ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/30/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
позивача - Воробйов В. В.,
відповідачів - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок"
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання додаткової угоди укладеною,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (далі - ТОВ "Агрофірма "Світанок") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого у Добровеличківському відділі КРФ ДП "Центр ДЗК" 17.03.2010 за № 041036900005, (далі - договір від 17.03.2010), на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, у запропонованій позивачем редакції, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позовні вимоги обґрунтовано належним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором від 17.03.2010, дотриманням орендарем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено поновлення договору оренди землі на новий строк, і зволіканням відповідача в укладенні додаткової угоди до зазначеного договору. Позивач також наголосив, що продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.
1.2. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 відзив на позов ГУ Держгеокдастру у Кіровоградській області залишено без розгляду, оскільки його було подано поза межами встановленого судом строку для подання відзиву та не наведено обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2018 (суддя Тимошевська В. В.) у позові відмовлено повністю.
Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції виходив із того, що направлення позивачем заяв про поновлення строку дії договору із визначенням інших умов, ніж передбачено договором, зокрема щодо строку дії і розміру орендної плати, унеможливлює пролонгацію спірного договору на тих самих умовах, як того вимагає частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що визначена підставою позову; між сторонами не було досягнуто згоди щодо запропонованих позивачем нових істотних умов договору; доказів на підтвердження обставин звернення позивача із пропозицією до відповідача про поновлення договору від 17.03.2010 на тих самих умовах, як заявлено у позові, позивачем не надано. Водночас суд зазначив, що позивач користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору за наявності заперечень орендодавця стосовно поновлення спірного договору оренди, наданих, у тому числі, у місячний строк після його припинення (лист-повідомлення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 24.03.2016 № Т-1028/0-2173/0/6-16). За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення спірного договору оренди згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив про неможливість застосування у цьому випадку положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки предметом позову є вимога про укладення додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.
2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 (судді: Подобєд І. М., Орєшкіна Е. В., Широбокова Л. П.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2018 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано укладеною додаткову угоду до договору від 17.03.2010 на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі, у редакції, запропонованій позивачем до укладення, викладено у резолютивній частині постанови її зміст. Здійснено розподіл судових витрат.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач, користуючись переважним правом орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки, до закінчення строку його дії звернувся до відповідача із пропозицією про поновлення строку дії договору спочатку на тих самих умовах, а згодом - на змінених умовах (збільшив розмір орендної плати та строк дії договору), проте відповідач не надав на це згоди. Водночас, як зазначив суд, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, заперечуючи щодо поновлення договору оренди на запропонованих позивачем нових умовах, не висловило однозначної позиції про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з орендарем шляхом поновлення договору оренди на новий строк як на тих самих умовах, так і на змінених умовах, які не суперечили би чинному законодавству.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач, належно виконуючи умови спірного договору, а в подальшому, вчинивши відповідні дії, спрямовані на поновлення договору оренди землі, мав легітимні очікування на продовження договірних відносин, однак упродовж двох років не має змоги укласти відповідну додаткову угоду.
Отже, за висновком суду апеляційної інстанції відповідач допустив зволікання, що зумовило виникнення обставин, за яких у позивача, який отримав відмову відповідача у поновленні договору на змінених умовах, надану в порядку реалізації позивачем свого переважного права на поновлення цього договору, але не отримав від відповідача після закінчення строку дії цього договору (27.03.2016) заперечень стосовно продовження цього ж договору, в силу положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" виникли підстави вважати договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій просить скасувати цю постанову, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2018 залишити без змін. Водночас відповідач просив розглянути касаційну скаргу за відсутності його представників.
Підставами для скасування постанови у справі скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 166, 122, 123 Земельного кодексу України, статей 13-15, 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що позивач не вчинив необхідних і достатніх дій, передбачених положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", спрямованих на укладення додаткової угоди про поновлення спірного договору оренди землі. При цьому відповідач наголошує, що позивач не звертався із вимогою продовжити спірний договір на той самий строк і на тих самих умовах, і такої додаткової угоди укладено не було; позивач звертався до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із проектом додаткової угоди, в якому просив поновити договір на 21 рік і встановити орендну плату на рівні 7 %, тобто змінити умови договору в частині строку його дії. Скаржник акцентує, що наразі договір є припиненим у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено. Крім того, скаржник зазначає, що порушення прав позивача з боку ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено не було.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Світанок" посилається на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі, та правомірність висновків, викладених в оскарженій постанові, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 01.03.2010 між Добровеличківською районною державною адміністрацією (далі - Добровеличківська РДА) - орендодавцем і ТОВ "Агрофірма "Світанок" - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 150,55 га, у тому числі рілля - 150,55 га, розташовану на території Тишківської сільської ради.
Договір зареєстровано у Добровеличківському районному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010 за № 041036900005.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру від 13.10.2015 кадастровий номер спірної земельної ділянки - 3521786000:02:001:9112.
Відповідно до пункту 8 договору від 17.03.2010 його укладено на шість років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
20.10.2015 ТОВ "Агрофірма "Світанок" через Центр надання адміністративних послуг у Добровеличківському районі звернулося до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 17.03.2010 за № 041036900005, а саме до пункту 8 договору від 17.03.2010, в якому слова "строком на 6 років" слід замінити словами "строком на 21 рік"; до пункту 9 договору - змінити розмір орендної плати із 3 % від грошової оцінки земель на 7 % від нормативної грошової оцінки землі. До цієї заяви було додано копію договору оренди, копії правовстановлюючих документів, проект додаткової угоди про внесення змін до договору, висновок-погодження щодо можливості внесення змін до договору оренди, документи, що підтверджують належне виконання обов'язків за договором оренди, витяг із Державного земельного кадастру, технічну документацію із нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 09.12.2015 № ДС-27-11-0.31-9922/22-15 наголосило на закінченні строку дії договору 17.03.2016, для вирішення зазначеного питання (внесення змін до договору), зокрема, запропонувало ТОВ "Агрофірма "Світанок" звернутися у встановленому порядку і строки та надати, крім іншого, документи, що підтверджують належне виконання обов'язків за умовами договору оренди землі, а саме визначені у пунктах 17, 28 договору.
28.12.2015 ТОВ "Агрофірма "Світанок" надіслало лист-повідомлення № 45 про погодження істотних умов договору оренди землі, долучивши до нього: угоду (проект) про внесення змін до договору від 17.03.2010 (у зміненій редакції); лист Добровеличківської РДА від 23.12.2015 № 01-33/521/1; лист Тишківської сільської ради від 25.12.2015 № 01-21-304/1; довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами Державної фіскальної служби України, від 24.12.2015 № 5228/10/25-0.
У відповідь на зазначений лист ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі-повідомленні від 24.03.2016 № Т-1028/0-2171/0/6-16 поінформувало позивача про відсутність підстав для задоволення заяви та запропонувало привести подані документи у відповідність до вимог законів і прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів; зазначило про необхідність надати установчі документи ТОВ "Агрофірма "Світанок".
ТОВ "Агрофірма "Світанок" до листа-повідомлення від 25.03.2016 № 125, направленого ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, долучило статут товариства, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, довідку та витяг із ЄДРПОУ.
27.04.2016 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (лист № А-4974/0-3687/0/6-16) заперечило проти встановлення орендної плати на рівні 7 % від нормативної грошової оцінки і повідомило про прийняте рішення стосовно заперечень у поновленні спірного договору оренди землі.
4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, у запропонованій позивачем редакції.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, згідно з яким орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов'язаний:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.
Разом із тим частиною 6 статті 33 зазначеного Закону (яка є підставою позову) врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
5.3. Скасовуючи судове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, визнав за можливе поновити спірний договір оренди землі на новий строк шляхом визнання додаткової угоди до договору укладеною на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, у редакції, запропонованій позивачем.
5.4. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів визнає передчасними з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У розумінні положень наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо було досліджено і встановлено судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення; преюдиціальне значення мають рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні (яке набрало законної сили) і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
За змістом статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
За змістом пункту 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) Суд наголосив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Проте ухвалюючи постанову у цій справі та задовольняючи вимоги, заявлені у позові, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, установленим в інших господарських справах № 912/4418/16, № 912/3044/16, натомість обмежився лише посиланням на наявність судових рішень у цих справах і відмінність предмета і підстав позовів у таких справах від предмета і підстав позову у справі, яка розглядається.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2016 у справі № 912/3044/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017, у позові ТОВ "Агрофірма "Світанок" до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеною угоди про внесення змін до договору від 17.03.2010, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Світанок" із Добровеличківською РДА, зареєстрованого у Добровеличківському відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010 № 0401036900005, з урахуванням умов, узгоджених з орендодавцем у запропонованій позивачем редакції.
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Разом із тим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2017, у позові ТОВ "Агрофірма "Світанок" до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, зареєстрованого у Добровеличківському відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010 № 0401036900005, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Світанок" і Добровеличківською РДА, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, у редакції, запропонованій позивачем, було відмовлено. Відмовляючи у позові, господарські суди виходили із відсутності у наведеному випадку правових підстав для поновлення зазначеного договору оренди землі на новий строк згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема її частиною 6.
Це рішення також набрало законної сили.
Однак, як уже зазначалося, належної правової оцінки обставинам, установленим рішеннями судів у господарських справах № 912/3044/16, № 912/4418/16, зокрема і стосовно припинення/неприпинення дії договору від 17.03.2010 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, суд апеляційної інстанції не надав, хоча дослідження таких обставин у наведеному випадку має істотне значення для правильного вирішення цього спору про визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору оренди землі, на тих самих умовах, що передбачені таким договором.
За змістом частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 цього Кодексу передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже , не встановивши, таким чином, обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, апеляційний господарський суд допустив порушення вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами дослідження усіх обставин справи і наявних у ній доказів, у зв'язку з чим оскаржену постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За змістом частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
6.2. Ураховуючи наведене, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову слід визнати передчасним, тому ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 912/30/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак
