Єдиний державний реєстр судових рішень
Рівненський апеляційний суд
___________________________________________________________
В И Р О К
Іменем України
29 січня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження №12017180000000232, внесене до ЄРДР 19 жовтня 2017 року, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року
стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нагдали Лачинського району Республіки Азейбаржан, проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, фізичну особу підприємця, раніше не судимого,
обвинуваченого зач.3ст.286КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 18 жовтня 2017 року, приблизно о 22 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Тоуоta Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп, зі сторони м. Києва у напрямку м. Львова, із швидкістю приблизно 120-130 км/год, на 326 км + 800 м вказаної автодороги, що в межах Рівненського району, Рівненської області, у порушення пунктів 10.1, 11.4, підпункту е) пункту 14.6 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, на дорозі з двостороннім рухом, яка має по дві смуги для руху в одному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху для здійснення обгону, де вказаний маневр заборонений, та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався попереду у попутному з ним напрямку і виконував маневр повороту ліворуч. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події, пасажиру автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинено тілесні ушкодження, від яких вона померла у Рівненській центральній міській лікарні, іншому пасажиру даного автомобіля ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заподіяно тяжке тілесне ушкодження, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
В прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення ОСОБА_6 наступних вимог пунктівПравил дорожнього руху:
- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 11.4 - на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;
- підпункту е) п. 14.6 - обгін заборонено на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 звільнено з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_6 обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишено попередній ? домашній арешт.
Цивільний позов прокурора в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області в особі «Рівненської центральної міської лікарні» до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області управління охорони здоров`я в особі «Рівненської центральної міської лікарні» 14786 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. понесених затрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13 .
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення судової автотоварознавчої експертизи №3.3-125/17 від 17.11.2017 року в сумі 2230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. 80 коп., судової автотоварознавчої експертизи №3.3-126/17 від 22.11.2017 року в сумі 2230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. 80 коп., проведення судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-881/17 від 28.11.2017 року в сумі 1979 (одна тисяча сімдесят дев`ять) грн. 20 коп., проведення судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-882/17 від 29.11.2017 року в сумі 1979 (одна тисяча сімдесят дев`ять) грн. 20 коп., судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження №3.1-883/17 від 30.11.2017 року в сумі 5948 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 80 коп., судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №3.1.-968/17 від 20.12.2017 року в сумі 1979 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 20 коп., а всього, на загальну суму 16348 (шістнадцять тисяч триста сорок вісім) грн.
Скасувано арешт на автомобіль «Тоуоta Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню.
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , покликається на незаконність вироку суду першої інстанції у зв`язку з порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів та те, що потерпілий ОСОБА_9 у судових дебатах підтримав думку прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому міри покарання у виді позбавлення волі. Внаслідок ДТП ОСОБА_9 було спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Дана обставина, хоча і не є кваліфікуючою ознакою даного злочину, проте, на думку прокурора, в сукупності з іншими обставинами, які впливають на таку кваліфікацію, підвищує ступінь тяжкості вчиненого за характером наслідків, що настали. Зазначає, що судом не враховано той факт, що саме свідоме грубе порушення обвинуваченим одночасно декількох правил дорожнього руху, із легковажним розрахунком на ненастання тяжких наслідків, стало причиною ДТП та загибелі двох осіб і заподіянню потерпілому ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень. Судом не дано оцінку тому факту, що під час ДТП в крові обвинуваченого було виявлено алкоголь в концентрації 0, 89 проміле, що вказує на необхідність призначення більш суворого покарання.
Просить вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року стосовно ОСОБА_6 за ч.3ст.286КК Українискасувати вчастині призначенняосновного покарання.Ухвалити новийвирок,яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. В решті вирок суду залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини обвинувачено, вважає, що при ухваленні вироку судом призначено покарання, що не є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. На думку потерпілої, суд дійшов хибного висновку про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Судом не оцінено тієї обставини, що обвинуваченим вчинено злочин внаслідок грубого порушення правил безпеки дорожнього руху, що стало наслідком загибелі двох осіб, і при цьому перебував у нетверезому стані; злочин вчинено щодо малолітньої. Судом залишено поза увагою і те, що обвинувачений протягом вересня місяця 2017 року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Зазначає, що думка потерпілих не може бути обставиною, яка пом`якшує покарання, оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин не проти конкретних осіб, а вчинив суспільно небезпечне діяння, безпосереднім об`єктом якого є безпека руху та експлуатації автомобільного транспорту, внаслідок чого поставив під загрозу життя інших людей.
Просить апеляційну скаргу задовольнити. Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 286 КК України в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок. Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. В решті вирок суду залишити без зміни.
В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_8 висловила прохання про часткове задоволення поданої нею апеляційної скарги, а апеляційну скаргу прокурора просила задовольнити повністю.
В запереченнях на апеляційні скарги прокурора Рівненської області та потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_6 зазначає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом вірно оцінені, на його думку, всі обставини виникнення ДТП, її наслідки, усунення наслідків ДТП, особу обвинуваченого та всі обставини, які пом`якшують покарання. Вказує, що судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся в спрощеному порядку, обвинувачений визнав беззаперечно всі обставини кримінального провадження та не намагався спростувати жодного доказу обвинувачення, що свідчить про наявність примирення між сторонами. Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_9 підтвердив той факт, що матеріальна і моральна шкода йому відшкодована повністю та просив застосувати до обвинуваченого покарання на розсуд суду. Апеляційна скарга від потерпілого ОСОБА_9 не надходила, що вказує на те, що останній погоджується із вироком суду першої інстанції. Потерпіла ОСОБА_8 в суді показала, що матеріальні та моральні збитки, заподіяні їй внаслідок ДТП відшкодовані повністю, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, просила суд не застосовувати до ОСОБА_6 покарання, пов`язане з позбавленням волі. Потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_13 просили розгляд кримінального провадження проводити без їхньої участі, так як матеріальні і моральні збитки їм було повністю відшкодовано і претензій до обвинуваченого вони ніяких не мали, просили застосувати покарання, не пов`язане з позбавленням волі. На його думку, суд вірно прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без позбавлення волі.
