 год. привіз до Головного управління позивача, який там знаходився близько 20 хв. Щодо причин та обставин перебування ОСОБА_1 в управлінні йому не відомо.
Розглянувши позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог відповідно до вимог передбачених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, суд встановив наступне.
Позивач по справі, ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
13.09.2018 ОСОБА_1 на імя начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області подано рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2018.
Відповідачем 24.09.2018 відмовлено в наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо часу перебування на лікарняному, а тому відсутня можливість розгляду рапорту. Дана відмова стала підставою для звернення позивача до суду.
30.11.2018 року позивача звільнено з Національної поліції України та зі служби в Національній поліції України, про що видано накази №2238 від 30.11.2018 та №495 о/с від 30.11.2018 року, які ОСОБА_1 вважає протиправними та просить скасувати.
Щодо бездіяльності відповідача з приводу відмови в наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регламентує ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII.
Частиною другою ст.92 вказаного Закону передбачено право поліцейського на додаткові відпустки у звязку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Державні гарантії та відносини, повязані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоровя, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 18 ЗУ "Про відпустки" та ст.179 КЗпП України визначено право особи на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд звертає увагу, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Порядок надання таких відпусток визначено ст.20 ЗУ "Про відпустки". У відповідності до ч.ч.3, 4 Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
Судом встановлено, що одночасно з рапортом про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 додано копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, копію Свідоцтва про народження доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, копію Свідоцтва про народження сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, довідку з місця роботи його дружини від 14.09.2018 року, та довідку департаменту соціальної політики Коломийської міської ради про неотримання допомоги.
Як вбачається із копії листа Головного управління НП Івано-Франківській області від 24.09.2018 року, відповідач відмовляючи в оформленні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобовязав ОСОБА_1 надати повний перелік документів визначений чинним законодавством, а також надати інформацію щодо тимчасової непрацездатності.
Однак судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідним рапортом, в порядку встановленому законодавством та переліком необхідних документів. Подача інших документів роботодавцю для оформленням відпустки по догляду за дитиною не передбачена.
В той же час факт перебування позивача на лікуванні у закладах та установах охорони здоровя підтверджується листками непрацездатності Поліклінічного відділення Коломийської ЦРЛ АДЛ №548455 від 13.06.2018, АДЛ №549347 від 07.07.2018, АДЛ №560149 від 01.08.2018, АДЛ №549581 від 02.08.2018 (а.с.17-20), які були доведені до відома відповідача. Зокрема, листки непрацездатності ОСОБА_1 надано начальнику управління кадрового забезпечення ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_10, який дещо пізніше видав позивачу направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, що і не було спростовано в судовому засіданні представником відповідача.
Крім того запит про надання інформації до ТзОВ "ВГР Сервіс" щодо працевлаштування дружини та надання необхідних документів відповідачем направлений 05.12.2018 року за №26/376, фактично після звільнення позивача з роботи. А відповідь на запит отримана тільки 13.12.2018 року.
Таким чином, відповідач тільки формально підійшов до розгляду адресованого йому звернення, акцентувавши свою уваги на вирішенні дисциплінарно питання.
Суд не приймає до уваги самовільне трактування та підміну понять представником відповідача "виходу на роботу" з "виходом на попереднє місце роботи", оскільки законодавець не робить такої привязки, як і немає привязки до підприємства, установи чи організації, яке надало жінці відпустку у звязку з вагітністю та пологами.
Звертає увагу суд, що представником відповідача неодноразово здійснювалось посилання на неіснуючі норми ст.18 ЗУ "Про відпустки", оскільки "право на відпустку у звязку з вагітністю та пологами" не визначає обовязок такої відпустки.
Тому суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача з приводу не надання ОСОБА_1 гарантованої чинними законодавством України відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваних наказів слід зазначити наступне.
Згідно ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII поліцейський зобовязаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоровя;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у звязку з виконанням службових обовязків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність поліцейських відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Службова дисципліна, згідно ст.1 Закону передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком, згідно ст.12 Статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обовязків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно ст.14 Статуту з метою своєчасного, повного та обєктивного зясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно Наказу Міністерством внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.
У відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом №893 від 07.11.2018 року службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, згідно розділу ІІ п.2 Порядку за наявності даних про:
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;
- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
- надходження подання спеціально уповноваженого субєкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або повязаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України Про запобігання корупції;
- ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;
- недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;
- недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;
- втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;
- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;
- порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;
- перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного спяніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.
У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, імя, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування був рапорт заступника начальника управління - начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області полковника поліції ОСОБА_11 від 26.11.2018 про не вихід на службу заступника начальника СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 з 08.09.2018.
Головним управління Національної поліції в Івано-Франківській області видано наказ № 2199 від 26.11.2018 року "Про призначення та проведення службового розслідування" яким проведення службового розслідування доручено комісії.
Однак суд звертає, що службове розслідування призначене за відсутності будь-яких даних, визначених розділом ІІ п.2 Порядку.
З приводу проведеного службового розслідування суд зазначає наступне.
29.11.2018 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність зявитися до ГУ НП в Івано-Франківській області 30.11.2018 року для надання пояснення.
З показань свідків та самого позивача встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо з якого приводу необхідно надати пояснення.
Згідно акту №6 від 30.11.2018 року про відмову надати пояснення за фактом порушення службової дисципліни, а саме невиходу на службу без поважних причин, заступник начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області відмовився надати письмові пояснення, не зазначивши причину (а.с.97).
Як встановлено в судовому засіданні позивач не надав комісії листки непрацездатності, оскільки не мав їх із собою.
Крім того 30.11.2018 року комісією по службовому розслідуванні складено ОСОБА_10 №7 про відмову із ознайомленням з дисциплінарним наказом №2238 від 30.11.2018 року та ОСОБА_10 №8 про відмову із ознайомленням наказом №495 о/с від 30.11.2018 року.
Як вбачається із змісту висновку "службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1М." СУ ГУНП з 15.06.2018 по 22.06.2018 проведено службове розслідування з приводу неналежної організації роботи у відділах розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності, розслідування злочинів у сфері транспорту, відсутності належного контролю за ходом розслідування кримінальних проваджень зазначених категорій, дотримання у них законності строків досудового розслідування повноти та якості розслідування, що призвело до порушення вимог ст. 39 Кримінально процесуального кодексу України та наказу МЗС України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України" підполковника поліції ОСОБА_1 наказом начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 23.06.2018 № 1120 звільнено із займаної посади.
Вказаний наказ ГУНП в Івано-Франківській області не реалізовано, оскільки підполковник поліції ОСОБА_1 з 13.06.2018 по 06.07.2018 перебував на амбулаторному лікуванні (лист непрацездатності серії АДЛ № 548455 від 13.06.2018 ) з 07.07.2018 по 17.07.2018 (лист непрацездатності серії АДЛ № 549347 від 06.07.2018 ) з 18.07.2018 по 01.08.2018 (лист непрацездатності серії АДЛ № 560149 від 01.08.2018 ) з 02.08.2018 по 07.09.2018 (лист непрацездатності серії АДЛ № 549581 від 02.08.2018).
З 08.09.2018 заступник начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_1 на службу в ГУНП Івано-Франківській області не виходить аргументуючи це тим, що він перебуває на лікарняному, однак підтверджуючих документів (листків непрацездатності) перебування на лікарняному не представив.
Наказом начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 26.11.2018 № 333 органи та підрозділи ГУНП в Івано-Фраяківській області переведено на посилений варіант несення служби, однак заступник начальника ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_1 відсутній по місцю служби.
30.11.2018 під час проведене службового розслідування викликано підполковника поліції ОСОБА_1 для надання пояснення з приводу відсутності на робочому місці, однак останній від надання письмового пояснення відмовився, листи непрацездатності не представив.
На підставі вище вказаного висновку прийнято наказ № 2238 від 30.11.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремого працівника ГУНП"
Згідно п.1 даного наказу, за грубе порушення службової дисципліни, вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України", затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VІП "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", розділу 1 п.2 та п. 3 "Правил етичної поведінки поліцейських" затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, керуючись ст.ст.1,12,13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України", підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області - звільнено з Національної поліції України.
30.11.2018 року було прийнято наказ № 495 о/с по особовому складу згідно якого, звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 відповідно з підпунктом 6 пунктом 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ( у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вирішуючи даний спір по суті суд виходив, саме із моменту встановлення причини відсутності працівника на роботі. Зясування причини відсутності працівника на роботі повинно відбуватися шляхом витребування письмового пояснення від працівника. Після зясування причин відсутності необхідно встановити чи є ці причини поважними. Як свідчить судова практика до поважних причин можуть бути віднесені:
- виклик до правоохоронних (міліції, прокуратури, суду) або інших органів при наявності виправдувального документа;
- хвороба за наявності лікарняного або довідки медичної установи, однак відсутність такого документа не є неповажною причиною відсутності працівника. Факт нездужання може бути підтверджений показаннями свідків та іншими показанням;
- неможливість добратися на роботу при скасуванні рейсу та відсутність альтернативного виду транспорту, техногенні катастрофи та стихійні лиха.
- невихід на роботу у звязку з незаконним переведенням;
- використання працівником днів відпочинку у випадку, коли адміністрація всупереч вимог законодавства відмовила в їхньому наданні, та час використання працівником таких днів не залежав від розсуду адміністрації;
- порятунок працівником людей, громадського або особистого майна, виконання державних або громадських обовязків тощо.
До неповажних причин можуть бути віднесені:
- невихід працівника на роботу без причини;
- перебування у медвитверезнику;
- самовільне використання без узгодження із власником або уповноваженим ним органом днів відгулів;
- самовільне використання без узгодження із власником або уповноваженим ним органом чергової відпустки;
- залишення роботи до закінчення строку трудового договору або строку, що працівник зобовязаний відпрацювати за призначенням по закінченні вищого або середнього спеціального навчального закладу тощо.
Якщо після зясування причини відсутності працівника на роботі, вони були визнані неповажними, власник або уповноважений ним органом має право на власний розсуд застосувати один із заходів дисциплінарних стягнень.
Таким чином обовязком відповідача є перш за все зясувати причини відсутності працівника на роботі та чи є вони поважними.
Як вбачається із висновку службового розслідування від 30.11.2018 року в основу вказаного висновку лягли тільки акти відмови від надання пояснень, жодних інших доказів немає.
Як вбачається із листа ГУНП в Івано-Франківській області №3835/108/12-2018 від 27.11.2018 року фактично направлено 07.12.2018 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті. У медичну установу вказаний лист надійшов та був зареєстрований 20.12.2018 року (а.с.126-128).
Згідно листка непрацездатності АДЛ №549947 від 07.09.2018 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 08.09.2018 року. Станом на 04.10.2018 року продовжує хворіти. (а.с.122)
Згідно довідки Коломийської ЦРЛ №557 від 29.10.2018 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Коломийській ЦРЛ із 13.06.2018 року по даний час, тобто на час видання довідки.
Згідно листа Коломийської ЦРЛ №1866/01-05/07 від 26.12.2018 року, адресованого Департаменту охорони здоровя облдержадміністрації ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Коломийській ЦРЛ з 13.06.2018 року по 29.10.2018 з відміткою "продовжує хворіти". 29.10.2018 року медична документація скерована до ВЛК (а.с.129).
Довідкою Коломийського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №19 "Ромашка" від 19.12.2018 року за №39 підтверджено, що дочка позивача ОСОБА_12, дійсно не відвідувала групу "Метелик" із 13.11.2018 по 07.12.2018 року, а згідно довідки Комунального закладу Коломийської міської ради №274/938, виданої 21.11.2018 року ОСОБА_12 потребувала домашнього догляду(а.с.124-125).
В судовому засіданні позивач підтвердив, що здійснював догляд дитини, оскільки дружина працювала.
Таким чином на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не було отримано жодних підтверджуючих доказів, всі заходи в межах службового розслідування вживалась після його завершення та прийняття оскаржуваних рішень.
Звертає увагу суд на фізичну неможливість відповідача протягом максимум 30 хвилин часу 30.11.2018 року здійснити весь обсяг роботи, а саме завершити службове розслідування та підготувати оскаржувані накази.
З пояснень свідків та актів вбачається, що оскаржувані накази надані для ознайомлення позивачу під-час службового розслідування, тобто до його завершення, що свідчить про його формальність.
Дослідивши в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскаржуваних наказів, оскільки причини відсутності працівника на роботі, є поважними.
З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід вказати, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки з 24.09.2018 року відповідач зобовязаний надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що припиняє виплату заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи суд вважає, що приймаючи оскаржувані накази Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області не дотримано вимог, встановлених статтею 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі наказу про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2018.
Зобов"язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видати наказ ОСОБА_1 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2018.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 30.11.2018 № 2228 в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 495 о/с від 30.11.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби Національної поліції України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
В задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області допустити до негайного виконання.
Стягнути із бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова 15, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 293122050432, вул. Чайковського 7-в/137, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.
Рішення складене в повному обсязі 07 лютого 2019 р.
