УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2016 р.
Справа № 876/7236/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Запотічного І.І.,
суддів - Каралюса В.М., Ліщинського В.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
з участю представників позивача: Райко В.В., Лакізи О.Є.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Держпраці в Закарпатській області, Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» та ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі № 807/805/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Управління Держпраці в Закарпатській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад" звернулося в суд із адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області та із врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, винесений головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Хланта І.Ю..
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року - відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад"" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 807/805/14 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З матеріалів справ вбачається, що при новому розгляді справи, протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року допущено заміну первинного відповідача Територіальну державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області на його правонаступника - Управління Держпраці у Закарпатській області.
Також протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 28 січня 2014 року по 30 січня 2014 року на ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад" здійснювалась позапланова перевірка з питань додержання вимог законодавства про працю. За результатами проведеної перевірки, державними інспекторами Турянським Я.І. та Хланта І.Ю. було складено Акт перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, а державним інспектором праці Хланта І.Ю. внесено припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року та складено протокол про адміністративне правопорушення від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0088. Позивач вважає припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, внесений державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Хланта І.Ю. протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позов ПАТ «Мукачівський завод»Точприлад» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано припис № 07-03-022/0082-0094 від 30.01.2014 року Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області в частині пунктів 1, 2, 4 та 5 цього припису. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на недоведеність обставин, які мають значення для справи, і які суд першої інстанції вважає встановленими та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову, та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги в цій частині позову.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду відповідач Управління Держпраці в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволеного позову та прийняти нове рішенняв цій частині, яким відмовити в задоволенні позову або закрити провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, через незастосування норм права, які належало застосувати та через невірну правову оцінку спірних правовідносин судом першої інстанції, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивач ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» в письмових запереченнях на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, вважає такі апеляційні скарги необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення, а постанову суду в частині задоволених позовних вимог без змін.
В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад», просили скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову, та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги в цій частині позову. Крім цього представники позивача зазначили, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи є необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення, а постанову суду в частині задоволених позовних вимог без змін.
Апелянт Управління Держпраці в Закарпатській області просило розгляд справи здійснювати без участі їхнього представника.
Третя особа ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі також зазначила про розгляд даної адміністративної справи за її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача та представників позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача, відповідача та третьої особи, заперечення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, в свої ухвалі від 07 липня 2015 року, зокрема вказав на те, що Інспекція праці в частині пунктів 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису, фактично видала припис, яким вирішила трудовий спір між ОСОБА_4 та Товариством (Т. 2 а.с. 51).
Крім цього, судом касаційної інстанції вказано, що судам необхідно з'ясувати, чи діяла Інспекція у межах наданих їй повноважень та у спосіб, встановлений законом і надати належну правову оцінку оскаржуваному припису, з урахуванням вищевказаних обставин справи та приписів правових норм, зокрема вимог Положення, в частині, що стосується завдань Держпраці України, її функцій, прав та обов'язків під час здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Також, при новому розгляді справи суди повинні врахувати, що Інспекція не може підміняти орган, який уповноважений законом на розгляд трудових спорів та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 227 частини 5 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до наказів Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області № 6-П від 20 січня 2014 року та № 8-П від 24 січня 2014 року оформлено направлення № 0096 від 24 січня 2014 року та № 0100 від 27 січня 2014 року, згідно яких позапланову перевірку суб'єкта господарювання доручено провести заступнику начальника ТДІзПП у Закарпатській області Турянському Я.І. та головному державному інспектору праці Хланті І.Ю., яка і була проведена ними в період з 28 січня 2014 року по 30 січня 2014 року.
Також у вказаних вище направленнях № 0096 від 24 січня 2014 року та № 0100 від 27 січня 2014 року, крім відповідних наказів також зазначено як підставу перевірки - доручення Держпраці України № 127/07/22/294-14 від 22 січня 2014 року за зверненням ОСОБА_10 (за довіреністю громадянки ОСОБА_4.) та лист Закарпатської прокуратури за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України № 2/116 вих 14 від 17 січня 2014 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, а державним інспектором праці Хланта І.Ю. внесено припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року та складено протокол про адміністративне правопорушення від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0088.
Як вбачається з акту перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, під час перевірки ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад" було виявлено наступні порушення, що пов'язані із періодом роботи ОСОБА_4: статтею 83 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_4 їй не виплачено грошової компенсації за усі дні невикористаної щорічної відпустки; статті 95 КЗпП України, а саме: за час роботи у 1997-2000 роках ОСОБА_4 не проводилась індексація заробітної плати; статті 113 КЗпП України, а саме: період роботи ОСОБА_4 з 01.01.1997 року по 29.07.2000 року слід кваліфікувати як простій, який виник не з її вини, та цей період роботи їй повинен бути оплачений; статті 116 та статті 47 частини 1 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_4 29.07.2000 року, належні їй при звільненні суми (розраховані не у повному об'ємі) були виплачені станом на 01.10.2000 року; статті 117 КЗпП України, а саме: при виплаті ОСОБА_4 належних при звільненні сум, їй не виплачено середнього заробітку за усі дні затримки розрахунку при звільненні, аж до дня фактичного розрахунку. Також в акті зафіксовано порушення відповідачем статті 115 частин 1 та 2 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам товариства за другу половину грудня 2014 року в сумі 1210925,47 грн. була виплачена 08.01.2013 року згідно платіжного доручення №8 пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати .
Крім цього, 30 січня 2014 року відповідачем було внесено припис № 07-03-022/0082-0094, яким приписано: 1. Оплату часу вимушеного простою ОСОБА_4 за період з 01.01.1997 року по 29.07.2000 року, привести у відповідність до ст.113 КЗпП України. 2. Індексацію заробітної плати ОСОБА_4 за період з 01.01.1997 року по 29.07.2000 року, привести у відповідність до вимог ст.95 КЗпП України. 3. При звільненні працівників додержуватись вимог ст.116 КЗпП України. 4. Оплату часу затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 за період з 29.07.2000 року по 01.10.2000 року, привести у відповідність до ст.117 КЗПп України. 5. Виплатити грошову компенсацію ОСОБА_4 за дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України. 6. Виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення), що діяло на час виникнення правовідносин, Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 6 підпункту 7 Положення, Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, у пунктах 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису йдеться про захист трудових прав працівника - ОСОБА_4 шляхом зобов'язання позивача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушених трудових прав останньої, при цьому позапланова перевірка Товариства проводилась за зверненням саме цієї особи безпосередньо до Інспекції та Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. Тобто, фактично Інспекція видала припис, яким вирішила трудовий спір між ОСОБА_4 та позивачем.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно статті 221 Кодексу законів про працю України, визначено перелік органів, які уповноважені розглядати трудові спори, зокрема, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.
Разом з тим відповідно до п.1ч.1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із, зокрема, трудових відносин.
З врахування наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області, правонаступником якої є Управління Держпраці у Закарпатській області в частині пунктів 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису діяла не у межах наданих їй повноважень та у спосіб, що суперечить статті 221 КЗпП України, а тому судом підставно визнано протиправним та скасовано припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області в частині пунктів 1, 2, 4 та 5.
Як вбачається з пункту 3 припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, в такому вказано, що при звільненні працівників слід додержуватись вимог статті 116 КЗпП України.
Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що даний пункт припису має попереджувальний характер, спрямований на майбутнє та не вирішує трудовий спір по суті, а тому судом підставно відмовлено позивачу в скасуванні цього пункту припису.
В пункті 6 оскаржуваного припису вказано - "Виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України".
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до статті 115 частини 1 та частини 2 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
В акті перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 року вказано, що виплата заробітної плати працівникам позивача за другу половину грудня 2013 року в сумі 1210925,47 грн. була проведена 08 січня 2014 року згідно платіжного доручення № 8.
Відповідно до статті 115 частин 1 та 2 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 920-р від 21 листопада 2013 року робочі дні 3, 4 та 6 січня було перенесено на 11, 25 січня та 18 лютого. У розпорядженні також передбачено, що режим роботи банківських установ визначається Національним Банком України.
Відповідно до листа Національного Банку України № 25-205/28803 від 19 грудня 2013 року, банківські установи 03 січня 2014 року працювали у звичайному режимі, що підтверджується також і наданою позивачем копією листа Філії "Західного регіонального управління" Банк "Фінанси і кредит" AT Відділення № 15 м. Мукачеве .
Відтак суд першої інстанції вірно встановив, що у позивача існував обов'язок виплати заробітної плати 03 січня 2014 року, а тому підставно відмовив у скасуванні пункту 6 оскаржуваного припису.
Посилання апелянта ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» про відсутність його вини у затримці виплати працівникам залишку заробітної плати за грудень 2013 року колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджується сам факт порушення строку виплати визначеного статтею 115 КЗпП України та й доказів неможливості виплатити працівникам коштів саме 03.01.2014 року позивач суду не надав.
Доводи апелянта Управління Держпраці в Закарпатській області про скасування постанови та закриття провадження у даній справі є не обґрунтованими, оскільки Управління Держпраці в Закарпатській області є правонаступником Територіальної державної інспекції з питань праці в Закарпатській області.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги Управління Держпраці в Закарпатській області, Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» та ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Управління Держпраці в Закарпатській області, Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року в справі № 807/805/14 без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий : І.І.Запотічний
Судді В.М.Каралюс
А.М.Ліщинський
Повний текст ухвали складений 10.11.2016 року.
