ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/1010/16
10 жовтня 2016 р.
м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Лещук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, позивач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
В лютому 2015 року позивачем придбано легковий автомобіль Volkswagen Touareg 2015 року випуску з об'ємом циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, державна реєстрація проведена 21 лютого 2015 року.
16 серпня 2016 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 177763-13 від 30 червня 2016 року про визначення податкового зобов'язання по транспортному податку у розмірі 25000,00 грн., а також довідку від 20 липня 2016 року про розрахунок вартості транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2015 року випуску з об'ємом циліндрів двигуна 3000 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, пробіг 27000 км, середньоринкова вартість становить 1 042 450,45 грн. Позивач не погоджується з таким податковим повідомлення-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.
При розрахунку вартості транспортного засобу позивача, відповідачем внесено недостовірні дані щодо пробігу транспортного засобу, який становить 37673 км. Відповідно вартість автомобіля, виходячи з фактичного пробігу, складає 979 903,42 грн. І такий транспортний засіб у розумінні статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не підпадає під ознаки об'єкта оподаткування, оскільки відсутній один з елементів об'єкта оподаткування - середньоринкова вартість, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У заяві про зміну підстав позову, подану представником позивача до початку розгляду справи по суті та прийняту судом, представник позивача в обґрунтування позовних вимог також послався на норми ПК України та Бюджетного кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи те, що зміни до податкового законодавства щодо зміни елементів транспортного податку були внесені наприкінці 2015 року, позивач вважає, що контролюючий орган може застосовувати їх та здійснювати відповідні нарахування виключно починаючи з січня 2017 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях від 19 вересня 2016 року. В обґрунтування заперечень зазначає, що контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим Тернопільською ОДПІ відповідно до приписів статті 267 ПК України визначено податкові зобов'язання з транспортного податку та направлено на адресу позивача відповідне податкове повідомлення-рішення. При цьому, вартість транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, нормативного пробігу легкового автомобіля. З покликанням на норми законодавства зазначає, що Тернопільською ОДПІ правомірно та своєчасно прийнято та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Також вважає, що зміни законодавства в частині транспортного податку, прийняті в грудні 2015 року, підлягали застосуванню з 01 січня 2016 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2015 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації 21 лютого 2015 року, дата реєстрації транспортного засобу за позивачем - 21 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію згаданого вище транспортного засобу (а. с. 11).
Також судом встановлено, що 30 червня 2016 року Тернопільською ОДПІ на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України було винесене податкове повідомлення-рішення № 177763-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. (а. с. 9).
Як випливає з матеріалів справи, таке податкове зобов'язання було визначене контролюючим органом ОСОБА_3 у зв'язку з належністю останньому вказаного вище автомобіля Volkswagen Touareg.
Одночасно з податковим повідомленням-рішенням позивачу податковим органом направлено розрахунок вартості транспортного засобу, проведений 20 липня 2016 року, за такими параметрами: марка Volkswagen, модель Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, автоматична коробка передач, рік випуску 2015, пробіг - 27000 км, середньоринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 1 042 450,45 грн. (а. с. 10).
Предметом судового розгляду є правомірність прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що Тернопільська ОДПІ як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.
Чинне податкове законодавство України передбачає справляння з платників податків, зокрема, й такого місцевого податку як податок на майно. До складу податку на майно відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України входить транспортний податок.
Як визначено в підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Відповідно ж до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Вказане кореспондується також з нормою підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до якої обов'язок із визначення суми грошових зобов'язань з такого податку покладається на контролюючий орган.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України установлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України.
Таким чином, суд, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, резюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, вважаючи, що позивач є власником об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, самостійно визначив платнику податків (позивачеві) суму грошового зобов'язання з податку, обов'язок із розрахунку якого покладено на контролюючий орган (транспортного податку), про що виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Разом з тим, зважаючи на доводи позивача щодо протиправності визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, що обґрунтовується неможливістю застосування норм чинного податкового законодавства України, які регламентують справляння такого податку в цьому році, у зв'язку з порушенням принципу стабільності, суд відзначає наступне.
Транспортний податок було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року), яким врегульовано, зокрема, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок та інші умови його справляння.
В подальшому було внесено зміни до ПК України в частині транспортного податку - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII. Зокрема, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII), об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Суд звертає увагу, що в попередній редакції ПК України (тобто в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII) об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 сантиметрів кубічних.
З аналізу діючої та попередньої редакції правових норм, що регулювали транспортний податок, слід прийти до висновку, що зміни, які внесені Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII у підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, безпосередньо стосувалися об'єкта оподаткування. При цьому, як випливає зі статті 7 ПК України об'єкт оподаткування є одним із обов'язкових елементів податку.
Таким чином, суд вважає, що зміни, які передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, в частині транспортного податку слід вважати зміною елемента транспортного податку, а саме - об'єкта оподаткування. При цьому, такі зміни об'єкта оподаткування не є формальними, позаяк об'єкти оподаткування транспортним податком за нормами ПК України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII і Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII не є тотожними та істотно відрізняються - за першими до числа таких об'єктів зараховуються транспортні засоби, виходячи з об'єму циліндрів їх двигуна (тобто це можуть бути й маловартісні транспортні засоби, проте з великим об'ємом двигуна), а за другим, виходячи з їх середньоринкової вартості (тобто це можуть бути й малолітражні транспортні засоби, проте значної вартості).
У зв'язку з чим, суд акцентує увагу на те, що ПК України встановлений принцип стабільності, під яким відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України слід розуміти те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, як вірно зазначає позивач, застосування з 01 січня 2016 року норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII у частині транспортного податку є передчасним, позаяк такий закон був прийнятий пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року) і таке його застосування у 2016 році порушуватиме принцип стабільності.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік.
При цьому, суд критично оцінює покликання відповідача на пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, оскільки дана норма стосується виключно порядку застосування вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та не порушує питання можливості внесення змін до будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, що встановлено підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.
Щодо обґрунтування позивача про відсутність об'єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на середньоринкову вартість транспортного засобу, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з даних фактичного пробігу транспортного засобу, то судом враховується таке.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 24 грудня 2015 року № 928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.
Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість має складати більше 750 х 1378 грн. = 1 033 500 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:
Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),
де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;
Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Відповідно пункту 2 Порядку №403 та пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Таким чином, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу контролюючий орган має враховувати фактичний пробіг транспортних засобів, а не лише нормативний.
З пояснень представника відповідача вбачається, що при розрахунку вартості транспортного засобу, проведеного 20 липня 2016 року, автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, що належить ОСОБА_3, було використано відомості лише про нормативний пробіг, який становить 27000 км (а. с. 10). Разом з тим, фактичний пробіг автомобіля Volkswagen Touareg, що належить позивачу складає 37668 км (а. с. 16, 17).
Відповідно вартість автомобіля Volkswagen Touareg, що належить позивачу, розрахована на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, з урахуванням даних фактичного пробігу становить 979 903,42 грн., роздрукована інформація долучена до матеріалів справи (а. с. 15).
Виходячи з такої вартості автомобіля, з урахуванням усіх даних, необхідних для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу, легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 3,0, 2015 року випуску, внутрішнього згорання, дизель, автоматична коробка передач, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України не є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а позивач в такому разі не є платником вказаного податку.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13. Позовні вимоги підлягають до задоволення.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 551,20 грн. згідно з квитанцією Тернопільської філії ПАТ КБ «Приватбанк» від 29 серпня 2016 року (а. с. 4), то відповідно до статті 94 КАС України ця сума судового збору підлягає до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської ОДПІ.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39502025, місцезнаходження: вулиця Білецька, будинок 1, місто Тернопіль, Тернопільська область) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова складена 12 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.
