СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" січня 2019 р. Справа № 922/4239/16 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання за участю представників сторін від позивача від відповідача
Чернота Л. Ф. Гребенюк Н.В., Зубченко І.В. Телеснюк І.В. Танчак Н.В. (юрисконсульт) - посвідчення №3238 від 31.12.2014 р., довіреність №38-2072/470 від 10.05.2012 р. Кривошеєнко О.Ю. (адвокат) - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ХВ №002293 від 12.12.2018 р., Ордер ХВ №187000002 від 16.01.2018 р.
розглянувши апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків,
на рішення Господарського суду
Харківської області
від
22.02.2017 року (повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017 року)
у справі
№ 922/4239/16 (суддя - В. І. Ольшанченко)
за позовом до
Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків,
про
стягнення 230 853,24 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року (повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017 року) у справі № 922/4239/16 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії, яку постачало КП "Харківські теплові мережі" у нежитлові приміщення відповідача за адресами: АДРЕСА_4 за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року в сумі 39 700,78 грн.; м. Харків, вул. Свистуна, 16, літ. А-5, за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року в сумі 65 902,76 грн.; м. Харків, вул. Перемоги, 50-б, за період з липня 2015 року по жовтень 2016 року в сумі 122 933,34 грн. та судовий збір в сумі 3 428,05 грн. (а.с. 213-217).
В обґрунтування позовних вимог останній просив стягнути з відповідача на свою користь вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 230 853,24 грн. Посилався на той факт, що споживання відповідачем теплової енергії без достатніх правових підстав, оскільки система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення будинку, до якого позивач здійснював постачання теплової енергії, посилаючись при цьому на положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного Кодексу України.
02.02.2017 р. позивач надав до господарського суду Харківської області заяву про зменшення розміру позовних вимог №39/юр від 02.02.2017 р. в порядку ст. 22 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 р.) з додатками, в якій просив зменшити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь позивача вартість безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 228 536,88 грн., посилаючись на те, що при розрахунку суми заборгованості загальна сума була зазначена помилково, що і призвело до невірної ціни позову у розмірі 230853,24 грн. (а.с. 111-116).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2017 р. заява позивача про зменшення позовних вимог у наданій редакції, була прийнята, продовжений строк розгляду спору за заявою представника позивача, за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р.), на 15 днів - до 23.02.2017 р.
У подальшому, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог №92/юр від 21.02.2017 р., в якій просив прийняти дану заяву до розгляду та вважати прохальну частину позовної заяви від 07.12.2016 р. №909/юр викладеною в наступній редакції: "...1. Стягнути з Подус О.А. на користь КП "Харківські теплові мережі" суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії, що постачалась до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, в період з грудня 2008 року по квітень 2014 року та в період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року, у розмірі 39 700,78 грн., суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії, що постачалась до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16, літ. "А-5" в період з січня 2015 року по жовтень 2016 року у розмірі 65 902,76 грн., суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії, що постачалась до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50 - Б літ. "А-2" в період з липня 2015 року по жовтень 2016 року у розмірі 122 933,34 грн. Покласти на відповідача витрати по веденню справи відповідно до ст.ст. 46, 49 ГПК України....". Задовольнити позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень (а.с. 139-142).
Вищенаведена заява, була розглянута та прийнята місцевим господарським судом у наданій редакції, як письмове уточнення позовних вимог щодо періодів та адрес споживання теплової енергії.
Розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Подус Ольга Анатоліївна, м. Харків звернулась до суду з апеляційною скаргою б/н від 26.10.2018, яка надійшла на адресу Східного апеляційного господарського суду 01.11.2018 (присвоєно вх. №881 Х/З).
Одночасно заявником викладено в тексті апеляційної скарги клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги останній посилається на необізнаність існування даного рішення, також, на неотримання жодних повідомлень або рішень.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає принципу законності, стверджує, що справа судом першої інстанції у повному обсязі не була досліджена, що призвело на думку, апелянта, до прямих порушень та інтересів останнього.
Підставами скасування оскаржуваного рішення відповідач вважає, по-перше, щодо теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 ту обставину, що позивачем обрано невірну підсудність, адже власником цього приміщення є фізична особа Подус О.А. Тому, на думку відповідача, місцевий суд у цій частині позовних вимог мав припинити провадження у справі через непідсудність справ із фізичними особами господарського суду.
Також, апелянт відзначає, що позивач звернувся за стягненням заборгованості за періоди з грудня 2008 року по квітень 2012 року та за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року і по більшості сум вже із пропуском загального строку позовної давності.
Стверджує, що позивачем взагалі не наведено причини пропуску строку позовної давності в розумінні ст.267 Цивільного кодексу України, оскільки з доводів позивача та матеріалів справи, на думку відповідача, не вбачається об'єктивно непереборних обставин, які перешкодили позивачу подати позовну заґву у встановлений законом строк.
По-друге, щодо теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б, літ. А-2, апелянт посилається на те, що договір оренди №4129 від 15.10.2014 року припинив свою дію за актом приймання - передачі від 01.09.2016 р. (а.с. 126). Однак, стверджує, що суд першої інстанції стягнув суму боргу з відповідача за жовтень 2016 року 3018,8 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 193).
Крім того, відзначає, що в акті приймання - передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 15.10.2014 року, укладеному між Харківською міською радою та ФОП Подус О.А. чітко вказано, що у приміщенні опалення не має.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018р. сформовано колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неповажністю причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зобов'язано заявника впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, усунути вказані в ній недоліки, вказавши інші поважні та обґрунтовані причини пропуску строку з доказами на їх підтвердження.
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника 21.11.2018р., в межах встановленого строку, на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання б/н від 21.11.2018р. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017р. у справі №922/4236/16 (з додатком, а саме, довідка медичного закладу).
Розглянувши подане відповідачем клопотання, зазначені у ньому та додатково вказані причини пропуску строку з відповідними доказами на їх підтвердження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 р. Фізичній особі-підприємцю Подус Ользі Анатоліївні, м. Харків поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 та встановлено позивачу строк до 11.12.2018 року включно для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.
11.12.2018 року до канцелярії апеляційного суду від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків надійшов відзив №611/юр від 11.12.2018р. на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 - залишити без змін. Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-члена колегії Зубченко І. В. на момент вирішення питання про призначення справи №922/4239/16 до розгляду, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л.Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/4239/16, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 призначено на 16.01.2019 року о 14:00 год.
У зв'язку з відпусткою члена-колегії судді Радіонової О.О. на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л.Ф., розпорядженням керівника апарату суду від 14.01.2019 р. сформовано склад колегії (за наявністю): головуючий суддя: Чернота Л.Ф., судді: Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.
16.01.2018 р. (о 12:25 год.) від апелянта (відповідача у справі) надійшли пояснення по апеляційній скарзі, в яких останній просить застосувати у даній справі строки позовної давності та наслідки їх спливу, що унормовані ст. 267 ЦК України. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017 р. у справі №922/4239/16 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 16.01.2019 р. представник КП «Харківські теплові мережі» заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу ФОП Подус О.А. на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року по справі №922/4239/16 залишити без задоволення. Рішення господарського судуи Харківської області від 22.02.2017 р. - залишити без змін.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення скасувати, відмовити в задоволенні позову, врахувати письмові пояснення до апеляційної скарги.
Судова колегія розглянула пояснення до апеляційної скарги, раніше подані відповідачем та долучила їх до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Справу в суді першої інстанції було розглянуто на підставі вимог Господарського процесуального кодексу України в редакції, діючій до 15.12.2017 р.
Пунктом 11 Перехідних положень Конституції України унормовано, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України (у редакції чинній з 15.12.2017 р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що Подус Ольга Анатоліївна, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець - 15.12.1998 року. (Дата запису - 18.12.2004 р., номер запису 2 480 017 0000 007842, дата взяття на облік 01.01.2000 р. (том 1, а.с. 17-19).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ідентифікаційний код -31557119 є юридичною особою яка здійснює такі види діяльності як: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виробництво електроенергії, розподілення електроенергії, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний). Ата реєстрації:
06.07.2001 р. Дата запису: 10.08.2005 р. Номер запису: 1 480 120 0000 013278 (том 1, а.с. 73-79).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 квітня 2004 року №3487940, реєстраційний номер 5437514 право власності на (тип об'єкта): квартира 3-кімнатна, АДРЕСА_2 належить власнику - Подус О.А. на підставі договору купівлі-продажу/р №4445/30.04.2004 (том 1, а.с.11).
На підставі договору оренди №514 від 28 серпня 2012 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) в особі начальника Солошкіна В. М., що діє на підставі Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, з одного боку та Фізичної особи-підприємця Подус О.А. (орендар) з другої сторони домовились про наступне, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1 - го поверху №ХХХ, 30, 30 а, 30 б, 30 г, 30 е, 30 д, 30 ж. 30 з, 30 и, 30 к, 30 л, 30 м загальною площею 301,8 м2 в житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентарний номер №59838 від 26.04.2012 р. далі (майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Свистуна (вул.Північна), 16, літ. «А-5» та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс».
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської мвської ради від 22.08.2012 р. №502 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень».
Майно передається в оренду з метою використання: під магазин з продажу продовольчих товарів, без права продажу товарів підакцизної групи (39,2 м2) та буфет, без права продажу товарів підакцизної групи (162,6 м2), згідно п. 1.2 договору (том 1, а.с.12-18).
Актом приймання -передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 28 серпня 2012 року Заступник начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Клемчук Т.Ю. передала, а фізична особа-підприємець Подус О.А. прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 201,8 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16. літ. «А-5» (нежитлові приміщення 1-го поверху №№ ХХХ, 30,30а, 30б, 30в, 30 г, 30е, 30д, 30ж, 30з, 30и, 30к, 30л, 30м розташовані в житловому будинку. Освітлення, опалення водопровід та каналізація - є. Приміщення потребують проведення
Ремонтних робіт), том 1, а.с. 15.
На підставі договору оренди №4129 від 15.10.2014 року ФОП Подус О.А. займає приміщення, загальною площею 287 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б (майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на обліку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради). Право на оренду майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2014 р. №627 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень».
Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.07.2014 р., виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.
Майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб'єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню, згідно п. 1.2 договору (том 1, а.с. 121-124).
Актом приймання -передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 15 жовтня 2014 року Заступник начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Клемчук Т.Ю. передала, а фізична особа-підприємець Подус О.А. прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 287, 0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2» (нежитлові приміщення 1-го поверху №35,26, 26а, III площею 33,0 м2 та 2-го поверху №5-:-20, II площею 254, 0 м2 розташовані в нежитловій будівлі. Освітлення, водопровід та каналізація є. Опалення - не має. Приміщення потребують проведення ремонтних робіт. (том 1, а.с. 125).
Актом приймання -передачі нежитлових приміщень від 01 вересня 2016 року передбачено, що ФОП Подус О.А. передає, а Управління приймає нежитлові приміщення загальною площею 287,0 м2 по просп. Перемоги, 50Б (том 1, а.с.126).
В матеріалах справи міститься лист-вимога №826 від 16.11.2016 р., яку позивач надіслав на адресу відповідача про сплату у семиденний строк вартості безпідставно придбаної теплової енергії в сумі 237096,91 грн., про що свідчать фіскальний чек і опис вкладення від 16.11.2016 р., але відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив (том 1, а.с.87).
Таким чином, станом на момент звернення до господарського суду, на думку позивача, загальна сума вартості безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії, яку постачало КП "Харківські теплові мережі" у нежитлові приміщення відповідача, складає 228536,88 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондиційні зобов'язання виникають за наявністю одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутністю правової підстави або підстава, на якій набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість кондиційних зобов'язаннях вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають не тільки на підставі договорів, а і на підставі закону, дій осіб, юридичних фактів.
Умовами статтей 1212, 1213 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок особи, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, повернути безпідставно придбане майно цій особі, а у випадку неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі - відшкодувати його вартість, яка визначається на момент придбання.
У приміщеннях, які займав скаржник, тобто з дати підписання актів підтверджується факт господарської операції, як і у позивача так і у відповідача. Ані Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, поставки холодної та гарячої води та водовідведення №630, Нормами та вказівками з нормування витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на житлово-комунальні потреби в України КТМ 204 України 244-94 не передбачено підписання актів про включення/відключення центрального опалення з кожним споживачем окремо, а також включення в них даних про те, хто його споживав та в якій кількості.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення окремих квартир та приміщень в багатоповерхових житлових будинках, а передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення будинка в цілому.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 були внесені зміни в "Порядок відключення приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", які унеможливують відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир в багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (таку комісію створює орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води) з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом.
При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. Відповідно до положень чинного законодавства, зокрема законодавства про ліцензування певних видів господарської діяльності, вказана організація повинна мати відповідну ліцензію на виготовлення проекту індивідуального опалення.
Відповідно до п.2.4.1. Порядку відключення разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо, теплові навантаження місць загального користування; розрахункові теплові навантаження будинку; технічне рішення з перерахунку та заміни внутрішньо будинкових систем газо - та електропостачання.
З огляду на наведені норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності затвердженого компетентним органом акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Така правова позиція також підтверджується рішеннями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справа №6-44354св14 від 04.03.2015р., справа №6-43434 св 14 від 20.05.2015 р.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення централізованого опалення до стояка в межах спірного приміщення свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, як стверджує позивач, КП «Харківські теплові мережі» поставило теплову енергію для потреб централізованого опалення в житлові будинки за адресами: АДРЕСА_4 та вул.Свистуна, 16, літ. «А-5» в повному обсязі, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав доказів, які б засвідчували факт відключення спірного приміщений від мереж центрального теплопостачання відповідно до встановленого Порядку та ненадання йому послуг з постачання тепла. Останнім також, не було надано жодних документів на підтвердженя законного відключення від мереж централізованого опалення з дотриманням Порядку, передбаченого законодавством в нежитлових приміщеннях.
Стосовно приміщення за адресою: АДРЕСА_4:
КП «Харківські теплові мережі» на підставі Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2008-2016 рр. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4. Відповідач займає приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.04.2004 р.
Згідно з рішенням № 869 від 15.09.2004 року Харківської міської ради Харківської області квартира АДРЕСА_3 переведена у нежиле приміщення та надано дозвіл Подус О.А. на реконструкцію цього приміщення під перукарню з улаштуванням окремого входу, яке фізична особа-підприємець використовує за цим призначенням.
Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 175/2850 від 13.10.2008 р., №175/3767 від 30.06.2009 р., №175/3580 від 18.12.2009 р., №175/4722 від 19.10.2010 р., №175/5344 від 14.04.2011р., №175/6299 від 31.10.2011 р., №175/8532 від 05.11.2012 р., №175/899 від 23.10.2013 р., №175/2613 від 03.11.2014 р., №175/3371 від 26.02.2015 р., №175/4142 від 27.10.2015р., № 175/5684 від 25.10.2016 р. (том 1, а.с.149-159), нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 система опалення єдина із системою опалення житлового дому та під'єднана до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі". В акті №175/3767 від 30.06.2009 р. зазначено, що споживач користувався послугами теплопостачання в період з 17.01.2006 року по 12.03.2009 рік. Даний акт був підставою для нарахування за безпідставно спожиту теплову енергію в період з 17.01.2006 року по 12.03.2009 рік.
До вказаної будівлі позивач здійснював постачання теплової енергії протягом періоду з грудня 2008 року по жовтень 2016 року.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується, актом №175/9226-В від 13.04.2009 року про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №175/12285-В від 16.10.2009 року про підключення споживача до джерела теплової енергії, актом №175/11129-В від 14.04.2010 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/12735-В від 08.10.2010 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/12591-В від 19.04.2011 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/13295-В від 14.10.2011 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/13107-В від 09.04.2012 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/14712-В від 15.10.2012 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/11882-В від 14.04.2013 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/877 від 02.10.2013 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/624 від 14.04.2014 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/2641 від 22.10.2014 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/4426 від 14.04.2015 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/6750 від 12.10.2015 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №175/8792 від 05.04.2016 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №175/12229 від 14.10.2016 року про підключення до джерела теплової енергії.
Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та представниками житлової організації (том 1, а.с.160-168).
Внаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість в сумі 39 700,78 грн., за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року, яка на час подачі позовної заяви (06.12.2016 р.) також відповідачем не була сплачена.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сумма вартості за безпідставно спожиту теплову енергію, яку постачало КП «Харківські теплові мережі» у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 39700,78 грн.
Стосовно приміщення за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16, літ. «А-5»:
КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2015-2016 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16.
Відповідно до договору оренди №514 від 28.08.2012 року відповідач прийняв в строкове користування нежитлові приміщення 1-го поверху №№ XXX, 30, 30а, 306, 30г, ЗОе, ЗОд, ЗОж, ЗОз, ЗОи, ЗОк, 30л, 30м загальною площею 201,8 кв. м. в житловому будинку, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16, літ. «А-5».
Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту №170/2443 від 05.11.2014 р. (том 1, а.с. 195) та №170/3616 від 26.10.2015 року (том 1, а.с.186) нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі житлового будинку, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16. Система опалення єдина із системою опалення житлового дому та під'єднана до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".
До вказаної будівлі позивач здійснював постачання теплової енергії протягом періоду з січня 2015 року по жовтень 2016 року.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується, актом №170/1975 від 23.10.2014 року про підключення до джерела теплової енергії, актом № 170/2508 від 14.04.2015 року про відключення від джерела теплової енергії, актом№170/3109 від 12.10.2015 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №170/4759 від 05.04.2016 року про відключення від джерела теплової енергії, актом №170/4379 від 17.10.2016 року про підключення до джерела теплової енергії (том 1, а.с.187-189).
Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
Внаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість 65 902,76 грн., за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року, яка на час подачі позовної заяви (06.12.2016 р.) також відповідачем не була сплачена.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сумма вартості за безпідставно спожиту теплову енергію, яку постачало КП «Харківські теплові мережі» у нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 16, літ.»А-5» у розмірі 65902,76 грн.
Стосовно приміщення за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 50-Б, літ. А-2 судова колегія зазначає наступне.
КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2015-2016 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б.
Як вищезазначено, відповідач, згідно договору оренди №4129 від 15.10.2014 року, прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 35, 36, 36а, III площею 33,0 кв.м., 2-го поверху № 5-:-20, II площею 254,0 кв.м загальною площею 287,0 кв.м в нежитловій будівлі, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2».
В актах обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 173/1953 від 23.01.2015 року, №173/2219 від 10.06.2015 та №173/2799 від 01.06.2016 року (том 1, а.с. 199-201) зазначено, що відповідач займає нежитлове приміщення на 1-му та 2-му поверсі нежитлового будинку, яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б. За даними актами не встановлено факту наявності приладів опалення.
Факт споживання відповідачем теплової енергії позивач підтверджує, актом №173/3839 від 22.10.2014 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №173/4525 від року про підключення від джерела теплової енергії, актом №173/8654 від 15.10.2015 року про підключення до джерела теплової енергії, актом №173/9701 від 05.04.2016 року про відключення від джерела теплової енергії будинку (том 1, а.с.202-203).
Позивач стверджує, що внаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість 122 933,34 грн. за період з липня 2015 року по жовтень 2016 року, яка на час подачі позовної заяви також відповідачем не була сплачена.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач здійснив нарахування за вказаною адресою передчасно. Виходячи з Актів підключення/відключення вбудованого споживача від джерела теплової енергії вбачається, що саме на будинок в цілому здійснювалась подача теплової енергії. При цьому, не обґрунтував розрахунок використаної теплової енергії саме відповідачем, виходячи з формули та розрахунку навантаження на гаряче водопостачання, а саме в актах не зазначено площі конкретного приміщення в загальному будинку, конкретного тарифу за Гкал., постачання тепла саме за цією квартирою за добу, визначення максимальної годинної витрати, тепловий поток протягом години максимального водопостачання, максимальне навантаження на горячу водопостачання, тепловий поток протягом середньої години водопостачання, тепловий поток за середню добу водопостачання.
Крім того, за актом прийому-передачі саме власником приміщення зазначено про відсутність приладів опалення за адресою: пр. Перемоги, 50-Б літ. «А-2».
За пунктом 2.3 договору оренди №4120 від 15.10.2014 р. визначено, що орендар (відповідач) зобов'язується повернути орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом прийому-передачі, в термін, що вказаний в листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання стронами акту приймання-передачі. Приміщення було передано відповідно до акту в 2016 році, який підписаний сторонами без зауважень.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, стягнувши за період період з липня 2015 р. по жовтень 2016 р. суму - 122 933,34 за безпідставно спожиту теплову енергію за житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Харків, проспект Перемоги 52-Б літ. «А-2».
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огладу на наступне.
За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Обов'язок доведення даного факту - факту споживання енергії, в силу положень ч.1 ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) покладений на позивача, оскільки саме він зазначає про отримання відповідачем матеріальних благ без достатніх правових підстав.
Скаржник в свою чергу посилається на те, що, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного споживання теплової енергії відповідачем.
Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., (далі за текстом - Правила) передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п.п 4, 14 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані послуги. Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013 р.
Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, а також правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 26.12.2015 р. у справі № 908/4206/13, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) письмовими доказамии є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також слід враховувати вимогу щодо достовірності доказів, як властивість доказу, що характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування, відповідність дійсності відомостей про факти.
Посилання скаржника на те, що позивачем обрано невірну підсудність у зв'язку з тим, що спірне приміщення використовувалось ним як фізичною особою без статусу суб'єкту підприємницької діяльності колегія суддів відхиляє як безпідставне, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме доказами здійснення в в приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 підприємницької діяльності з надання послуг, щляхом розміщення перукарні та вищенаведеними доказами наявності у спірний період у відповідача статусц суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто, безпідставно використання теплоенергії, вартість якої просить стягнути позивач здійснювалась для забезпечення саме підприємницької діяльності відповідача.
А тому, у спірних правовідносинах відповідач діяв як суб'єкт підприємницької діяльності.
Відповідно до положень статтей 1, 12, 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) даний спір підвідомчій господарським судам.
Твердження відповідача, на ту обставину, що позивачем взагалі не доведено причини пропуску строку позовної давності в розумінні ст.267 ЦК України також, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
У даному випадку, відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Клопотання щодо застосування строків позовної давності під час розгляду в суді першої інстанції відповідач не надавав.
Всю поштову кореспонденцію за даною справою було напралено за адресою, яка визначена відповідачем в апеляційній скарзі, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, щодо стягнення позовних вимог вцій частині у розмірі 39700,78 грн.
Частиною 1 статті 277 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, згідно ч. 2 ст. 277 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. А тому, рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року (повний текст 27.02.2017 р.) у справі №922/4239/16 підлягає частковому скасуванню, позов задовольняється частково.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави часткового скасування рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Подус Ольги Анатоліївни, м. Харків задовольняється частково.
У зв'язку з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції, відповідно до абзацу "б", пункту 4, частини другої статті 282 Господарського процесуального кодексу України здійснюється новий розподіл судових витрат відповідно до правил статті 129 цього Кодексу.
В матеріалах справи №922/4239/16 міститься наказ на примусове виконання оскаржуваного рішення, яке частково скасовано судом апеляційної інстанції (том 1, а.с.238).
Оскільки, при частковому скасуванні судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в постанові суду апеляційної інстанції зазначається в якій саме частині задовольняється позов та відповідно новий розподіл судових витрат, тому місцевий господарський суд повинен видати накази щодо стягнення як задоволеної скми позовних вимог так і суми судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі постанови суду апеляційної інстанції.
Скаржник не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції на підставі полдожень статті 328 ГПК України із відповідною заявою про визнання виданих на підставі рішення суду першої інстанції наказів такими, що не підлягають виконанню.
А в разі, якщо на підставі зазначених наказів суду першої інстанції вже відбулося стягнення, скаржник має право відповідно до положень статті 333 ГПК УКраїни звернутися з відповідною заявою до суду першої інстанції про поворот виконання рішення.
Відповідної заяви про поворот виконання рішення від скаржника під час здійснення апеляційного провадження не надходило, а тому, зазначене питання відповвідно до частини 5 статті 333 ГПК України судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови не вирішувалось.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подус О.А., м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017 року у справі №922/4239/16 скасувати частково.
Прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах щодо стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 122 933,34 грн. за житловим приміщенням: м. Харків, проспект Перемоги 52-Б літ. «А-2» відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2017 р. (повний текст 27.02.2017 р.) у справі №922/4239/16 залишити без змін.
Стягнути з Подус Ольги Анатоліївни (АДРЕСА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1584,06 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Подус Ольги Анатоліївни (АДРЕСА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2376,74 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 16.01.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2019 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко
