ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 807/805/14
адміністративне провадження № К/9901/18925/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 807/805/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування припису,
за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя Шешеня О. М.) від 07 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Шинкар Т. І., Пліша М. А., Ільчишин Н. В.) від 15 січня 2018 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» звернулось до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07 квітня 2014 року /а. с. 146-153 т. 1/, просило визнати протиправним та скасувати припис від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094, внесеного державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Хлантою І. Ю.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в період з 28 січня 2014 року по 30 січня 2014 року на ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» здійснювалась позапланова перевірка з питань додержання вимог законодавства про працю. За результатами проведеної перевірки, державними інспекторами Турянським Я. І. та Хланта І. Ю. було складено Акт перевірки від 30 січня 2014 pоку № 07-03-022/0082, а державним інспектором праці Хланта І. Ю. внесено припис від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094 та складено протокол про адміністративне правопорушення від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0088. Припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року вважає протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 травня 2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року допущено заміну первинного відповідача Територіальну державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області на його правонаступника - Управління Держпраці у Закарпатській області.
6. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -ОСОБА_2.
7. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано припис від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094 Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області в частині пунктів 1, 2, 4 та 5 цього припису; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис від 30 січня 2014 року №07-03-022/0082-0094, винесений головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Халантою І. Ю.; стягнуто з Управління Держпраці у Закарпатській області на користь Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» витрати зі сплати судового збору в сумі 241,92 грн.
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 та Управління Держпраці у Закарпатській області звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами.
11. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів: Данилевич Н. А., Бевзенко В. М., Шарапи В. М. від 28 лютого 2018 року та 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
12. 02 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад», в якому позивач просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року залишити без змін, касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - без задоволення.
13. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року задоволено заяви про самовідвід зазначених суддів у зв'язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України .
14. Протоколами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 жовтня 2018 року визначено наступний склад колегії суддів: суддя-доповідач - Анцупова Т. А., Кравчук В. М., Стародуб О. П.
15. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року справу № 807/805/14 прийнято до провадження; об'єднано в одне провадження для спільного розгляду і вирішення касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 (К/9901/25575/18) та Управління Держпраці у Закарпатській області (К/9901/18925/18); закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 28 січня 2014 року по 30 січня 2014 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Закарпатській області, на підставі наказів від 20 січня 2014 року № 6-П та від 24 січня 2014 року № 8-П, направлень від 24 січня 2014 року № 0096 та від 27 січня 2014 року № 0100, проведено позапланову перевірку з питань додержання вимог законодавства про працю у Публічному акціонерному товаристві «Мукачівський завод «Точприлад». Підставою для проведення позапланової перевірки стали заяви ОСОБА_2 та листа Закарпатської прокуратури за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України від 17 січня 2014 року № 2/116.
17. 30 січня 2014 pоку за результатами перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від № 07-03-022/0082, внесено припис № 07-03-022/0082-0094, а також складено протокол про адміністративне правопорушення № 07-03-022/0088.
18. Відповідно до Акту перевірки від 30 січня 2014 pоку № 07-03-022/0082 під час перевірки позивача виявлено наступні порушення, що пов'язані із періодом роботи ОСОБА_2:
- ст. 83 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_2 їй не виплачено грошової компенсації за усі дні невикористаної щорічної відпустки;
- ст. 95 КЗпП України, а саме: за час роботи у 1997-2000 роках ОСОБА_2 не проводилась індексація заробітної плати;
- ст. 113 КЗпП України, а саме: період роботи ОСОБА_2 з 01 січня 1997 року по 29 липня 2000 року слід кваліфікувати як простій, який виник не з її вини, та цей період роботи їй повинен бути оплачений;
- ст. 116 та ч. 1 ст. 47 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_2 29 липня 2000 року належні їй при звільненні суми (розраховані не у повному об'ємі) були виплачені станом на 01 жовтня 2000 року;
- ст. 117 КЗпП України, а саме: при виплаті ОСОБА_2 належних при звільненні сум їй не виплачено середнього заробітку за усі дні затримки розрахунку при звільненні аж до дня фактичного розрахунку;
- ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам товариства за другу половину грудня 2014 року в сумі 1210925,47 грн. була виплачена 08 січня 2013 року згідно платіжного доручення № 8 пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати /а. с. 18-28 т. 1/.
19. Приписом від 30 січня 2014 pоку № 07-03-022/0082-0094 позивача зобов'язано:
1) оплату часу вимушеного простою ОСОБА_2 за період з 01 січня 1997 року по 29 липня 2000 року, привести у відповідність до ст.113 КЗпП України;
2) індексацію заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01 січня 1997 року по 29 липня 2000 року, привести у відповідність до вимог ст.95 КЗпП України;
3) при звільненні працівників додержуватись вимог ст.116 КЗпП України;
4) оплату часу затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 29 липня 2000 року по 01 жовтня 2000 року, привести у відповідність до ст.117 КЗпП України;
5) виплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 за дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України;
6) виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України.
20. 07 лютого 2014 року ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» подано скаргу на рішення державних інспекторів праці, за результатами розгляду якої листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області від 21 лютого 2014 року за № 01-08/297 поінформовано позивача, що виявлені порушення ґрунтуються на даних отриманих у процесі перевірки копій кадрових та бухгалтерських документів товариства, а відтак відсутні правові підстави для скасування акту перевірки від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082 та припису від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094.
21. ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» вважаючи, що припис від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, звернулось до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області, правонаступником якої є відповідач, в частині п. 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису діяла не у межах наданих їй повноважень та у спосіб, що суперечить ст. 221 КЗпП України, оскільки Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області, правонаступником якої є відповідач, не може підміняти орган, який уповноважений законом на розгляд трудових спорів та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу.
Також, суди дійшли висновку, що обов'язок при звільненні працівників додержуватись вимог ст. 116 КЗпП України визначений чинним законодавством України, а тому п. 3 припису від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0082-0094 є передчасним.
Щодо п. 6 оскаржуваного припису, який стосується проведення в подальшому виплати заробітної плати найманим працівникам позивача відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, суди зазначили, що позивачем, у межах наданих йому повноважень, робочий день 03 січня 2014 року перенесено на 18 січня 2014 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
23. Управління Держпраці у Закарпатській області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову або закрити провадження у справі.
23.1. В обґрунтування касаційної скарги Управління Держпраці у Закарпатській області зазначає, що:
- під час проведення перевірки з'ясуванню підлягають лише ті обставини, які слугували підставою для проведення такої перевірки;
- оскаржуваний припис щодо усунення порушень законодавства про працю винесено ним в межах повноважень;
- він не є правонаступником територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю;
- рішення Держпраці від 21 лютого 2014 року № 10 є чинним і законним і в судовому порядку не оскаржувалось.
24. ОСОБА_2 (далі - третя особа) у касаційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
24.1. В обґрунтування касаційної скарги третя особа вказує на те, що:
- відповідач при винесенні оскаржуваного припису діяв в межах наданих йому повноважень;
- оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені судами з порушенням норм матеріального права (не застосувавши норми Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну інспекцію з питань праці).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
26. Колегія суддів звертає увагу, що основним доводом касаційних скарг відповідача та третьої особи є помилковість, на думку скаржників, висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача повноважень для винесення оскаржуваного припису в частині усунення виявлених в ході перевірки порушень трудового законодавства, що стосуються ОСОБА_2
27. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
29. Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
30. У пп. 7 п. 6 Положення передбачено, що Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
31. Відповідно до ст. 221 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.
32. Згідно ст. 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
33. Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах у межах наданих повноважень здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
35. Згідно п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 100) Кабінет України постановив: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Установити, що територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.
36. Згідно додатку до Постанови №100 Територіальне управління Держгірпромнагляду у Закарпатській області та Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області реорганізуються шляхом утворення Управління Держпраці у Закарпатській області.
37. Отже, аналіз Положення, ст. 260 КЗпП України та ст. 35 Закону України «Про оплату праці» свідчить, що відповідач як територіальний орган Держпраці виконує функції з контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (в тому числі щодо оплати праці, дотримання трудової дисципліни, надання гарантій і компенсацій).
38. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності повноважень Управління Держпраці у Закарпатській області при винесенні спірного припису є помилковими.
39. Слід звернути увагу на те, що діючим законодавством передбачено право особи, яка вважає що її права та гарантії в галузі трудового законодавства порушені, на звернення з відповідною скаргою до уповноваженого органу з питань праці з метою проведення відповідної перевірки зазначених нею обставин. Крім того, положення КЗпП України надають такій особі право на звернення до комісії з розгляду трудових спорів або до суду в разі наявності спору між нею та власником про суми, що підлягають до виплати. При цьому зазначені права особи, яка потребує захисту своїх порушених прав, є альтернативними та не обмежують особу у виборі способу їх захисту.
40. Отже, Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області, правонаступником якої є відповідач, не здійснювала у спірних правовідносинах розгляд трудового спору між ОСОБА_2 та ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад», а діяла виключно як орган, уповноважений на здійснення контролю у сфері законодавства про працю.
41. Проте, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» суди попередніх інстанції не дослідили правомірності винесення відповідачем спірного припису, не надали правової оцінки зібраним у справі доказам в контексті правомірності застосування саме таких заходів щодо усунення виявлених порушень. Судами також не перевірено правомірність обраних відповідачем способу і порядку усунення виявлених порушень.
42. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин справи.
43. Згідно ст. 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
44. Аналогічні положення містяться в ст. 242 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції в даній справі).
45. Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи Управління Держпраці у Закарпатській області щодо відсутності правонаступництва у нього прав та обов'язків первинного відповідача у справі, оскільки такі твердження спростовуються вимогами п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100.
46. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
48. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
49. Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб
