КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2018 р. Справа№ 910/11962/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,
від позивача Пирогівський В.В.,
від відповідача Гордієнко А.Ф.,
вільний слухач ОСОБА_4,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повний текст складено 27.04.2018)
у справі №910/11962/17 (суддя Турчина С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС"
про стягнення 45 185, 62 грн. -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" про стягнення 45 185, 62 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" утворилась заборгованість в розмірі 45 058, 95 грн. з яких: 28 513, 24 грн. заборгованість, 6 467, 33 грн. пеня, 8 480, 30 грн. інфляційні, 1 598, 09 грн. 3% річних.
19.03.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про збільшення суми позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача на корить позивача 29 855, 44 грн. - основної суми заборгованості, 8 956, 96 грн. - пені, 8 621, 61 грн. - інфляційних втрат, 1 689, 51 грн. - три відсотки річних. Вказане клопотання прийняте судом першої інстанції до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі №910/11962/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 29 855, 38 грн. заборгованості за послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення, пеню у розмірі 8 956, 96 грн., 3% річних у розмірі 1 689, 51 грн., 8 621, 61 грн. інфляційних витрат та 1 599, 99 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту отримання послуг за які відповідач не розрахувався.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" 08.05.2018 року подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, суми позовних вимог позивача є необґрунтованими і не підкріпленими обставинами справи та відповідними належними доказами. Зокрема, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не дав оцінку повідомленню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №20970/17-45 від 05.02.2018 року. Також, скаржник вказує, що позивачем зазначено кількість м.куб. центрального постачання гарячої води взяту невідомо звідки, буз урахування нормативів споживання та проігноровано факт того, що в період з 01.01.2014 року по 01.07.2017 року у фірмі працював лише директор. Крім того, відповідачем зазначено, що обсяги теплової енергії на потреби централізованого опалення необхідно розраховувати згідно з п. 6 договору. Відповідач також наполягає на тому, що оскільки в договорі немає жодного слова про заборгованість за період до дати його укладення - 05.02.2016 року, то позивачем безпідставно заявлено вказаний позов. Й наостанок, на думку скаржника, обов`язок відповідача з оплати мав би бути виконаний протягом семи днів з дня отримання відповідачем вимоги про сплату боргу, а тому у будь-якому випадку прострочення почалося з 13.08.2017 року , а не з 14.09.2014 року, як зазначено в розрахунках інфляційної складової та 3% річних нарахованих на недоведену заборгованість відповідача за договором №440518/2юр від 05.02.2016 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 21.05.2018 року у справі №910/11965/17 апеляційну скаргу залишено без руху з підстави неподання документів, які підтверджують надсилання копії скарги іншим сторонам у справі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" 31.05.2018 року подано через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів заяву з доказами які підтверджують надсилання копії скарги іншим сторонам у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 року у справі №910/11962/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.06.2018 року.
18.06.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому останні просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 року розгляд справи призначено на 12.07.2018 року.
В судовому засідання 12.07.2018 року представник відповідача подав відповідь на відзив, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарський судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року (т.2, а.с. 130-141) у справі №910/6287/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року (т.2, а.с. 142-156) визнано договір №440518/2юр від 05.02.2016 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ".
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Оскільки рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі №910/6287/16 набрало законної сили 19.07.2016 року, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", яка затверджена відповідним рішенням), є таким, що укладений з 19.07.2016 року.
Відповідно до п. 1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" як виконавець зобов'язався своєчасно надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА "ГРАФІК-МС", як споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води у нежитловому приміщенні площею 86,00 кв.м за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9 (власником якого є споживач), а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 4 договору встановлено, що договірна величина теплового навантаження ГВП становить 0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,009000 Гкал/год.
Згідно з п. 5 договору, тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення: з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621, 29 (з ПДВ) гривень за гігакалорію; з централізованого постачання гарячої води 35, 52 гривень за куб. метр.
В пункті 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 року.
Відповідно до п. 9 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Сторони домовились у п. 10 договору, що послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі.
Крім того, як встановлено п. 11 договору за наявності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.
Умовами пункту 14 договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до п. 17 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк; повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі (будинку садибного типу) перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися у стані підсобного господарства і санітарно-технічного та інженерного обладнання (за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання).
Згідно із п. 18 договору, виконавець має право, зокрема, нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.
Пунктом 19 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
У відповідності до пункту 20 договору, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: 1) недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 2) несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; 3) втручання у роботу засобів обліку води і теплової енергії; 4) порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором.
Пунктом 31 договору встановлено, що цей договір укладається на строк до "05" лютого 2017 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Проте, в п. 32 договору сторони встановили, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № УНПН-1055 від 27.06.2017 року (т.1, а.с. 100-101), в якій позивач просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в додатках до якої додано розрахунок фактичного споживання, копії рахунків-фактур та актів надання послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1432 від 03.07.2017 року. (т.2, а.с. 201-202).
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення належним чином не виконав, внаслідок чого за період з вересня 2014 року по червень 2016 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" утворилась заборгованісь у розмірі 29 855, 44 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача від 24.12.2015 року встановлено прилад обліку централізованого опалення у будинку за адресою: м. Київ вул. Новаторів, 9. (т.1, а.с. 102).
В матеріалах справи також наявні наряди №47201 від 01.04.2016 року, №41437 від 07.10.2015 року, №35300 від 06.04.2015 року, №28361 від 21.10.2014 року, які підтверджують подачу теплової енергії на будинок №9 по вул. Новаторів в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2014/2015 та 2015/2016 років. (т.1, а.с. 103-108).
Відповідно до акту опломбування від 30.06.2016 року (т.1, а.с. 103), за заявою відповідача вих. 04/21-ЄР/Д від 26.04.2016 року (т.1, а.с. 104) у приміщенні відповідача було встановлено лічильник обліку води.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що до січня 2016 року обсяги послуг з централізованого опалення та до 30.06.2016 року обсяги послуг з постачання гарячої води, засоби обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача були відсутні.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Крім того, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом положень законодавства, сторони договору на свій розсуд вправі вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. При цьому, при виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, у даному випадку, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відтак, місцевий господарським судом правомірно відхилено доводи відповідача щодо не зазначення в договорі та в актах наданих послуг про наявність заборгованості за спірний період.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (у редакції станом на час спірного періоду надання послуг) централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно із п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 від 27.06.2008 обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови відсутності засобів обліку води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води може здійснюватись розрахунковим способом.
Умовами договору, а саме в п. 4, як вже зазначалось вище, встановлено, що договірна величина теплового навантаження ГВП становить 0,004400 Гкал/год та навантаження ЦО - 0,009000 Гкал/год.
В матеріалах справи наявні розрахунки знижуючого коефіцієнту згідно КТМ 204 за листопад 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по грудень 2015 року. (т.2, а.с. 65-73).
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що у розрахунку заборгованості позивачем застосовані тарифи визначені у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме: тарифи, встановлені ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) згідно із постановами НКРЕКП №596 від 23.05.2014 року, №623 від 28.11.2014 року, №151 від 31.01.2015 року, №244 від 27.02.2015 року, №1128 від 31.03.2015 року, №1977 від 30.06.2015 року, №3237 від 29.12.2015 року, №782 від 05.05.2016 року та тарифи, встановлені ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на послугу з централізованого постачання гарячої води для інших споживачів (крім населення) згідно із постановами НКРЕКП №869 від 27.06.2014 року, №697 від 28.11.2014 року, №152 від 31.01.2015 року, №456 від 27.02.2015 року, №1170 від 31.03.2015 року, №1543 від 30.04.2015 року, №1978 від 30.06.2015 року, №3238 від 29.12.2015 року, №783 від 05.05.2016 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечував факту використання теплової енергії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком.
Відтак, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.
Враховуючи зазначене, не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.
Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/6287/16, яке набрало законної сили 19.07.2016 року.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за період з вересня 2014 року по червень 2016 року в розмірі 29 855, 38 грн.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №20970/17-45 від 05.02.2018 року в якому судовий експерт повідомив про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи колегією суддів не беруться до уваги, оскільки висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 956, 96 грн., нарахована за загальний період з 21.05.2016 року по 21.01.2017 року, а також нараховані за загальний період з 21.10.2014 року по 31.07.2017 року три відсотки річних у сумі 1 689, 51 грн. та інфляційні втрати у сумі 8 621, 61 грн. (з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог).
Відповідно до п. 14 договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Підпунктом 1 пункту 18 договору визначено, що виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судова колегія вважає обґрунтованим розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 8 956, 96 грн., яка розрахована за загальний період з 21.05.2016 року по 21.01.2017 року, та нарахована в межах шести місяців з грудня 2015 року по червень 2016 року.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає обґрунтованою задоволену судом першої інстанції суму 3% річних у розмірі 1 689, 51 грн., а також задоволену судом суму інфляційних втрат у розмірі 8 621, 61 грн., оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Отже, оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, в порушення вищенаведених норм законодавства, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вище викладене, місцевим господарським судом було вжито всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірено доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дано їх належну юридичну оцінку та вирішено спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Проектно-Впроваджувальна фірма "Графік-МС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі №910/11962/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 року у справі № 910/11962/17 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11962/17.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.07.2018 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
Г.А. Жук