Вказує, що після подання апеляційної скарги ОСОБА_8 пред`явила вимогу у додатковому відшкодуванні на її користь суми 40000 доларів США. Зазначає, що якби така сума була, то він відшкодував би, оскільки людське життя безцінне, але таких коштів не має.
Просить вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_8 без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, потерпілу ОСОБА_8 і представника потерпілої ОСОБА_10 , які просили задовольнити частково апеляційну скаргу, подану ОСОБА_8 та повністю задовольнити апеляційну скаргу прокурора, потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційних скарг прокурора і потерпілої, перевіривши вирок суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора і потерпілої підлягають до задоволення частково з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що розгляд даного провадження судом першої інстанції проводився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненнізлочину заобставин,викладених увироку,та правильністькваліфікації йогодій зач.3ст.286КК України,як вчинення необережних дій, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб та заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, в апеляційних скаргах не оскаржується.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення стосовно загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із встановленоїст. 50 КК Українимети покарання? кари,виправлення тазапобігання вчиненнюнових злочинів,заснованої навимогах виваженостіта справедливості, зобов`язують суд при призначенні покарання належним чином враховувати ці встановлені законом критерії.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховано, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, відомості про відшкодування ним матеріальної та моральної шкоди потерпілим та думку потерпілих, позитивну характеристику по місцю його проживання, наявність у нього захворювання цукровий діабет, тип 2, середньої степені важкості, обставини,які пом`якшуютьпокарання: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання ? вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та щодо малолітнього, і призначив покарання у межах, встановлених частиною санкції статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, ? у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання за вчинення інкримінованого злочину і, звільняючи від його відбування з випробуванням, судом першої інстанції в достатній мірі не були враховані вимоги ст. 75 КК України, у зв`язку з чим суд помилково дійшов висновку про його звільнення від відбування покарання з випробуванням та можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Свій висновокпро можливістьвиправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, суд мотивував врахуванням вищенаведеного при обранні міри і виду покарання.
Проте, місцевим судом не наведено переконливих мотивів такого рішення, не дано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину (що є тяжким), який визначається не тільки положеннямист. 12 КК України, виходячи з формального критерію ? виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочин; суспільній небезпечності останнього, який відносяться до злочинів протибезпеки рухута експлуатаціїтранспорту іполягає втому,що вчинюєтьсяджерелом підвищеноїнебезпеки,а саметранспортним засобом ізаподіює тілесніушкодження,матеріальну шкодуі загибельлюдей;наслідкам, що настали (загибель 2 осіб), які стосуються охоронюваної державою найважливішої соціальної цінності життя і здоров`я людини; обставині, яка обтяжує покарання вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до загальних засад призначення покарання вказує на необхідність призначення більш суворого покарання.
Ураховуючи наведене, на думку колегії суддів, обставин, які б давали підставидля застосуванняст. 75 КК Українидо ОСОБА_6 , немає, відтак доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_8 щодо безпідставного застосування стосовно обвинуваченого положеньст.75 КК України, є обґрунтованими.
Поряд з цим, колегія суддів, звертає увагу на дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивну характеристику по місцю його проживання, наявність у нього захворювання цукровий діабет, тип 2, середньої степені важкості, вперше притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд також враховує, пом`якшуючі покарання обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. Так, ОСОБА_6 були вчинені дії по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8 та її сім`ї, зокрема, відповідно до розписки від 04 лютого 2018 року ОСОБА_8 отримала 20000 доларів США та засвідчила про те, що до ОСОБА_6 ніяких матеріальних та моральних претензій не має, ні вона, ні її близькі (Т.№3, а.м.п.124), які (зазначену грошову суму) повернула 17 вересня 2018 року. Обвинуваченим було придбано автомобіль, марки «Volkswagen», модель Jetta, р.н. НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я потерпілого ОСОБА_9 відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Т.№ 3, а.м.п.172). ОСОБА_6 оплачено витрати на поховання; за усною домовленістю із ОСОБА_8 обвинувачений зобов`язався перераховувати потерпілій щомісячно грошові кошти в розмірі мінімальної заробітної плати, про що свідчать відповідні квитанції від 27 березня 2018 року та 27 квітня 2018 року з вказаними сумами 3517 грн. 59 коп. кожна (Т.№ 3, а.м.п.125).
Потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в поданих заявах в суд першої та апеляційної інстанцій про розгляд даного кримінального провадження без їх участі зазначали, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не мають, цивільний позов заявляти не будуть (Т.№ 3, а.м.п. 48, 62, 65,170, 171).
З огляду на викладене, дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, і, з урахуванням особи обвинуваченого та, виходячи із положень ст.ст. 50, 65 КК України, дає підстави прийти до висновку щодо можливості і, на думку колегії суддів, необхідності, застосування положень ст. 69 КК України ? призначення обвинуваченому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі.
На думку колегії суддів, саме таке покарання, у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
За наведеного оскаржуваний вирок не може залишатись чинним і відповідно до п.4 ч.1 ст. 420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленнямнового вироку.
Керуючись ст.ст.373, 374, 404,405,407,420 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року стосовноОСОБА_6 зач.3ст.286КК України скасувати в частині призначення покарання.
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання:
за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України ? у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Взяти ОСОБА_6 під варту із зали суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 29 січня 2019 року.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
