УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року
Справа № 876/8542/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року у справі № 819/1010/16 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Позовні вимоги мотивує тим, в лютому 2015 року позивачем придбано легковий автомобіль Volkswagen Touareg 2015 року випуску з об'ємом циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, державна реєстрація проведена 21 лютого 2015 року.
16 серпня 2016 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 177763-13 від 30 червня 2016 року про визначення податкового зобов'язання по транспортному податку у розмірі 25000,00 грн., а також довідку від 20 липня 2016 року про розрахунок вартості транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2015 року випуску з об'ємом циліндрів двигуна 3000 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, пробіг 27000 км, середньоринкова вартість становить 1 042 450,45 грн. Позивач не погоджується з таким податковим повідомлення-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.
При розрахунку вартості транспортного засобу позивача, відповідачем внесено недостовірні дані щодо пробігу транспортного засобу, який становить 37673 км. Відповідно вартість автомобіля, виходячи з фактичного пробігу, складає 979 903,42 грн. І такий транспортний засіб у розумінні статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не підпадає під ознаки об'єкта оподаткування, оскільки відсутній один з елементів об'єкта оподаткування - середньоринкова вартість, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У заяві про зміну підстав позову, подану представником позивача до початку розгляду справи по суті та прийняту судом, представник позивача в обґрунтування позовних вимог також послався на норми ПК України та Бюджетного кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи те, що зміни до податкового законодавства щодо зміни елементів транспортного податку були внесені наприкінці 2015 року, позивач вважає, що контролюючий орган може застосовувати їх та здійснювати відповідні нарахування виключно починаючи з січня 2017 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року позов задоволено, а саме суд першої інстанції визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg, 2015 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації 21 лютого 2015 року, дата реєстрації транспортного засобу за позивачем - 21 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом СХХ 809366 про реєстрацію згаданого вище транспортного засобу (а. с. 11).
Також судом встановлено, що 30 червня 2016 року Тернопільською ОДПІ на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України було винесене податкове повідомлення-рішення № 177763-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. (а. с. 9).
Одночасно з податковим повідомленням-рішенням позивачу податковим органом направлено розрахунок вартості транспортного засобу, проведений 20 липня 2016 року, за такими параметрами: марка Volkswagen, модель Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, автоматична коробка передач, рік випуску 2015, пробіг - 27000 км, середньоринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 1 042 450,45 грн. (а. с. 10).
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Чинне податкове законодавство України передбачає справляння з платників податків, зокрема, й такого місцевого податку як податок на майно. До складу податку на майно відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України входить транспортний податок.
Як визначено в підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Відповідно ж до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Вказане кореспондується також з нормою підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до якої обов'язок із визначення суми грошових зобов'язань з такого податку покладається на контролюючий орган.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України установлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України.
Виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, резюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.
Згідно з матеріалів справи , відповідач, вважаючи, що позивач є власником об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, самостійно визначив платнику податків (позивачеві) суму грошового зобов'язання з податку, обов'язок із розрахунку якого покладено на контролюючий орган (транспортного податку), про що виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177763-13.
Разом з тим, зважаючи на доводи позивача щодо протиправності визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, що обґрунтовується неможливістю застосування норм чинного податкового законодавства України, які регламентують справляння такого податку в цьому році, у зв'язку з порушенням принципу стабільності, суд відзначає наступне.
Транспортний податок було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року), яким врегульовано, зокрема, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок та інші умови його справляння.
В подальшому було внесено зміни до ПК України в частині транспортного податку - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII. Зокрема, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII), об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Колегія апеляційного суду звертає увагу, що в попередній редакції ПК України (тобто в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII) об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 сантиметрів кубічних.
З аналізу діючої та попередньої редакції правових норм, що регулювали транспортний податок, слід прийти до висновку, що зміни, які внесені Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII у підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, безпосередньо стосувалися об'єкта оподаткування. При цьому, як випливає зі статті 7 ПК України об'єкт оподаткування є одним із обов'язкових елементів податку.
Таким чином, колегія суду вважає, що зміни, які передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, в частині транспортного податку слід вважати зміною елемента транспортного податку, а саме - об'єкта оподаткування. При цьому, такі зміни об'єкта оподаткування не є формальними, позаяк об'єкти оподаткування транспортним податком за нормами ПК України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII і Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII не є тотожними та істотно відрізняються - за першими до числа таких об'єктів зараховуються транспортні засоби, виходячи з об'єму циліндрів їх двигуна (тобто це можуть бути й маловартісні транспортні засоби, проте з великим об'ємом двигуна), а за другим, виходячи з їх середньоринкової вартості (тобто це можуть бути й малолітражні транспортні засоби, проте значної вартості).
У зв'язку з чим, суд акцентує увагу на те, що ПК України встановлений принцип стабільності, під яким відповідно до підпункту 4.1.9пункту 4.1 статті 4 ПК України слід розуміти те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, як вірно зазначає позивач, застосування з 01 січня 2016 року норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII у частині транспортного податку є передчасним, позаяк такий закон був прийнятий пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року) і таке його застосування у 2016 році порушуватиме принцип стабільності.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 року у справі № 819/1010/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Р.П. Сеник
Судді : Р.Б. Хобор
Я.С. Попко
Повний текст рішення виготовлено 07.12.2016 року.
