-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала суду 21.10.2020
Ухвала суду 16.09.2020
Ухвала суду 08.07.2020
Ухвала суду 10.06.2020
Ухвала суду 27.05.2020
Ухвала суду 15.05.2020
Ухвала суду 31.01.2019
Ухвала суду 29.01.2019
Рішення 08.01.2019
Ухвала суду 21.12.2018
Ухвала суду 22.11.2018
Ухвала суду 05.11.2018
Ухвала суду
29.10.2018Постанова 24.09.2018
Ухвала суду 15.08.2018
Постанова 26.07.2018
Ухвала суду 05.04.2018
Ухвала суду 28.03.2018
Ухвала суду 14.03.2018
Ухвала суду 28.02.2018
Ухвала суду 14.02.2018
Ухвала суду 17.01.2018
Ухвала суду 13.12.2017
Ухвала суду 27.11.2017
Ухвала суду 12.04.2017
Рішення 29.03.2017
Ухвала суду 01.03.2017
Ухвала суду
Справа № 911/559/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/559/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Погребняк В.Я.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 (Гончаров С.А., Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 (Бацуца В.М.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
у справі № 911/559/17 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"; 2) Фізичної особи - підприємця Кудухашвілі Сергія Георгійовича про стягнення 20 416,58 грн
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. В листопаді 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Позивач) подано скаргу на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - орган ДВС).
2. В обґрунтування скарги Позивач зазначив, що органом ДВС при виконанні наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 не було вжито всіх виконавчих дій та заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", іншими нормативно-правовими актами.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2018 скаргу Позивача на бездіяльність органу ДВС задоволено частково.
3.1. Визнано незаконною та протиправною бездіяльність органу ДВС у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/559/17 від 11.05.2017 в частині невжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо нерухомого та рухомого майна боржника, зокрема, та не обмежуючись, його арешту, опису, оцінці та реалізації нерухомого та рухомого майна боржника, і інших виконавчих дій.
3.2. В задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги, в сумі 2500,00 грн та прийняти нове рішення, яким вимоги Позивача в цій частині задовольнити та стягнути з органу ДВС витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн згідно з договором №01-06-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.06.2017.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Не враховано, що скарга на бездіяльність органу ДВС подана в період дії ГПК України в редакції до 15.12.2017, зокрема, за відсутності норми, яка регулює подання разом зі скаргою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
7. Суди не звернули увагу, що після набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, Позивачем в порядку статей 123, 126, 129, 344 ГПК України подано до суду першої інстанції відповідну заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
8. Не надано відповідно до статей 74, 76, 77 ГПК України належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження понесення Позивачем судових витрат, пов'язаних із оплатою послуг на професійну правничу допомогу.
9. Всупереч статті 238 ГПК України оскаржуване судове рішення Господарського суду Полтавської області містить лише вступну, описову та резолютивну частину, тоді, як відсутня мотивувальна частина рішення, оскільки суд вдався лише до описування поданих сторонами заяв, письмових пояснень та заперечень. Апеляційна інстанція при перегляді рішення, не надала зазначеному правової оцінки.
10. Внаслідок необґрунтованих відкладень судом розгляду скарги Позивача, останнім понесені додаткові судові витрати.
11. Заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) та процесуального права, а також відповідає та не порушує правові позиції з цього питання, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 у справі №923/567/17.
12. Судами попередніх інстанцій допущено порушення статей 5, 13, 74-77, 86, 123-129, 238, 344 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
13. Колегія суддів зазначає, що, як вбачається із тексту касаційної скарги, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду Позивачем оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги в сумі 2500,00 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
14. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 03.10.2017 внесено зміни до ГПК України, викладено його в іншій редакції.
15. Так, відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачем 21.11.2018 подано до суду першої інстанції скаргу на бездіяльність органу ДВС. Однак, матеріали справи свідчать, що із зазначеною скаргою Позивач звернувся до місцевого господарського суду 21.11.2017, тобто, в період дії ГПК України в редакції до 15.12.2017.
16.1. Водночас, здійснюючи розгляд зазначеної вище скарги та приймаючи оскаржувані судові рішення, суди, зважаючи на частину 3 статті 3 ГПК України, дійшли вірного висновку, що застосуванню підлягають норми ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.
17. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
18. Відмовляючи Позивачу у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, суди виходили з того, що ним у відповідності до статті 124 ГПК України у процесі розгляду справи не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
19. Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
20. Так, частиною 2 статті 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
21. Зважаючи на наведені норми права, надавши оцінку підставам, за яких відмовлено судами попередніх інстанцій у здійсненні відшкодування Позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що оскільки стаття 124 ГПК України регулює порядок подання розрахунку судових витрат саме при поданні першої заяви по суті спору, а скарга на дії (бездіяльність) органу ДВС не є першою заявою по суті спору в розумінні статей 124, 161 ГПК України, тому, в даному випадку, суди помилково застосували до вирішення вказаного вище питання статтю 124 ГПК України.
22. Статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
23. Отже, дані правовідносини регулюються статтями 123, 126, 344 ГПК України.
24. Під час розгляду скарги Позивача судом першої інстанції встановлено, що Позивачем долучено до матеріалів справи докази, які свідчать про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн (договір № 01-06-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.06.2017, укладений між ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенком О. М., акт б/н від 01.06.2017 прийому-передачі документів, акт від 03.01.2018 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), додаткову угоду № 1 від 23.03.2018, акт від 23.03.2018 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, платіжне доручення № 490 від 28.12.2017 на суму 700,00 грн, квитанцію № 1178-6044-2823-7999 від 24.03.2018 на суму 1800,00 грн).
25. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
26. Відмовляючи Позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, суди, в порушення статті 86 ГПК України, не надали оцінку зібраним у справі доказам, якими Позивач обґрунтував понесені ним витрати на правничу допомогу.
27. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
28. Отже, зважаючи на викладене, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин щодо розгляду питання про відшкодування Позивачу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги в сумі 2500,00 грн, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення вказаного питання.
29. Таким чином, доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 7, 8, 12 знайшли своє підтвердження.
30. Колегія суддів частково погоджується з доводами Позивача, викладеними в пункті 6 постанови, оскільки, як вже зазначалось вище, при вирішенні спірного питання щодо відшкодування Позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу, в даному випадку, не підлягала до застосування стаття 124 ГПК України.
31. Посилання скаржника в пункті 9 постанови відхиляються, оскільки в межах даної справи було прийнято судове рішення Господарським судом Київської області, а не Господарським судом Полтавської області, як вказано в касаційній скарзі (аркуш 5 касаційної скарги Позивача №31-7/08 від 31.08.2018).
32. Твердження Позивача в пункті 10 постанови колегією суддів не приймаються, оскільки питання оцінки понесення додаткових витрат в зв'язку з відкладенням розгляду справи судом касаційної інстанції не здійснюються в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
33. Докази, які, як вказав суд першої інстанції, залучені до матеріалів справи, які, як стверджує Позивач, підтверджують правомірність його вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн, суд касаційної інстанції до уваги не бере, оскільки переоцінка доказів виходить за межі визначеної компетенції Суду відповідно до статті 300 ГПК України, а тому доводи касаційної скарги, викладені в пункті 11 постанови відхиляються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
35. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та ухвала господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення питання про судові витрати Позивача, пов'язані із наданням професійної правової допомоги, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат
36. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/559/17 скасувати в частині вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", пов'язані із наданням професійної правової допомоги.
3. Справу № 911/559/17 в частині вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", пов'язані із наданням професійної правової допомоги, направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Погребняк В.Я.
скопійовано
-
скопійовано
-
