ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11962/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Турчин С.О.)

від 19.04.2018,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Жук Г.А.)

від 12.07.2018,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС",

про стягнення 45 185,62 грн,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" 45 058,95 грн, з яких: 28 513,24 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 6 467,33 грн пені, 8 480,30 грн інфляційних втрат та 1 598,09 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати фактично спожитих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежитловому приміщенні відповідача загальною площею 86,00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Новаторів, будинок № 9.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 29 855,38 грн заборгованості за послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення, пеню у сумі 8956,96 грн, 3% річних у сумі 1 689,51 грн, 8 621,61 грн інфляційних витрат та 1599,99 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт отримання комунальних послуг, за які відповідач не розрахувався. Позов задоволено з врахуванням клопотання про збільшення суми позовних вимог від 19.03.2018.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 залишено без змін.

ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що суди неповністю з`ясували обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи, сума позовних вимог є необґрунтованою. Позивач при розрахунку кількості відпущеної споживачу гарячої води не дотримався ДБН В.2.5-64:2012. На думку скаржника, у виникненні заборгованості винен позивач, оскільки не направляв відповідачу рахунки на оплату за спірний період з 01.09.2014 до 01.07.2016. Суди не надали оцінки повідомленню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №20970/17-45 від 05.02.2018. Також, скаржник вказує, що позивачем кількість постачання гарячої води визначена без врахування нормативів споживання та не враховано, що в період з 01.01.2014 по 01.07.2017 у ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" працював лише один директор.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" ТОВ "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новаторів, 9.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі №910/6287/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016, визнано укладеним договір №440518/2юр від 05.02.2016 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в редакції ТОВ "Євро-Реконструкція".

Відповідно до умов договору ТОВ "Євро-Реконструкція" як виконавець зобов'язалось своєчасно надавати ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" як споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води у нежитловому приміщенні площею 86,00 кв.м за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 (власником якого є споживач), а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 4 договору договірна величина теплового навантаження ГВП становить 0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,009000 Гкал/год.

У пункті 19 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, правил та цього договору; надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).

Відповідно до п. 5 договору, тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621,29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію; з централізованого постачання гарячої води 35,52 гривень за куб.м.

В пункті 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 9 договору).

Відповідно до п. 10 договору сторони домовились, що послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі.

За наявності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку (п. 11 договору).

У п. 17 договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк; повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі (будинку садибного типу) перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися у стані підсобного господарства і санітарно-технічного та інженерного обладнання (за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання).

Відповідно до пункту 20 договору, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: 1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 2) несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; 3) втручання у роботу засобів обліку води і теплової енергії; 4) порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором.

Згідно з п. 18 договору, виконавець має право, зокрема, нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.

Умовами пункту 14 договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Цей договір укладається на строк до 05 лютого 2017 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 31 договору).

Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року (п. 32 договору).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що нежитлове приміщення відповідача площею 86,00 кв.м розташоване за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 у житловому будинку, обладнаному системою централізованого опалення.

Господарськими судами також встановлено, що засоби обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача були у спірний період відсутні. Прилад обліку централізованого опалення у житловому будинку за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 встановлено 24.12.2015 за актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії. Відповідно до акту опломбування від 30.06.2016 (а.с. 103, т. 1) у нежитловому приміщенні відповідача було встановлено лічильник обліку гарячої води.

Відповідно до нарядів № 47201 від 01.04.2016, № 41437 від 07.10.2015, № 35300 від 06.04.2015, № 28361 від 21.10.2014 здійснювалась подача теплової енергії до будинку № 9 по вул. Новаторів в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2014-2015 та 2015-2016 років.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу № УНПН-1055 від 27.06.2017 (а.с. 100-101, т. 1), в якій позивач просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання вимоги сплатити заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 28 513,24 грн за період з 01.09.2014 до 01.07.2016, до якої додано розрахунок фактичного споживання, копії рахунків-фактур та актів надання послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1432 від 03.07.2017 (а.с. 201-202, т. 2).

Предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за договором № 440518/2юр від 05.02.2016 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2014 року по червень 2016 року. Окрім того, судам необхідно було дослідити правомірність заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та пені.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору Верховний Суд виходить з такого.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги"

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому, статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг як виконавцем, і фізичною та юридичною особою як споживачем, який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення урегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показників засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).

