Ухвала
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 203/1796/16-ц
провадження № 61-22152св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»,
відповідачі: Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради,
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкін Михайло Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - ПАТ Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця»)звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5., Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкін М. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року у справі № ПР25/265-10 (ПР30/39-10) визнано недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 13 листопада 2003 року № 11/13 у частині прийняття у комунальну власність територіальної громади міста нежитлового приміщення № АДРЕСА_1, а також рішення Дніпропетровської міської ради від 25 лютого 2009 року № 20/43 «Про приватизацію нежитлового приміщення житлового будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1», яким розпочато процедуру приватизації приміщення АДРЕСА_1.
Листом від 07 липня 2015 року ДП «Придніпровська залізниця», на балансі якого перебувало нежитлове приміщення АДРЕСА_1, звернулось до в.о. Дніпропетровського міського голови з вимогою про скасування свідоцтва про право власності на це приміщення від 23 квітня 2009 року. Проте, відповіді на вказаний лист не отримало. 17 березня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця», як правонаступник ДП «Придніпровська залізниця» та до статутного капіталу якого увійшло нежитлове приміщення АДРЕСА_1, вдруге звернулось із листом з вимогами про вжиття заходів щодо скасування свідоцтва про право власності від 23 квітня 2009 року на спірне нежитлове приміщення та повернення його товариству. Однак, будь-якої відповіді на вказаний лист на момент звернення до суду з позовом не отримано.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 відчужене за договором купівлі-продажу від 22 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М. М. та перейшло у власність ОСОБА_4 Продавцем у вказаному договорі виступав ОСОБА_5 Підставою для укладання зазначеного договору купівлі-продажу передувало заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року, яким визнаний дійсним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 14 квітня 1994 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року вказане заочне рішення скасовано.
Посилаючись на те, що ПАТ «Українська залізниця» є законним власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та його право власності порушене шляхом незаконного відчуження вказаного приміщення, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що був посвідчений 22 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Царєйкіним М. М.; скасувати свідоцтво про право власності, видане 23 квітня 2009 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення від 22 жовтня 2015 року; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 та визнати право власності на нього за ПАТ «Українська залізниця».
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року позов ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що був посвідчений 22 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1464. Скасовано свідоцтво про право власності, видане 23 квітня 2009 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену 22 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М. М. на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року (рішення про реєстрацію, індексний номер 25494969 від 22 жовтня 2015 року та рішення про реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер 25486699 від 22 жовтня 2015 року). Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Визнано за ПАТ «Українська залізниця» право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке складається із: 1 - коридор, площею 5,6 кв. м; 2 - кабінет, площею 13,6 кв. м; 3 - умивальник, площею 0,8 кв. м; 4 - туалет, площею 1,1 кв. м; 5 - туалет, площею 1,9 кв. м; 6 - хол, площею 8,7 кв. м; 7 - кабінет, площею 15,1 кв. м; 8 - кабінет, площею 14,9 кв. м; 9 - кухня, площею 7,9 кв. м, загальною площею 69,6 кв. м, основною - 43,6 кв. м, допоміжною - 26,0 кв. м. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника поза його волею, що встановлено судовими рішеннями.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення, виходив із того, що із власності ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» спірне нежитлове приміщення не вибувало, що унеможливлює його звернення до суду саме в обраний спосіб захисту. При цьому посилання позивача на те, що відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735, яким затверджено статут ПАТ «Українська залізниця», спірне нежитлове приміщення передане до статутного фонду товариства, не можуть бути підставою для звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки майно із власності позивача не вибувало.
У червні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року, в якій просило скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що підтвердженням фактичного володіння та користування майном саме ДП «Придніпровська залізниця» як балансоутримувачем державного майна, а відтак, неправомірності висновків суду апеляційної інстанції про вибуття із державної власності спірного майна є, в тому числі, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25 вересня 2013 року № 12/02-5333-ОД, укладений між Фондом державного майна України у Дніпропетровській області та ПП ОСОБА_8, балансоутримувач за договором - ДП «Придніпровська залізниця». Рішеннями господарських судів у справі № ПР25/265-10 (ПР30/39-10) встановлено, що спірне нежитлове приміщення перебувало в державній власності та знаходилось на балансі ДП «Придніпровська залізниця». Суб'єктом управління вказаним державним майном було Міністерство транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України. На виконання пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання ПАТ «Українська залізниця» в установленому порядку 21 жовтня 2015 року проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця», яке згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Статутом ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП «Придніпровська залізниця». 18 серпня 2015 року Міністром інфраструктури України затверджений зведений перелік майна ДП «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця». Відповідно до зазначених документів спірне майно включене до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ЦарєйкінМихайло Михайлович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування свідоцтва про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
