ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 570/32/18
провадження № 51-1927 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Нагдали Лачинського району
Республіки Азербайджан, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
29 січня 2019 року Рівненський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції у частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням і ухвалив новий вирок, за яким визначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Верховний Суд постановою від 01 червня 2021 року задовольнив касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 , скасував вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
22 лютого 2022 року Волинський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 , скасував вирок суду першої інстанції у частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням і ухвалив новий вирок, за яким визначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 18 жовтня 2017 року приблизно о 22:20, керуючи транспортним засобом «ToyotaFortuner», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп зі сторони м. Києва у напрямку м. Львова зі швидкістю 120-130 км/год, на 326 км + 800 м вказаної автодороги, що в межах Рівненського району Рівненської області, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 11.4, п.п. «е» п. 14.6 Правил дорожнього руху, на дорозі з двостороннім рухом, яка має по дві смуги для руху в одному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху для здійснення обгону, де вказаний маневр заборонений, та допустив зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався попереду в попутному з ним напрямку і виконував маневр повороту ліворуч.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_10 і ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження, від яких померли, ОСОБА_12 отримав тяжке тілесне ушкодження.
Під час вчинення злочину ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, у достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом`якшують покарання, даних про його особу та позиції потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , у зв`язку з чим призначив надмірно суворе покарання. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не зарахував у строк покарання строк відбутого ним покарання у виді виправних робіт із відрахуванням у дохід держави 20% із суми заробітку.
На касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_6 подала письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити вирок суду апеляційної інстанції без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України засудженим не оспорюються.
У касаційній скарзі ОСОБА_8 , не погоджуючись з вироком суду апеляційної інстанції, вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Проте наведені доводи Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідней достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність як обставин, що обтяжують покарання, так і обставин, що його пом`якшують.
29 січня 2019 року Рівненський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 у частині призначеного покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
01 червня 2021 року Верховний Суд скасував вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно ОСОБА_8 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування положення ст. 69 КК України.
За наслідком нового апеляційного розгляду 22 лютого 2022 року Волинський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 , скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалив новий, за яким призначив останньому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У строк покарання ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції зарахував термін перебування його під вартою з 18 жовтня по 01 грудня 2017 року та з 29 січня 2019 року по 04 березня 2020 року. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на певний строк, урахував тяжкість вчиненого ним необережного кримінального правопорушення, наявність як обставин, що пом`якшують покарання - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданого потерпілим збитку, окрім потерпілої ОСОБА_6 , так і обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та стосовно малолітньої дитини, думку потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо міри покарання, дані про його особу, зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, утримує двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, має незадовільний стан здоров`я.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, належно вмотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_8 покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.
Призначене засудженому ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неврахування судом апеляційної інстанції позиції потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо міри призначеного покарання, то Суд уважає їх безпідставними, оскільки така думка потерпілих була врахована судом, однак вона не є вирішальною.
Разом із цим, колегія суддів касаційного суду вважає слушними доводи касаційної скарги ОСОБА_8 про те, що суд апеляційної інстанції, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не зарахував у строк покарання строку відбутого ним покарання у виді виправних робіт із відрахуванням у дохід держави 20% із суми заробітку.
Так, касаційною перевіркою встановлено, що ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року засудженому ОСОБА_8 замінено невідбуту частину покарання, призначеного вироком Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, у виді позбавлення волі строком 01 рік 09 місяців 21 день на більш м`яке - у виді виправних робіт на той же строк з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави.
З повідомлення заступника начальника Рівненського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області № 40/14/16346-22 від 01 листопада 2022 року вбачається, що 01 вересня 2022 року ОСОБА_8 завершив відбування покарання у виді виправних робіт строком 1 рік 9 місяців 21 день з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави, у зв`язку з чим 29 вересня 2022 року був знятий з обліку вказаного Центру.
З огляду на вищезазначене, Суд уважає за необхідне в порядку ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання відбуту частину зазначеного покарання.
Також колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні безпідставно визнав обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення стосовно малолітньої дитини.
Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину стосовно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин загибель малолітньої дитини в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, відсутні.
Відтак посилання суду апеляційної інстанції на таку обставину підлягає виключенню із судового рішення, проте це не впливає на вид та розмір призначеного ОСОБА_8 покарання.
З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволення, а оскаржуване судове рішення - зміні.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання відбуту частинупокарання, призначеного вироком Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, яке на підставі ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 25 лютого 2020 року було замінено на більш м`яке - у виді виправних робіт на строк 1 рік 9 місяців 21 день з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави, в порядку ст. 72 КК України.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , - вчинення кримінального правопорушення стосовно малолітньої особи.
У решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
