ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2018 року
Львів
№ 876/11997/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
ОСОБА_1,
секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Держпраці у Закарпатській області та ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Шешеня О.М.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород о 12 год. 21 хв. 07 листопада 2017 року, повний текст якої складено 13 листопада 2017 року, у справі №807/805/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, просило визнати протиправним та скасувати припис №07-03-022/0082-0094 від 30.01.2014, винесений державним інспектором праці ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_5
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2016, із занесенням у журнал судового засідання, допущено заміну первинного відповідача ОСОБА_4 державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області на його правонаступника - Управління Держпраці у Закарпатській області.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2016, із занесенням у журнал судового засідання, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не може підміняти орган, який уповноважений законом на розгляд трудових спорів та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу, а тому припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року в частині пунктів 1, 2, 4 та 5 є протиправним та підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції вказав, що обов'язок при звільненні працівників додержуватись вимог статті 116 КЗпП України визначений чинним законодавством України, а тому пункт 3 припису №07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року є передчасним. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункти 3 та 6 оскаржуваного припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року є попереджувальними та спрямовані на майбутнє. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 припису №07-03-022/0082-0094 від 30.01.2014 року в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління Держпраці у Закарпатській області та ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, просять скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову
Управління Держпраці у Закарпатській області апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в ході проведення позапланової перевірки Товариства виявлено порушення вимог законодавства про працю, а тому винесення припису на їх усунення є обґрунтованим. Вказує, що державний орган для виконання покладених на нього завдань має право видавати обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Зазначає, що Управління Держпраці у Закарпатській області у жодній мірі не підміняло будь-які державні органи, у тому числі суд, щодо вирішення трудового спору, та останнього не вирішувало. Також, скаржник зазначає, що оскільки перевірка проведена і звернення було індивідуальним, то винесений припис відносно порушень трудового законодавства формулювався в однині стосовно ОСОБА_3 Також заперечує проти заміни первісного відповідача. Крім того зазначає, що керівник Товариства рішенням суду визнаний винним у допущених порушеннях та на нього накладене адміністративне стягнення. Відтак, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати.
ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що видавши припис про усунення ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» порушень трудового законодавства ОСОБА_4 державна інспекція з питань праці у Закарпатській області діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, перевірка проводилась на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи ОСОБА_3 та за наявності повноважень на винесення припису.
ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 подало відзив в якому зазначило, що апелянтом залишено поза увагою п.1 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка встановлює межі повноважень органу нагляду, а саме під час здійснення державного нагляду (контролю) вимагати від суб’єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства, а не вирішувати трудові спори з питань кому, що та за що необхідно сплатити, нарахувати, проіндексувати. По кожному з пунктів Припису позивачем надано суду вичерпний перелік доказів, які підтверджують невинуватість позивача. Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з’явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідно до наказів ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області № 6-П від 20 січня 2014 року та № 8-П від 24 січня 2014 року оформлено направлення № 0096 від 24 січня 2014 року та № 0100 від 27 січня 2014 року, згідно з якими заступнику начальника ТДІзПП у Закарпатській області ОСОБА_6 та головному державному інспектору праці ОСОБА_5 доручено провести позапланову перевірку з питань додержання вимог законодавства про працю у Публічному акціонерному товаристві «Мукачівський завод «Точприлад». Підставою для проведення позапланової перевірки стали заяви ОСОБА_3 та листа Закарпатської прокуратури за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України № 2/116 від 17 січня 2014 року.
Перевірка проведена з 28 січня 2014 року по 30 січня 2014 року та за наслідками такої складено акт перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, а державним інспектором праці ОСОБА_5 внесено припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року та складено протокол про адміністративне правопорушення від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0088.
Відповідно до акта перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, під час перевірки Товариства виявлено наступні порушення, що пов'язані із періодом роботи ОСОБА_3: статті 83 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_3 їй не виплачено грошової компенсації за усі дні невикористаної щорічної відпустки; статті 95 КЗпП України, а саме: за час роботи у 1997-2000 роках ОСОБА_3 не проводилась індексація заробітної плати; статті 113 КЗпП України, а саме: період роботи ОСОБА_3 з 01.01.1997 по 29.07.2000 слід кваліфікувати як простій, який виник не з її вини, та цей період роботи їй повинен бути оплачений; статті 116 та статті 47 частини 1 КЗпП України, а саме: при звільненні ОСОБА_3 29.07.2000, належні їй при звільненні суми (розраховані не у повному об'ємі) були виплачені станом на 01.10.2000 року; статті 117 КЗпП України, а саме: при виплаті ОСОБА_3 належних при звільненні сум, їй не виплачено середнього заробітку за усі дні затримки розрахунку при звільненні, аж до дня фактичного розрахунку. Також в акті зафіксовано порушення Товариством статті 115 частин 1 та 2 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам Товариства за другу половину грудня 2014 року в сумі 1210925,47 грн. виплачена 08.01.2013 згідно з платіжним дорученням №8, тобто пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати.
У приписі № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, зазначено, що Товариством порушено вимоги статей 83, 95, 113, частини 1, 2 статті 115, частина 1 статті 116, статтю 117 Кодексу законів про працю України та приписано: 1. оплату часу вимушеного простою ОСОБА_3 за період з 01.01.1997 по 29.07.2000, привести у відповідність до ст.113 КЗпП України; 2. індексацію заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.01.1997 по 29.07.2000, привести у відповідність до вимог ст.95 КЗпП України; 3. при звільненні працівників додержуватись вимог ст.116 КЗпП України; 4. оплату часу затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3 за період з 29.07.2000 по 01.10.2000, привести у відповідність до ст.117 КЗПп України; 5. виплатити грошову компенсацію ОСОБА_3 за дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до ст.83 КЗпП України; 6. виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України.
07.02.2014 Товариством подано скаргу на рішення державних інспекторів праці, за результатами розгляду якої листом ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області від 21.02.2014 за №01-08/297 поінформовано Товариство, що виявлені порушення ґрунтуються на даних отриманих у процесі перевірки копій кадрових та бухгалтерських документів товариства, а відтак відсутні правові підстави для скасування акту перевірки №07-03-022/0082 від 30.01.2014 та припису №07-03-022/0082 - 0094 від 30.01.2014.
Аналогічна позиція викладена у Рішенні Державної інспекції України з питань праці від 21.02.2014 за №10, прийнятому за результатом розгляду скарги Голови правління ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад».
Вважаючи, що припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, внесений протиправно, необґрунтовано і підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п.4 вказаного Положення Державна інспекція України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці.
Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пп.7 п.6 Положення).
Відповідно до положень частин 7 та 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис (обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства).
Згідно з п.3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, чинного на час виникнення спірних правовідносин, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
З аналізу змісту оскаржуваного припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року вбачається, що пункти 1, 2, 4 і 5 такого стосуються захисту трудових прав працівника – ОСОБА_3 шляхом зобов'язання Товариства вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушених трудових прав останньої, що вказує на фактичне вирішення відповідачем трудового спору між ОСОБА_3 та ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад».
При цьому, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, позапланова перевірка Товариства проводилась за зверненням саме цієї особи безпосередньо до ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області та Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України.
Перелік органів, які уповноважені розглядати трудові спори, визначено ст.221 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.
В свою чергу, за змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із, зокрема, трудових відносин.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині пунктів 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису ОСОБА_4 державна інспекція з питань праці у Закарпатській області діяла не у межах наданих їй повноважень та у спосіб, що суперечить вимогам Положення про Державну інспекцію України з питань праці, в частині, що стосується завдань Держпраці України, її функцій, прав та обов'язків під час здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також статті 221 Кодексу законів про працю України, фактично підмінивши орган, який уповноважений законом на розгляд трудових спорів та перебравши на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції органу, уповноваженого розглядати трудові спори.
У пункті 3 припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року вказано, що при звільненні працівників слід позивачу додержуватись вимог статті116 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок при звільненні працівників додержуватись вимог статті116 Кодексу законів про працю України визначений чинним законодавством України, а відтак пункт 3 оскаржуваного припису має попереджувальний характер, спрямований на майбутнє та не вирішує трудовий спір по суті.
Згідно з пунктом 6 припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року зобов’язано Товариство виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 Кодексу законів про працю України.
В акті перевірки № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 року зазначено, що виплата заробітної плати працівникам Товариства за другу половину грудня 2013 року в сумі 1210925,47 грн. проведена 08 січня 2014 року згідно з платіжним дорученням № 8, тоді як, з огляду на приписи статті 115 Кодексу законів про працю України, Товариство повинно виплати заробітну плату своїм працівникам саме 03 січня 2014 року.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 920-р від 21 листопада 2013 року, з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня - Нового року та 7 січня - Різдва Христового, а також раціонального використання робочого часу рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”, Державної казначейської служби та банківських установ) перенести в порядку та на умовах, установлених законодавством, у 2014 році для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: четверга 2 січня - на суботу 11 січня; п’ятниці 3 січня - на суботу 25 січня; понеділка 6 січня - на суботу 8 лютого. Спеціальний режим роботи банків та їх установ у зазначені дні визначає ОСОБА_7 банк України.
ОСОБА_7 Банку України № 25-205/28803 від 19 грудня 2013 року, повідомлено, що банківські установи 03 січня 2014 року працювали у звичайному режимі, що підтверджується також і наданою Товариством копією листа Філії «Західного регіонального управління»Банк «Фінанси і кредит» AT Відділення № 15 м. Мукачеве.
Водночас, згідно з Наказом Товариства за №765 від 23.12.2013 «Про режим роботи підприємства на період новорічних та різдвяних свят» для працівників підрозділів, зокрема бухгалтерії, робочий день 02.01.2014 переноситься на 11.01.2014, робочий день 03.01.2014 переноситься на 18.01.2014, а робочий день 06.01.2014 переноситься на 25.01.2014.
Таким чином, оскільки Товариством, у межах наданих йому повноважень, 03.01.2014 визначено, як вихідний день, який перенесено 18.01.2014, тому можливості виплатити працівникам кошти саме 03.01.2014 не було, а відтак вимоги пункту 6 оскаржуваного припису є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Щодо покликання скаржника Управління Держпраці у Закарпатській області на те, що керівник Товариства рішенням суду визнаний винним у допущених порушеннях та на нього накладене адміністративне стягнення, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
З наявної в матеріалах справи копії постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2014 року у справі №303/700/14-п встановлено, що 30 січня 2014 року державним інспектором територіальної Державної інспекції з питань праці у Закарпатській області ОСОБА_5 при проведенні перевірки ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад», виявлено порушення вчинене головою правління ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» ОСОБА_8 в тому, що не забезпечив оплату часу вимушеного простою, індексацію заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.01.1997 по 29.07.2000 та виплату їй грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки; також заробітна плата найманим працівникам Товариства за другу половину грудня 2013 року в сумі 1210925,47 грн. ним була виплачена 08.01.2014 згідно з платіжного доручення № 8, тобто пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати.
Вказаною постановою ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналогічна норма закріплено ч.4 ст.78 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Водночас, оскільки голова правління ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» ОСОБА_8 не бере участь у розгляді даної справи, а відтак висновки постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2014 року у справі №303/700/14-п не можуть розглядатись судом апеляційної інстанції як обов'язкові щодо фактичних обставин даної справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом при розгляді даної справи.
Щодо заміни первинного відповідача ОСОБА_4 державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області на його правонаступника - Управління Держпраці у Закарпатській області, то суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення ОСОБА_4 державної інспекції з питань праці у Закарпатській області внесено 18.01.2016, тоді як запис про державну реєстрацію Управління Держпраці у Закарпатській області внесено 19.05.2015.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11 лютого 2015 року № 100 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Утворені територіальні органи є правонаступниками прав та обов’язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 припису №07-03-022/0082-0094 від 30.01.2014 в повному обсязі та їх скасування.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Управління Держпраці у Закарпатській області та ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №807/805/14 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
ОСОБА_9
судді
ОСОБА_10
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено 17.01.2018
