П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 806/5217/15

Провадження № 11-1033апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., ЗолотніковаО.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., РогачЛ.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №806/5217/15 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (далі Комісія), Міністерства оборони України (далі Міноборони), третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Міноборони на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (судді Шимонович Р.М., КапиносО.В., Чернова Г.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (судді Іваненко Т.В., ОСОБА_2 , ФрановськаК.С.),

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконними дії та скасувати рішення Комісії від 4 вересня 2014 року, оформлене протоколом № 74 щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (далі будівля гуртожитку), про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки (далі Рішення);

- зобов`язати Комісію повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі у будівлі гуртожитку про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 2012 року проходить військову службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова. 26серпня 2015 року ознайомився з Рішенням, яким йому відмовлено у погодженні Списку розподілу службового житла у будівлі гуртожитку про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки. Відмова мотивована лише тим, що погодження суперечить наказу Міноборони № 737. Вказує, що за зазначеною вище адресою розміщені різні будівлі, які знаходяться в різних районах м. Житомира. На переконання ОСОБА_1 відмова відповідача є протиправною, оскільки йому гарантоване право на отримання службового житла.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14червня 2016 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення; зобов`язав Комісію повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі у будівлі гуртожитку про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказав на те, що з жилого приміщення, наданого ОСОБА_1 за попереднім місцем служби, було знято статус «службове», воно є постійним, тому здача такого житла Мінобороні не передбачена, а військовослужбовці за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення мають право на отримання службових жилих приміщень незважаючи на наявність у них постійного житла в інших місцях проходження служби. Крім того, право власності на вказане житло в м.Володимирі-Волинському отримане іншою особою. За таких обставин Рішення є протиправним.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міноборони звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

На обґрунтування касаційної скарги Міноборони зазначило, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушеного цивільного права, тобто цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Отже, зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 вересня 2018року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки у своїй касаційній скарзі Міноборони просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

ОСОБА_1 із серпня 1991 року проходить військову службу в Збройних Силах України. З листопада 2011 року позивач проходить службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова на посаді помічника начальника інституту з правової роботи, має звання майора.

Згідно з витягом з протоколу від 10 жовтня 2013 року № 11 позивача визначено кандидатом на отримання службової 2-кімнатної квартири на АДРЕСА_2 .

4 вересня 2014 року Комісія провела засідання, на якому розглянула погодження списку розподілу службового житла, та відмовила у погодженні Списку розподілу службового житла у будівлі гуртожитку про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки з підстав суперечності наказу Міністра оброни України від 30 листопада 2011 року №737.

До того ж, судами встановлено, що під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у м. Володимирі-Волинському йому та членам його сім`ї, яка складалась тоді із чотирьох осіб, рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 25 жовтня 2001 року №386 було видано ордер на 2-кімнатну кв. № 30 жилою площею 27,3 кв.м у буд. АДРЕСА_3 без зняття з квартирного обліку.

Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 23 жовтня 2008 року № 423 переоформлено договір найму вказаного жилого приміщення у зв`язку із вибуттям основного квартиронаймача з ОСОБА_1 на ОСОБА_4

8 грудня 2008 року Володимир-Волинським міськвиконкомом видано громадянину ОСОБА_4 свідоцтво на право власності на житло за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з наказу начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 1 лютого 2012 року № 20 ОСОБА_1 не забезпечувався службовим або постійним житлом під час проходження військової служби.

Також судами встановлено, що у позивача та членів його сім`ї відсутнє будь-яке житло, що перебуває у власності.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, Міноборони звернулося до суду.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційнуструктуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певнихкатегорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_5 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалась щодо застосування норм права у спірних правовідносинах у цій категорії спорів, зокрема, у справі № 806/104/16 (постанова від 18 квітня 2018 року № 11-166апп18), у справі № 815/2551/15 (постанова від 20 вересня 2018 року № 11-640апп18).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті6Конвенції.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про закриття провадження у цій справі, оскільки спір у ній не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Зважаючи на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС провадження у цій справі слід закрити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

За правилами статті 354 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених, відповідно, статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга Міноборони підлягає задоволенню.Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 рокув адміністративній справі № 806/5217/15 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14червня 2016 рокув адміністративній справі № 806/5217/15 скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима О.С. Золотніков І.В. Саприкіна О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська