Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року Житомир справа № 806/5217/15
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Капинос О.В., Чернової Г.В.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю: позивача, представника відповідача та представника третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати незаконними дії та скасувати рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протоколом № 74) щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки;
- зобов`язати комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2012 року проходить військову службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова. 26.08.2015 ознайомився з протоколом комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 № 74, відповідно до якого відмовлено у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки. Відмова мотивована лише тим, що погодження суперечить наказу Міністерства оборони України № 737. Вказує про те, що за адресою АДРЕСА_1 розміщені різні будівлі, які знаходяться в різний районах м. Житомира. На переконання позивача, відмова відповідача є протиправною, так як йому гарантоване право на отримання службового житла.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Міністерства оборони України заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що позивач являється військовослужбовцем, який отримав від Міністерства оборони України постійне житло у м. Володимирі-Волинському та не здав його у відповідності до вимог законодавства. У зв`язку з цим ОСОБА_1 не має підстав для отримання службового житла за новим місцем проходження служби. Враховуючи вказане, на думку представника відповідача, оскаржувані рішення комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є правомірними та такими, що були прийняті згідно вимог чинного законодавства.
Представник відповідача - комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України до суду не з`явився, будь яких клопотань чи заяв суду не надіслав.
Представники третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира заперечили проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
ОСОБА_1 з серпня 1991 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. З листопада 2011 року позивач проходить службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова на посаді помічника начальника інституту з правової роботи Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, має звання майора.
За результатами розгляду питання щодо розподілу службової 2-х кімнатної квартири по вулиці БОС 1/304 начальником військового інституту кандидатом на отримання указаної квартири визначено ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з протоколу № 11 від 10.10.2013 (а.с. 44).
В подальшому, начальником КЕВ м. Житомира список розподілу житлової площі було подано до Головного КЕУ Збройних Сил України для подальшого їх розгляду Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (а.с. 23-26).
04.09.2014 комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України проведено засідання, на якому розглянуто на предмет погодження списку розподілу службового житла.
За результатами розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (протокол № 74) відмовлено у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки. Відмова мотивована лише тим, що "Суперечить наказу № 737".
Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
З метою забезпечення реалізації положень зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Постанова КМУ №1081), відповідно до пункту 22 якого облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пунктом сьомим Постанови КМУ №1081 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 12 Постанови КМУ №1081, службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
Військовослужбовцям Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби службові житлові приміщення надаються згідно з рішеннями командирів військових частин, які погоджуються відповідно з Адміністрацією Держспецтрансслужби, Головним управлінням Національної гвардії, Адміністрацією Держприкордонслужби.
Тобто, Постановою КМУ №1081 передбачено, що для військовослужбовців Збройних Сил України приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира війкової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Але, не передбачено жодної додаткової комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, як це визначено для інших формувань.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 №737, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей провадиться після здачі ними жилої площі, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.
Як передбачено підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції, службові жилі приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби шляхом видання на підставі списку розподілу службової житлової площі в гарнізоні (далі - Список розподілу службової житлової площі) наказу начальника гарнізону. У гарнізоні міста Києва службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям шляхом затвердження Міністром оборони України Списку розподілу службової жилої площі.
Список розподілу службової жилої площі розробляється КЕВ (КЕЧ) району з урахуванням рішень Міністра оборони України щодо розгляду питання про надання службового жилого приміщення (у тому числі щодо надання військовослужбовцю службового жилого приміщення (із зазначенням його місцезнаходження)) та пропозицій командирів військових частин.
Тобто, Інструкцією передбачено, що підставою для надання службового приміщення є наказ начальника гарнізону, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. При цьому, жодної додаткової Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України непередбачено.
Пунктом 20 Постанови КМУ №1081 передбачено, що військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання.
Але, при цьому суд звертає увагу на те, що не передбачено вивільнення постійного житлового приміщення для отримання службового житла або отримання іншого житла для поліпшення умов проживання.
У ході судового розгляду справи з`ясовано, що на день розгляду та вирішення справи судом, згідно чинного законодавства, позивач не забезпечений житлом, незважаючи на отримане постійне житло у м. Володимирі-Волинському Волинської області, тому, як воно приватизовано ОСОБА_2 .
Встановлено, що під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в м. Володимирі-Волинському, йому та членам його сім`ї, яка складалась тоді із чотирьох осіб, рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області № 386 від 25.10.2001 було видано ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , без зняття з квартирного обліку (а.с. 60).
З`ясовано, що в травні 2006 року в квартиру АДРЕСА_4 вселився батько дружини позивача ОСОБА_2 , 1931 р.н., який проживає в цій квартирі і на даний час, що підтверджується актом вивчення сімейно- побутових умов і медичного обстеження від 07.02.2007 та наказом начальника Луцького зонального відділення Військової служби правопорядку від 14.02.2007 № 27 (а.с. 56, 57).
Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 23.10.2008 № 423 переоформлено договір найму вказаного жилого приміщення у зв`язку із вибуттям основного квартиронаймача з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с. 55).
Згодом, 08.12.2008 ОСОБА_3 міськвиконкомом видано громадянину ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житло за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 62).
Наведені обставини свідчать на користь висновку, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 вже не є службовим, а тому не підлягає вивільненню.
Згідно витягу з наказу начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.02.2012 № 20 (а.с. 53), ОСОБА_1 не забезпечувався службовим або постійним житлом під час проходження військової служби (а.с. 53).
Відповідно до довідки управління житлового господарства відділу приватизації державного житлового фонду від 04.11.2013 № 2501 (а.с. 48), довідки Виконавчого комітету Житомирської міської ради Відділ по обліку та розподілу жилої площі міської ради від 30.10.2013 № 358 (а.с. 49), довідки Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 06.11.2013 (а.с. 49) та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатами розгляду запиту від 14.02.2014 року № 10922909, 10923473, 10925113, 10928351 (а.с.38-41) у позивача та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_4 1971 р.н., дочки - ОСОБА_5 1996 р.н. та сина - ОСОБА_6 1999 р.н. відсутнє будь-яке житло, що перебуває на праві власності на території України.
Також, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач не отримує грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення, у якому на даний час проживає із сім`єю.
Однак, указані обставини при прийнятті спірного рішення залишені поза увагою комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дає суду підстави для висновку, що відповідач приймаючи висновок про відмову у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як Постановою КМУ № 1081 так і Інструкцією передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей здійснюється після здавання ними жилої площі, отриманої від МО України, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Однак, з отриманого жилого приміщення наданого ОСОБА_1 було знято статус "службове", воно є постійним, тому здача такого житла Міністерству оборону України не передбачена, а військовослужбовці за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень незважаючи на наявність у них постійного житла в інших місцях проходження служби.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протоколом № 74) щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позову у цій частині.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що квартира АДРЕСА_6 не є службовим житлом, і у комісій не було повноважень розподіляти указану квартиру.
Дійсно, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.08.2009 № 545, гуртожитку БОС 1\304 надано статус жилого будинку (а.с. 169).
При цьому, на момент погодження списків розподілу житла указана квартира мала статус службового жилого приміщення, що підтверджується листом Головного КЕУ Збройних сил України від 20.01.2014 (а.с. 156).
Доказів того, що квартира АДРЕСА_6 не є службовим житлом, матеріалами справи не спростовано, а тому у відповідача, в силу положень Інструкції, були повноваження для вирішення питання про погодження Списку розподілу житлової площі у Житомирському гарнізоні.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, оскільки чинним законодавством останню наділено повноваженнями приймати рішення про погодження або відмову у погодженні Списків розподілу службового житла.
Отже, самі по собі оспорювані дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - у даному випадку спірний протокол. Саме він має вплив на його права та інтереси.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений шляхом скасування спірного протоколу.
Зважаючи на те, що рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протоколом № 74) щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки є протиправним, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача в частині зобов`язання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014, оформлене протоколом № 74, щодо відмови у погодженні Списку розподілу службового житла у переобладнаній під житловий будинок будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
Зобов`язати комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо погодження Списку розподілу житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім`ї 4 чоловіки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Р.М.Шимонович
Судді: О.В. Капинос,
Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 04 квітня 2016 р.
