УХВАЛА
29 жовтня 2018 року
Київ
справа №826/12721/17
адміністративне провадження №К/9901/37996/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши клопотання Конституційного Суду України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду
касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (головуючий суддя - Федотова І.В., судді - Ганечко О.М., Літвінова Н.М.) у справі №826/12721/17
за позовом ОСОБА_4
до Конституційного Суду України
про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
У наданому до Суду відзиві на касаційну скаргу Конституційним Судом України заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив про неоднакове застосування судовими колегіями Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду положень частин 1 і 2 статті 233 КЗпП України стосовно застосування або незастосування строків позовної давності при зверненні до суду з вимогами, що виникли після звільнення. На думку відповідача, висновки Верховного Суду у справі №813/7926/14 не можуть бути застосовані при вирішенні спірних правовідносин, оскільки вимоги позивача в зазначеній справі стосуються стягнення суми за період, коли він перебував у трудових відносинах з роботодавцем, а вимоги ОСОБА_4 - періоду, коли трудових відносин між ним і Конституційним судом України не існувало. Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 346 КАС України, відповідач просив передати дану адміністративну справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 3 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Згідно ч. 1 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
У відповідності до ч. 2 цієї статті питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Положення ч. 3 даної статті визначають, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
З аналізу положень ч. 3 ст. 346 КАС України слідує, що підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.
Так, відповідач посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції різних юрисдикцій положень частин 1 і 2 статті 233 КЗпП України. Як приклад такого застосування, відповідач вказує рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №373/908/16-ц, від 25 січня 2018 року у справі №487/7574/14-ц, від 14 березня 2018 року у справі №212/1874/16-ц та рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №813/7926/14.
Однак, Суд вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки наведені рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у вищезазначених справах стосуються інших правовідносин. В зазначених цивільних справах предметом спору були обставини стягнення середнього заробітку за час затримки певних виплат при звільненні працівника - грошових сум, які не є заробітною платою за виконану роботу, а є мірою відповідальності роботодавця за порушення строку їх виплати. Тоді як предметом розгляду адміністративної справи №813/7926/14, як і предметом розгляду даної справи, є обставини наявності у позивача права на отримання суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наявності факту визнання в судовому порядку його звільнення незаконним.
Таким чином, Суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 3 статті 346 КАС України, для передачі даної справи на розгляд Великої палати.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності передачі даної адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та, відповідно, відмову в задоволенні заявленого відповідачем клопотання.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання Конституційного Суду України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа
