ПОСТАНОВА
Іменем України
26 жовтня 2018 року
Київ
справа №819/1010/16
адміністративне провадження №К/9901/28701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року (Суддя: Чепенюк О.В.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (Судді: Сеник Р.П., Хобор Р.Б., Попко Я.С.),
у справі № 819/1010/16
за позовом ОСОБА_2
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
30.08.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС) в якому, з врахуванням зміни підстав позову просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13 (арк. справи 38-44).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 30 червня 2016 року № 177763-13 (арк. справи 67-73, 99-103).
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що в розумінні вимог пп. 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, застосування з 01 січня 2016 року нового транспортного податку в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІI є передчасним, оскільки такий закон був прийнятий пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року). До того ж суд першої інстанції додатково посилався на те, що середньоринкова вартість транспортного засобу позивача, з урахуванням даних фактичного пробігу становить 979 903,42 грн. (роздрукована інформація долучена до матеріалів справи), тому згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році, а позивач в такому разі не є платником вказаного податку.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що судами не враховано, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІІ внесені зміни до діючого транспортного податку та визначено, що об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік за цим законом стала нова категорія легкових автомобілів, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2016 року. Тернопільська міська рада рішенням від 26.01.2016 року № 7/5/1 «Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року № 6/60/27» прийняла нову редакцію транспортного податку, положення якої продублювали статтю 267 ПК України і встановила у 2016 році ставку транспортного податку із розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України. Оскільки позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, отже обов'язок позивача щодо сплати транспортного податку у 2016 році виник саме з 01.01.2016 року.
06.02.2017 року позивач на адресу суду надіслав заперечення на касаційну скаргу, з врахуванням яких просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідач в касаційній скарзі просив суд повідомити про дату, та час судового засідання, що не є тотожнім клопотанню про розгляд справи за його участю, з огляду на викладене справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання суд встановив наступне.
Позивач є власником автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, 2015 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації 21 лютого 2015 року, дата реєстрації транспортного засобу за позивачем - 21 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 про реєстрацію згаданого вище транспортного засобу (арк. справи 11).
30 червня 2016 року Тернопільською ОДПІ на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України винесене податкове повідомлення-рішення № 177763-13, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн. (арк. справи 9).
Одночасно з податковим повідомленням-рішенням позивачу податковим органом направлено розрахунок вартості транспортного засобу, проведений 20 липня 2016 року, за такими параметрами: Volkswagen, модель Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, автоматична коробка передач, рік випуску 2015, пробіг - 27 000 км, середньоринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 1 042 450,45 грн. (арк. справи 10).
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Законом України 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року, зокрема підпункт 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 викладено в такій редакції: 267.2.1. об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.
Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня інформація Мінекономрозвитку, на підставі якої відповідачем відносно позивача приймалось податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року, а надісланий позивачу відповідачем одночасно з податковим повідомленням-рішенням розрахунок вартості транспортного засобу проведений станом на 20 липня 2016 року, згідно якого середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 1 042 450,45 грн взагалі не міг бути покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки по-перше, сформований відповідачем після прийняття податкового повідомлення-рішення, а до того ж, з електронного сайту Мінекономрозвитку (арк. справи 10). Тобто не є інформацією, на підставі якої й формувалось оскаржуване рішення.
До того ж суд не приймає посилання судів першої та апеляційної інстанції як на підставу для задоволення позову, на наявну в матеріалах справи сформовану самостійно позивачем інформацію з офіційного сайту Мінекономрозвитку, відповідно до якої середньоринкова вартість транспортного засобу позивача, з урахуванням даних фактичного пробігу становить 979 903,42 грн (арк. справи 15), оскільки така інформація також не підтверджена офіційними даними Мінекономрозвитку.
Крім цього, суд звертає увагу, що позивач, не погодившись з визначеним йому контролюючим органом пробігом автомобілю, який був врахований при визначенні в податковому повідомленні-рішенні суми середньоринкової вартості, мав право скористатись процедурою, встановленою пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а судами першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
До того ж суд не приймає посилання судів першої та апеляційної інстанції як на підставу для задоволення позову на те, що в розумінні вимог пп. 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, застосування з 01 січня 2016 року нового транспортного податку в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІI є передчасним внаслідок прийняття Закону пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року), оскільки Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІІ, яким внесені зміни до транспортного податку на 2016 рік є чинним з 01.01.2016 року і неконституційним не визнавався, а тому його вимоги підлягають застосуванню до транспортного податку на 2016 рік.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, - задовольнити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 819/1010/16, - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко
