ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2019 року м. Кропивницький
справа № 398/4220/17
провадження № 22-ц/4809/186/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Кіселика С.А.(суддя доповідач),
суддів: Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції, в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2018 року у складі судді Голосеніної Т.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі удаваним,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом відповідно до якого просить визнати удаваним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 6,1587га, укладений між ним та ОСОБА_3 27.10.2016 року та застосувати відповідні наслідки передбачені статтею 235 ЦК України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року за ним визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 6,1587 га, що розташована на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 належала його діду ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року,.
Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
27.10.2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, яким встановлено строк оренди - 49 років, визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 199977 грн. 00 коп., а щорічна орендна плата, яка вноситься орендарем у формі та розмірі грошової, натуральної та відробіткової, складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5999 грн. 31коп.
При цьому, сторони домовились про сплату повної вартості земельного паю, яку відповідач на момент укладення договору оренди визначив в 200000 грн.
Проте, на даний час йому сплачено лише 70000 грн., решту суми, а саме 130000 грн., яку відповідно до розписки від 21.10.2016 року відповідач зобов'язався сплатити до 31.07.2017 року, не сплачено.
Позивач вважає, що таким чином відповідач мав на меті приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки орендну плату за землю неможливо вирахувати на 49 років, так як п.11 даного договору передбачає, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, які визначені законодавством,
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду позивач звернувся із апеляційною скаргою, яку мотивував тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема суд дав неправильну оцінку діям та спрямованості волі відповідача при укладенні договору і тому дійшов не правильного висновку щодо укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки.
Позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року (справа №398/5426/14-ц) за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнано право власності на земельну ділянку площею 6,16 га, що розташована на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка належала його діду ОСОБА_6 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка передана у власність для товарного сільськогосподарського виробництва на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області площею 6,1587 га, загальна грошова оцінка станом на 01.01.2016 року складає 199977 грн.
Як свідчить договір оренди землі від 27.10.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 6,1587 га (кадастровий номер НОМЕР_4), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 199977,00 грн. Договір укладено строком на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі грошової, натуральної та відробіткової - 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5999,31 грн. Сторони не оспорюють, що вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку.
Про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_3 свідчить акт передачі та прийому земельної ділянки від 27.10.2016 року.
Згідно письмової розписки, оригінал якої знаходиться у позивача, ОСОБА_3 зобов'язався виплатити ОСОБА_1 орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, за 49 років, двома частинами: першу в розмірі 70000 грн. - до 28.10.2016 року, другу в розмірі 130000 грн. - до 31.07.2017 року.
Позивач зазначає, що відповідачем йому було сплачено лише першу частину орендної плати в сумі 70000грн., іншу частину в сумі 130000грн. до цього часу не сплачено. Дана обставина також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.02.2018 року № 30155 за період з першого по четвертий квартали 2017 року. Зазначений факт також не оспорюється і відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди від 27.10.2016 року, укладений між сторонами та належним чином зареєстрований, спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених цим договором, а твердження позивача про удаваність цього договору позивачем не доведене.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року (справа №398/5426/14-ц) за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнано право власності на земельну ділянку площею 6,16 га, що розташована на території Червонокам'янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка належала його діду ОСОБА_6 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
27.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі. Згідно із умовами договору, ОСОБА_1, в оренду, передана земельна ділянка загальною площею 6,1587 га (кадастровий номер НОМЕР_4), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 199977,00 грн. Договір укладено строком на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі грошової, натуральної та відробіткової - 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5999,31 грн.
Згідно розписки від 21.10.2016 року ОСОБА_3 зобов'язався виплатити ОСОБА_1 орендну плату за 49 років оренди орендованої у останнього земельної ділянки двома платежами: перший платіж 70000 грн. до 28.10.2016 року; другий платіж до 31.07.2017 року(а.с. 15).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 у 2017 році орендна плата в сумі 130000 грн. не отримувалась (а.с. 32).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.. 13 Закону України «Про оренду землі).
Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Проаналізувавши вищезазначені норми права та укладений між сторонами договір оренди землі колегія суддів дійшла висновку, що укладений сторонами договір відповідає вимогам діючого на час його підписання законодавства, яким не передбачено заборони сплати орендної плати на перед.
Згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
В своїй постанові № 9 від 9 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не дійсними» пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України ) має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та
вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд
ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання
його недійсним.
Із вищенаведеного вбачається, що при укладенні удаваного правочину воля не однієї, а всіх сторін договору направлена на встановлення інших ніж визначено договором правовідносин і саме такі правовідносини встановлюються між сторонами всупереч умовам укладеного договору.
Згідно договору оренди землі від 27.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 між сторонами виникли правовідносини характерні саме договору оренди. Даний договір зареєстрований як договір оренди землі і за орендарем земельної ділянки зареєстровано право користування земельною ділянкою, в той час, як договір купівлі - продажу передбачає отримання покупцем права власності на придбаний товар.
Таким чином, доводи позивача, що між сторонами договору склались правовідносини характерні для договору купівлі - продажу коли право власності на об'єкт продажу переходить від продавця до покупця не відповідають дійсності, оскільки власником земельної ділянки на даний час є позивач, а кошти в сумі 70000 грн. отримані ним від ОСОБА_3, відповідно до тексту розписки, є орендною платою.
Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ч.1 статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.367, ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 лютого 2019 року.
Суддя доповідач С.А.Кіселик
Судді: С.М.Єгорова
О.Л. Карпенко
