Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.
УХВАЛА
іменем України
"14" червня 2016 р. Справа № 806/5217/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іваненко Т.В.
суддів: Кузьменко Л.В.
Франовської К.С.,
за участю секретаря судового засідання Лялевич С.С.,
позивача, представника відповідача та представника третьої особи.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати незаконними дії та скасувати рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протоколом № 74) щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки;
- зобов`язати комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
Позов обґрунтовано тим, що позивач має гарантоване право на отримання службового житла, однак 26.08.2015 ознайомився з протоколом комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 № 74, відповідно до якого відмовлено у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки. Відмова мотивована лише тим, що погодження суперечить наказу Міністерства оборони України № 737. Вказує, що ні він, ні члени його сім`ї, житла по місцю проходження служби не мають.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014, оформлене протоколом № 74, щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
Зобов`язано комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Міноборони подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є військовослужбовцем, який отримав від Міністерства оборони України постійне житло у м. Володимирі-Волинському та не здав його у відповідності до вимог законодавства. У зв`язку з цим ОСОБА_1 не має підстав для отримання службового житла за новим місцем проходження служби, що відповідає аб. 2 п. 3.1 розділу ІІІ Інструкції № 737. На думку представника відповідача, оскаржувані рішення комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є правомірними та такими, що були прийняті згідно вимог чинного законодавства.
Позивач в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в її задоволенні. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Представник відповідача - Міністерства оборони України та представник третьої особи в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали. Просили задовольнити.
Представник відповідача - комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України до суду не з`явився. Про час, дату та місце повідомлений вчасно та належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з серпня 1991 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. З листопада 2011 року позивач проходить службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова на посаді помічника начальника інституту з правової роботи Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, має звання майора.
Згідно витягу з протоколу № 11 від 10.10.2013 року позивача визначено кандидатом на отримання службової 2-х кімнатної квартири по АДРЕСА_3 (а.с. 44).
04.09.2014 комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України проведено засідання, на якому розглянуто на предмет погодження списку розподілу службового житла.
За результатами розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (протокол № 74) відмовлено у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки з підстав суперечності Наказу Міністра оброни України від 30.11.2011 №737.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Пунктом сьомим Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженим постановою КМУ від 03.08.2006 № 1081 (далі - Постанова КМУ №1081) визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 12 Постанови КМУ №1081, службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 №737, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей провадиться після здачі ними жилої площі, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.
Пунктом 20 Постанови КМУ №1081 передбачено, що військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не передбачено вивільнення постійного житлового приміщення для отримання службового житла або отримання іншого житла для поліпшення умов проживання.
В апеляційній скарзі Міноборони вказує, що позивачем в порушення п.п. 3.1 п. 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями позивачем не було здано службове житло, яке отримане в м. Володимирі-Волинському, а тому позивач не має права на чергове отримання службового житла.
Суд встановив, що під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в м. Володимирі-Волинському, йому та членам його сім`ї, яка складалась тоді із чотирьох осіб, рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області № 386 від 25.10.2001 було видано ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 , без зняття з квартирного обліку (а.с. 60).
Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 23.10.2008 № 423 переоформлено договір найму вказаного жилого приміщення у зв`язку із вибуттям основного квартиронаймача з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с. 55).
08.12.2008 ОСОБА_3 міськвиконкомом видано громадянину ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житло за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 62).
Згідно витягу з наказу начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.02.2012 № 20 (а.с. 53), ОСОБА_1 не забезпечувався службовим або постійним житлом під час проходження військової служби (а.с. 53).
Також судами встановлено, що у позивача та членів його сімей відсутнє будь-яке житло, що перебуває у власності, що підтверджується довідкою управління житлового господарства відділу приватизації державного житлового фонду від 04.11.2013 № 2501 (а.с. 48), довідкою Виконавчого комітету Житомирської міської ради Відділу по обліку та розподілу жилої площі міської ради від 30.10.2013 № 358 (а.с. 49), довідкою Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 06.11.2013 (а.с. 49) та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатами розгляду запиту від 14.02.2014 року № 10922909, 10923473, 10925113, 10928351 (а.с.38-41) .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з отриманого жилого приміщення наданого ОСОБА_1 було знято статус "службове", воно є постійним, тому здача такого житла Міністерству оборону України не передбачена, а військовослужбовці за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень незважаючи на наявність у них постійного житла в інших місцях проходження служби. Крім того право власності на вказане житло в м. Володимирі Волинському отримане іншою особою.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протоколом № 74) щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки є протиправним, а тому відповідачу необхідно повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" березня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.В. Іваненко
судді: Л.В. Кузьменко
К.С. Франовська
Повний текст cудового рішення виготовлено "15" червня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1
АДРЕСА_6 - відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6, м.Київ 168, 03168
4- Комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України вул.Курська,13-а, м.Київ, 03049
5-третій особі: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира - вул.Адмірала Щасного,20, м.Житомир,10014,
