Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 606/2032/16-ц

Провадження № 14-262 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області (далі також - прокурор) в інтересах держави до Головного управління (далі також - ГУ) Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3, Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації (далі також - РДА) Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- Золотниківська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області, Фермерське господарство (далі також - ФГ) «Прогрес-СТ», про скасування наказів, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки

за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2017 року, постановлену суддею Малярчуком В. В., й ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2017 року, постановлену колегією суддів судової палати у цивільних справах: ДикунС.І., ПарандюкТ.С., ХрапакН.М.

Учасники справи:

позивач: Теребовлянська місцева прокуратура Тернопільської області;

відповідачі: ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації Теребовлянської РДА Тернопільської області;

третя особа без самостійних вимог: Золотниківська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області, ФГ «Прогрес-СТ».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 листопада 2016 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

1.1. Визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Тернопільській області від 28 жовтня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

1.2. Визнати недійсним наказ ГУ Держземагентства у Тернопільській області від 20 листопада 2014 року № 19-1580/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду»;

1.3. Визнати недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2014 року, укладений ГУ Держземагентства у Тернопільській області з ОСОБА_3 (далі - договір оренди землі);

1.4. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути у володіння та користування держави в особі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області земельну ділянку загальною площею 21,7950 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за межами населеного пункту на території Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області (далі - земельна ділянка), а ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області - прийняти від ОСОБА_3 земельну ділянку шляхом підписання акта прийому-передачі;

1.5. Скасувати рішення від 27 листопада 2014 року (номер запису 7854468) про державну реєстрацію договору оренди землі.

2. Позов мотивував тим, що право оренди ОСОБА_3 набув усупереч статтям 13 і 23 Закону України «Про оцінку земель» та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 30 березня 2017 року Теребовлянський районний суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі.

4. Мотивував тим, що спір виник між юридичною особою - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, - яку представляє прокурор, і ОСОБА_3 як головою іншої юридичної особи - ФГ «Прогрес-СТ» - з приводу визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки. Тому, на думку суду, правовідносини у справі пов'язані з господарською діяльністю ФГ «Прогрес-СТ», а отже, ця справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 22 травня 2017 року Апеляційний суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою задовольнив частково апеляційну скаргу прокурора: скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив нову, якою закрив провадження у справі та вказав, що розгляд цього спору віднесений до юрисдикції господарського суду.

6. Мотивував тим, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства щодо визначення суб'єктного складу учасників справи: суд закрив провадження у справі за позовом прокурора «в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області», в той час як у цій справі позов прокурора поданий в інтересах держави саме до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області. Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства, а останнє є юридичною особою, то його земельні спори з іншими юридичними особами підвідомчі саме господарським судам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 8 червня 2017 року заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування цим судом норм матеріального права.

8. Просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Обґрунтував тим, що прокурор оскаржує ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2017 року з підстав порушення цими судами правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Прокурор мотивує касаційну скаргу тим, що орендарем земельної ділянки є саме ОСОБА_3; у позові не ставилося питання щодо законності створення ФГ «Прогрес-СТ» чи припинення його діяльності; прокурор не ініціював питання заміни відповідача ОСОБА_3 на ФГ «Прогрес-СТ». Тому спір мав розглядатися за правилами цивільного (а не господарського) судочинства.

Позиції інших учасників справи

12. 24 липня 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржені ухвали - без змін. Мотивує тим, що земельна ділянка надавалася йому як фізичній особі, однак для ведення фермерського господарства, яке є формою підприємницької діяльності. А тому спір є господарським, і суди дійшли правильних висновків про закриття провадження у цій справі.

13. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

15. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

16. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).

17. Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

18. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

19. Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор вказує, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» та статті 134 Земельного кодексу України саме громадянину надається земельна ділянка для ведення фермерського господарства за обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів. Крім того, Верховний Суд України у постановах від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902 цс 15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903 цс 15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248 цс 16, від 8 квітня 2015 року № 6-32 цс 15 дійшов висновку, що земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, розглядаються за правилами цивільного судочинства.

21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

22. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

23. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Тернопільській області із заявою від 14 жовтня 2014 року про надання земельної ділянки в оренду. На підставі наказу ГУ Держземагентства у Тернопільській області від 20 листопада 2014 року № 19-1580/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду» був укладений договір оренди землі. За його умовами земельна ділянка передана для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

24. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

26. У позовній заяві позивач вказував, що ФГ «Прогрес-СТ» було зареєстроване 11 лютого 2015 року, тобто після видання оскаржених наказів ГУ Держземагентства у Тернопільській області та укладення договору оренди землі. Тоді як позов поданий 29 листопада 2016 року.

27. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

28. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

29. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

30. Суди встановили, що ГУ Держземагенства у Тернопільській області та ОСОБА_3 уклали договір оренди землі з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». Після державної реєстрації цього договору відповідач заснував фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. А тому сторонами у справі мають бути юридичні особи.

31. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої фермерському господарству в оренду.

32. Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

33. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

35. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

36. Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, ВеликаПалата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Отже, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2017 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів.

(2.2) Щодо судових витрат

37. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на прокурора.

(3) Висновки щодо застосування норм права

38. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

39. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 6 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокремасправи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

40. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів.

41. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

42. Якщо про реєстрацію фермерського господарства відомо до відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у такій справі, оскільки вона має розглядатися за правилами господарського судочинства.

43. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

44. Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 409, стаття 410 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.С.Ткачук О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко Повний текст постанови підписаний 16 листопада 2018 року.