ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 816/764/18
адміністративне провадження № К/9901/18477/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засідання як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/764/18
за позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариси Владленівни, Вищої ради правосуддя - про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Супруна Є.Б., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калиновського В.А., Мельнікової Л.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Ради суддів України (далі - РСУ, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Лариси Владленівни (далі - Гольник Л.В. , третя особа-1), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, третя особа-2) з вимогами визнати протиправним і скасувати рішення РСУ від 07.09.2017 №44.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення не відповідає критеріям об`єктивності, неупередженості та справедливості; не містить будь-якого мотивування та посилань на фактичні дані чи докази щодо конкретних порушень позивачем єдиного статусу судді. Позивач доводить, що оспорюване рішення прийняте з перевищенням повноважень, є прямим тиском на нього. На думку позивача, оспорюваним рішенням порушуються його права, адже на його підставі стосовно нього Національним агентством з питань запобігання корупції внесено припис від 06.09.2017 №705 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, а ВРП 13.12.2017 відкрито дисциплінарну справу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Рішенням зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 31.05.2017 ОСОБА_1 обрано головою Октябрського районного суду м. Полтави.
10-11 травня 2017 року робочою групою РСУ було проведено комплексне вивчення стану організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави та роботи апарату суду за період 2014-2017 років.
Комплексне вивчення було проведено на підставі статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та на виконання рішення РСУ від 10.02.2017 №14 і розпорядження голови РСУ від 05.05.2017 №6.
За наслідками заслуховування та обговорення доповіді члена РСУ ОСОБА_3 щодо результатів перевірки організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави РСУ прийняла рішення №44, яким вирішила:
1. Звернути увагу зборів суддів судів України на неприпустимість обрання на посади голів судів осіб з низькими моральними, діловими та професійними якостями;
2. Визнати неприпустимою поведінку, рішення, дії голів судів, які порушують законодавство про єдиний статус суддів;
3. Звернути увагу суддів судів України на те, що створення конфліктної ситуації в суді між суддями, незнаходження порозуміння, а також ухилення від врегулювання такої конфліктної ситуації, перешкоджає нормальній діяльності суду і суддів, є порушенням правил суддівської етики, порочить звання судді та підриває авторитет судової влади;
4. Рекомендувати зборам суддів Октябрського районного суду м. Полтави розглянути питання про доцільність подальшого перебування на посаді голови названого суду ОСОБА_1 ;
5. Доручити голові РСУ звернутися до ВРП зі скаргою, зразок якої затверджено рішенням ВРП від 14.02.2017 №269/0/15-17 та розміщено на офіційному веб-порталі за посиланням http:vru.gov.ua, про притягнення до дисциплінарної відповідальності голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - за допущення ним поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (порушення положень статті 13 Кодексу суддівської етики);
6. Звернутися до ВРП щодо необхідності прискорення розгляду звернень судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В.;
7. Рекомендувати керівництву Октябрського районного суду м. Полтави вжити такі заходи:
а) розробити зміни до засад використання автоматизованої системи документообігу суду у відповідності до вимог процесуальних кодексів і Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням РСУ від 26.11.2010 №30 (зі змінами);
б) обговорити, затвердити зборами суддів та оприлюднити на офіційному веб-сайті Октябрського районного суду м. Полтави зміни до засад використання автоматизованої системи документообігу суду;
в) оприлюднювати на веб-сайті Октябрського районного суду м. Полтави звіти про результати розгляду запитів на отримання публічної інформації та систему обліку публічної інформації у порядку, визначеному Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації";
г) спрямовувати діяльність Октябрського районного суду м. Полтави на вдосконалення організації роботи суду, забезпечення конституційних засад судочинства, належного рівня здійснення правосуддя та підвищення авторитету судової влади.
Не погоджуючись з рішенням РСУ від 07.09.2017 №44, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що РСУ уповноважена здійснювати контроль за організаційною діяльності судів, а тому вважали, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято в межах його повноважень.
Щодо суті рішення, то суди попередніх інстанцій вважали, що пункти 1, 2, 3 є неперсоніфікованими і загальними рекомендаціями для невизначеного кола судів і суддів, а тому вони не порушують суб`єктивних прав позивача. Пункт 4 хоча і стосується позивача, але носить суто рекомендаційний характер, а тому також не створює для позивача негативних юридичних наслідків.
Щодо пункту 5 оскаржуваного рішення, то суди попередніх інстанцій зазначили, що правом на звернення зі скаргою на дисциплінарний проступок судді має будь-яка особа, якій відомо про такі факти, а тому, встановивши за наслідками перевірки порушення в організації роботи Октябрського районного суду м. Полтави, РСУ могла прийняти рішення звернутися до ВРП з дисциплінарною скаргою стосовно судді.
Щодо пункту 6 оскаржуваного рішення, то суди попередніх інстанцій вважали, що він стосується інтересів судді Гольник Л.В., а не позивача.
Водночас пункт 7 рішення за своєю суттю також є рекомендацією, яка звернута до керівництва Октябрського районного суду м. Полтави, і не зачіпає інтересів позивача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що РСУ в межах повноважень контролю за організацією діяльності судів може здійснювати «комплексне вивчення стану організації діяльності суду».
Позивач також указує на необґрунтованість оскаржуваного рішення і помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення має рекомендаційний характер і не порушує його індивідуальних прав.
Відповідач і треті особи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 02.07.2019 та передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р. суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
Ухвалою Суду від 15.07.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з положеннями статті 126 Закону №1402-VIII для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.
До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) обрання суддів до складу ВРП та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 133 Закону №1402-VIII у період між з`їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.
Частиною восьмою статті 133 Закону №1402-VIII визначено, що Рада суддів України:
- здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;
- здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).
Абзацом другим частини дев`ятої статті 133 Закону №1402-VIII передбачено, що рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України. Рішення РСУ може бути скасовано з`їздом суддів України або в судовому порядку.
VI. Позиція Верховного Суду
Спір виник у зв`язку з прийняттям РСУ рішення за наслідками комплексного вивчення стану організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави та роботи апарату суду за період 2014-2017 років, під час якого виявлено ряд порушень.
У касаційній скарзі позивач доводить відсутність в РСУ повноважень на проведення перевірок організації діяльності судів і необґрунтованість виявлених порушень.
Суд зазначає, що питання внутрішньої діяльності судів України належать до сфери суддівського самоврядування.
До питань внутрішньої діяльності судів належать організаційне забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.
Частиною восьмою статті 133 Закону №1402-VIII передбачено, що контроль за організацією діяльності судів здійснює РСУ.
Таким чином Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка стану організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави була проведена в межах повноважень РСУ щодо контролю за організацією діяльності судів.
Щодо аргументів позивача про незаконність оскаржуваного рішення, то Суд зазначає таке.
Резолютивна частина оскаржуваного рішення складається із 7-ми пунктів, де пункти 1-3 містять загальні, неперсоніфіковані, звернуті до широкого кола суб`єктів (суддів і суддівського самоврядування) рекомендації щодо морально-ділових якостей осіб, які обираються на адміністративні посади в судах; способів вирішення конфліктних ситуацій в судах. Пункти 4 , 7 містять рекомендації зборам суддів і керівництву Октябрського районного суду м. Полтави з питань обрання голови суду та організаційної діяльності суду, а пункт 6 стосується інтересів судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що пункти 1-3, 4, 6, 7 оскаржуваного рішення не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків і не становлять втручання в його суб`єктивні права шляхом їх позбавлення, звуження, невизнання тощо.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
Положенням статті 55 Конституції України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес. Заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача, мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для надання особі судового захисту, про який вона просить, недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
Ураховуючи, що пункти 1-3, 4, 7 оскаржуваного рішення мають рекомендаційний характер, а 6 стосується іншої особи, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вони не зачіпають прав, свобод, інтересів позивача, які би потребували судового захисту.
Щодо пункту 5 оскаржуваного рішення, яким РСУ вирішила доручити голові РСУ звернутися до ВРП зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , то Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 107 Закону №1402-VIII право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Частиною першою статті 108 Закону №1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Беручи до уваги, що встановлені за наслідками комплексного вивчення стану організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави обставини містили ознаки дисциплінарного проступку, РСУ мала право звернутися до ВРП з відповідною заявою.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Третьої дисциплінарної палати ВРП від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 у діях судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 встановлено склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 08.07.2010 №2453-VI, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
З урахуванням положень частини першої статті 108 Закону №1402-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оцінка того, чи містили дії позивача ознаки дисциплінарного проступку, є завданням ВРП.
Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що безпідставність виявлених за наслідками комплексного вивчення стану організації діяльності Октябрського районного суду м. Полтави порушень мала б доводитися позивачем в межах дисциплінарного провадження, ініційованого за скаргою РСУ.
Суд також відхиляє зауваження позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних рішень.
Так, безпідставними є доводи позивача про те, що суд першої інстанції не розглянув заяву представника позивача Семенка Б.М. від 01.11.2018 про відвід судді Супруна Є.Б.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 заяву про відвід від 01.11.2018 визнано необґрунтованою та передано її для вирішення суддею, який не входить до складу суду, що розглядав справу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. від 05.11.2018 у задоволенні заяви від 01.11.2018 про відвід судді Супруна Є.Б. відмовлено.
Аргументи заявника про те, що в резолютивній частині ухвали Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. від 05.11.2018 зазначено про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , а не його представника Семенка Б.М., не дають підстави вважати, що заява про відвід від 01.11.2018 залишилася не розглянутою.
Представники учасників справи беруть участь у судовому процесі від імені осіб, яких вони представляють. Отже, заява про відвід від 01.11.2018, незалежно від того, чи підписана вона особисто учасником справи або його представником, у розумінні КАС України, є заявою відповідного учасника справи, у цьому випадку - позивача ОСОБА_1 .
Неодноразове подання заяв про відвід у межах одного провадження не дає підстав вважати, що суддя особисто зацікавлений в результатах розгляду справи.
Посилання позивача на відсутність у відзиві на позовну заяву вказівки на підстави позову, з якими відповідач не погоджується, правильності висновків судів попередніх інстанцій по суті справи не спростовують.
Щодо аргументів позивача про порушення судами попередніх інстанцій порядку оцінки доказів, які виразилися у відхиленні як доказу протоколу допиту ОСОБА_4 , відмови в допиті як свідків ОСОБА_4 , голови РСУ ОСОБА_6 і члена РСУ ОСОБА_5 , то Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Стверджуючи, що суд безпідставно відхилив його клопотання про дослідження доказів, позивач не зазначає обставин, встановлення яких залежало від оцінки вказаних доказів, і не наводить аргументів які б свідчили, що ці обставини в контексті предмету справи та характеру спірних правовідносин мають істотне значення для правильного вирішення спору, не могли і не були встановлені іншими засобами доказування.
Таким чином, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень та погоджується з їхніми висновками про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що їхні висновки в цій справі є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №816/764/18 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