Пунктом 21 Правил (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Окрім того, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, відповідно до п. 23 яких розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З урахуванням встановлених вище правових норм, за умови відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води розрахунковим способом є обґрунтованим.

При розрахунку вартості наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої, позивачем застосовані тарифи, визначені у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме: тарифи, встановлені ТОВ "Євро-Реконструкція" на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) згідно з постановами НКРЕКП № 596 від 23.05.2014, № 623 від 28.11.2014, № 151 від 31.01.2015, № 244 від 27.02.2015, № 1128 від 31.03.2015, № 1977 від 30.06.2015, № 3237 від 29.12.2015, № 782 від 05.05.2016 та тарифи, встановлені ТОВ "Євро-Реконструкція" на послугу з централізованого постачання гарячої води для інших споживачів (крім населення) згідно з постановами НКРЕКП № 869 від 27.06.2014, № 697 від 28.11.2014, № 152 від 31.01.2015, № 456 від 27.02.2015, № 1170 від 31.03.2015, № 1543 від 30.04.2015, № 1978 від 30.06.2015, № 3238 від 29.12.2015, № 783 від 05.05.2016.

Розраховуючи вартість спожитих відповідачем послуг, позивач виходив з фактично спожитого обсягу теплової енергії, визначеного згідно з тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді, при цьому визначав обсяг спожитої теплової енергії та обсяг її вартості, виходячи із положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затвердженого Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993.

На підтвердження обґрунтованості здійснених розрахунків боргу, позивачем надано до суду розрахунки температурного коефіцієнту за жовтень 2014 року - квітень 2015 року, за жовтень 2015 року - грудень 2015 року, зведені відомості вимірювальних параметрів (щодо постачання гарячої води).

Судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми боргу за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2014 року по червень 2016 року та встановлено, що позивачем при розрахунку заборгованості допущено арифметичні помилки.

За перерахунком суду заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2014 року по червень 2016 року становить 29 855,38 грн.

Господарськими судами встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за отримані послуги відповідно до умов договору №440518/2юр від 05.02.2016 за період з вересня 2014 року по червень 2016 року у вказаній сумі.

Отримання та споживання у спірному періоді (з вересня 2014 року по червень 2016 року) послуг з постачання гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 86,00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Новаторів, 9, відповідач під час судового розгляду не заперечував. У спірному періоді споживання наданих позивачем послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення відповідач не звертався до позивача з зауваженнями щодо наданих послуг, зокрема, щодо їх кількості.

Доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем оплат за спожиті у вересні 2014 року - червні 2016 року послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, до суду надані не були.

Розрахунок вартості наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2014 року по червень 2016 року, який наданий ТОВ "Євро-Реконструкція" не спростований відповідачем, зокрема, шляхом надання обґрунтованого контррозрахунку вартості таких послуг за спірний період.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, взявши до уваги викладені обставини, та те, що ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" не надало суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором №440518/2юр від 05.02.2016, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення з ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" 29 855,38 грн заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Досліджуючи правомірність заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, необхідно зазначити таке.

В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 8956,96 грн за період з 21.05.2016 по 21.01.2017, а також 3% у сумі 1 689,51 грн та інфляційні втрати в сумі 8 621,61 грн за період з 21.10.2014 по 31.07.2017.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами пункту 14 договору №440518/2юр від 05.02.2016 визначено, що за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом. Згідно з п. 18 договору, виконавець має право, зокрема, нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору, є чинним на момент розгляду справи та є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Сплату пені споживачем за несвоєчасну оплату послуг в установлених законом та договором розмірах визначено і у пункті 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог в цій частині, зокрема щодо встановлення періоду нарахування з врахуванням розміру основного боргу та приписів ст. 625 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", п. 6 ст. 232 ГК України.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування у спірних правовідносинах Державних будівельних норм В.2.5-64:2012, оскільки, відповідно до ст. 11 Закону України "Про будівельні норми", застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. У спірних правовідносинах ТОВ "Євро-Реконструкція" такої діяльності не здійснює.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" з визначеним відповідачем та встановленим судом обсягом споживання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2014 року по червень 2016 року. Вказує на його завищення.

Проте такі аргументи скаржника не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів у справі, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, судових рішень і відзначає колегія суддів касаційної інстанції, скаржнику під час розгляду у судах попередніх інстанцій було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у цій справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарських судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі за № 910/11962/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач