ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 листопада 2018 року
м. Полтава
Справа № 816/764/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2018 року про відвід судді Супруна Є.Б. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: суддя Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариса Владленівна, Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
06 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ради суддів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: суддя Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариса Владленівна, Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Ради суддів України №44 від 07 вересня 2017 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 18 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 01 листопада 2018 року позивачем подано заяву про відвід судді, в якій заявлено відвід судді Супруну Є.Б.
Згідно з частинами 3, 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість /частина 3/.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід/частина 4/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада провадження у справі зупинено до вирішення заяви про відвід судді та передано справу для вирішення заяви про відвід іншому складу суду у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою зупинення провадження у справі та її передачі для вирішення заяви про відвід судді Супруна Є.Б. іншому складу суду, слугував висновок суду про необґрунтованість тверджень поданої представником позивача заяви про відвід судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2018 року суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.11.2018 року про відвід судді Супруна Є.Б. визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєву Н.Ю.
Частиною 1 статті 40 КАС України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин 8, 11 цієї статті суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід /частина 8/.
Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід /частина 11/.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2018 року про відвід судді Супруна Є.Б. у порядку письмового провадження.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про відвід судді Супруна Є.Б., суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
За змістом частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу /частина 4/.
Як слідує зі змісту заяви позивача про відвід судді, остання обґрунтована існуванням обставин, які викликають сумнів в неупередженості судді Супруна Є.Б., оскільки відмова у допиті в якості свідків ОСОБА_2 (колишньої голови Ради суддів України), ОСОБА_3 (члена Ради суддів України) та ОСОБА_4 виявляє упередженість судді, що своїм наслідком призведе до завідомо неправосудного рішення. Зазначено, що суддя Супрун Є.Б., який мав можливість перенести розгляд підготовчого судового засідання у зв'язку з неявкою позивача з поважних причин, безпідставно 18.09.2018 не відклав розгляд справи на іншу дату, а прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.10.2018. Вважає, що таким рішенням суддя фактично обмежив права позивача у наданні додаткових доказів, подання клопотань на підтвердження власної правової позиції та такі дії судді свідчать про упереджене ставлення до позивача під час розгляду вказаної справи.
Отже, заява ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. фактично ґрунтується на незгоді позивача з процесуальними рішеннями суду, а саме: ухвалою суду про відмову у задоволенні клопотання про виклик свідків, постановленою у підготовчому засіданні 31.07.2018, ухвалою суду про проведення 18.09.2018 підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника і ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 18.09.2018.
Вказані обставини, на думку позивача свідчать про наявність підстав для відводу закріплених в п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а саме суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд враховує, що процесуальною гарантією забезпечення безсторонності (неупередженості) та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У своєму рішенні у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) Європейський суд з прав людини зазначив, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Суд вважає, що наведені позивачем у заяві про відвід судді обставини не можуть бути підставами для відводу судді Супруна Є.Б., оскільки відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, а відтак не свідчить про упередженість чи необ'єктивність судді.
Доказів наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Супруна Є.Б., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Супруна Є.Б., позивачем не надано та судом не встановлено.
За викладених обставин, заява ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. від 01 листопада 2018 року задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Вказана заява подана позивачем з порушенням строку для заявлення відводу, визначеного частиною третьою статті 39 КАС України.
Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. від 01 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: суддя Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариса Владленівна, Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Справу передати для продовження розгляду судді Супруну Є.Б.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва
