КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2018 р. Справа№ 911/559/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі судового засідання Майданевич Г.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.08.2018 року.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 року (повний текст підписано 11.04.2018 року) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
у справі №911/559/17 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"
2. Фізичної особи - підприємця Кудухашвілі Сергія Георгійовича
про стягнення 20 416,58 грн.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у задоволені скарги Приватного підприємства "ЕКСПЕРТГАРАНТ" на дії ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка В.А. відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПП "ЕКСПЕРТГАРАНТ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року та прийняти нове рішення, яким скаргу Приватного підприємства "ЕКСПЕРТГАРАНТ" на дії ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка В.А. задовольнити, усунути арбітражного керуючого Кізленка В.А. від виконання обов'язків ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр", призначити нового ліквідатора у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційна скарга вмотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" вважає її в частині відмови у задоволені вимог про стягнення судових витрат пов 'язаних із наданням професійної правової допомогинезаконною та необ'єктивною через невідповідність висновкам викладеним у ній, фактичним юставинам, що мали місце у Сторін, дійсним матеріалам справи та чинному законодавству України. Окрім цього, дана Ухвала підлягає скасуванню через порушення норм процесуального законодавства.
Апелянт зазначає, що заявлений до відшкодування вище розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції із даного питання, котрі викладені Верховним Судом у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі №922/3142/17, у Постанові від 02 травня 2018 року у справі №910/22350/16 та у Постанові від 11 червня 2018 року у справі №923/567/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 23.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/559/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі №911/559/17, розгляд справи № 911/559 призначено на 15.08.2018 року.
Позивач, згідно з поданою до суду 06.08.2018 року заявою, просить покласти на Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800, 00 грн.
Відповідач до судового засідання, що відбулось 15.08.2018 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.04.2017 року у справі № 911/559/17 за позовом ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" до ТОВ „ПК Трейдсервісгруп", ФОП Кудухашвілі С. Г. про стягнення 20 416, 58 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ФОП Кудухашвілі С. Г. на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" 15 775, 46 грн. пені, 5 581, 87 грн. інфляційних збитків, 1 563, 91 грн. 3 % річних та судові витрати 1 219, 67 грн. судового збору, 3 049, 19 грн. витрат на послуги адвоката, і відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.
11.05.2017 року на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.
21.11.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла скарга № 21-2/11 від 21.11.2017 року на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у якій він просить суд прийняти скаргу на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до розгляду та задовольнити її, визнати бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо виконання наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року незаконною та протиправною, а саме визнати незаконною та протиправною бездіяльність Слов'янського МРВДВС ГТУЮ у Донецькій області у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/559/17 від 11.05.2017 року в частині не вжиття належним та допустимих виконавчих дій щодо нерухомого майна боржника, зокрема, та не обмежуючись, його арешту, опису, оцінці та реалізації нерухомого майна боржнику; визнати незаконною та протиправною бездіяльність Слов'янського МРВДВС ГТУЮ у Донецькій області у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/559/17 від 11.05.2017 року в частині не вжиття належним та допустимих виконавчих дій щодо рухомого майна боржника, зокрема, та не обмежуючись, його арешту, опису, оцінці та реалізації рухомого майна боржнику; визнати незаконною та протиправною бездіяльність Слов'янського МРВДВС ГТУЮ у Донецькій області у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/559/17 від 11.05.2017 року в частині не вжиття належним та допустимих виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно Боржника, належному на праві спільної сумісної власності, його арешту, опису, оцінці та реалізації наявного нерухомого майна Боржника із врахуванням та на підставі норм та положень Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України „Про виконавче провадження"; визнати незаконною та протиправною бездіяльність Слов'янського МРВДВС ГТУЮ у Донецькій області у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/559/17 від 11.05.2017 року щодо не вчинення інших виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/559/17 від 11.05.2017 року, котрі направлені та свідчили б про його примусове виконання.
Постановою Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54039580 з примусового виконання наказу № 911/559/17, виданого господарським судом Київської області 11.05.2017 року, про стягнення з ФОП Кудухашвілі С. Г. на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" 15 775, 46 грн пені, 5 581, 87 грн. інфляційних збитків, 1 563, 91 грн. 3 % річних та судові витрати 1 219, 67 грн. судового збору, 3 049, 19 грн. витрат на послуги адвоката за відповідною заявою ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою боржника - ФОП Кудухашвілі С. Г. зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, вирішено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 719, 01 грн.
Постановою Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 05.06.2017 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження приєднано виконавче провадження № 54039580 з примусового виконання наказу № 911/559/17, виданого господарським судом Київської області 11.05.2017 року, до зведеного виконавчого провадження № 52383414, яке веде Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Згідно відповіді № 1019581010 від 29.08.2016 року на запит № 20971657 від 29.08.2016 року до Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які отримують пенсії, щодо боржника - онформацію не знайдено.
Згідно Відповіді № 1019581996 від 29.08.2016 року на запит № 20971669 від 29.08.2016 року до Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, щодо боржника - онформацію не знайдено.
Згідно Відповіді № 1019584949 від 30.08.2016 року на запит № 20971647 від 29.08.2016 року до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб щодо боржника - Кудухашвілі С. Г. - інформація щодо сум доходу в ДРФО відсутня.
Листом № 108/111/37-2017 від 01.03.2017 року Головного управління Національної поліції в Луганській області повідомлено Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про те, що 01.03.2017 року транспортний засіб КАМАЗ-53212, номерний знак НОМЕР_4, що належить боржнику Кудухашвілі С. Г., затримано.
Постановою Слов'янськогоміськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 03.11.2017 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ „Гінес Груп" в особі директора Донецького Андрія Валерійовича експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 52383414.
03.11.2017 року державним виконавцем Слов'янськогоміськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконано запит та отримано відомості щодо нерухомого майна боржника у формі Інформаційної довідки № 102477092 від 03.11.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно з Звітом про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, складеного та підписаного 22.02.2018 року суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ „Гінес Груп" в особі директора Донецького Андрія Валерійовича, вартість колісного транспортного засобу КАМАЗ-53212, номерний знак НОМЕР_4, що належить боржнику Кудухашвілі С. Г., станом на 22.02.2018 року склала 190 660, 00 грн.
В обґрунтування своєї скарги позивач (стягувач) зазначає, що Слов'янським міськрайонним Відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при виконанні наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року не було вжито всіх, передбачених Законом України „Про виконавче провадження", Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", інших нормативно-правових актів, виконавчих дій та заходів.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали наступних підстав.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження", Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 26 цього ж закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч. 5-7 ст. 26 цього ж закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Частиною 8 ст. 48 цього ж закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно з ст. 10 цього ж закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 13 цього ж закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
3. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, у матеріалах виконавчого провадження відсутні достатні, належні та допустимі докази вжиття та вчинення Слов'янським міськрайонним Відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при виконанні наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року, виданого господарським судом Київської області, всіх та у повному обсязі і у встановлений строк, передбачених Законом України „Про виконавче провадження", Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", іншими нормативно-правовими актами, у період з моменту відкриття виконавчого провадження ВП № 54039580 з примусового виконання наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року, виданого господарським судом Київської області, та до моменту звернення позивачем (стягувачем) із скаргою на бездіяльність Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при його виконанні в суд, - виконавчих дій та заходів.
Пунктом 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV1 ГПК).
Пунктом 9.13. цієї ж постанови передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.
Отже, як було зазначено вище та вбачається із матеріалів виконавчого провадження, Слов'янським міськрайонним Відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області всупереч положенням ст. ст. 10, 13, 26, 48-62 Закону України „Про виконавче провадження" та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" у період з моменту відкриття виконавчого провадження ВП № 54039580 з примусового виконання наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року, виданого господарським судом Київської області, та до моменту звернення позивачем (стягувачем) із скаргою на бездіяльність Слов'янськогоміськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при його виконанні в суд не було вжито та вчинено у встановлений строк при виконанні наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року, виданого господарським судом Київської області, всіх передбачених виконавчих дій та заходів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини щодо бездіяльності Слов'янського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при виконанні наказу № 911/559/17 від 11.05.2017 року, виданого господарським судом Київської області, викладені у скарзі № 21-2/11 від 21.11.2016 року (з урахуванням уточнень до неї) позивача (стягувача) - ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс", були підтверджені у процесі розгляду скарги, а тому вимоги позивача (стягувача) про визнання її в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо нерухомого та рухомого майна боржника відповідно протиправною та незаконною, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача (стягувача) про визнання бездіяльності щодо звернення стягнення на майно боржника, належному на праві спільної сумісної власності, протиправною та незаконною, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, оскільки такі вимоги охоплені вищевказаними вимогами позивача (стягувача), що визнані судом законними і обґрунтованими, а тому суд першої інстанції правомірно залишив задоволення скаргу в цій частині.
Також, позивач (стягувач) просив суд першої інстанції покласти на Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн., в підтвердження яких ним у процесі розгляду справи надано суду договір № 01-06-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.06.2017 року, укладений між ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенком О. М., акт б/н від 01.06.2017 року прийому-передачі документів, акт від 03.01.2018 року здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), додаткову угоду № 1 від 23.03.2018 року, акт від 23.03.2018 року здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 490 від 28.12.2017 року на суму 700, 00 грн., квитанцію № 1178-6044-2823-7999 від 24.03.2018 року на суму 1 800, 00 грн., що долучені судом до матеріалів справи.
Також, вже зазначалось, відповідачем 06.08.2018 року також заявлено про покладення на Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800, 00 грн.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1. розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 344 цього ж кодексу передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Як вбачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи позивачем (стягувачем) у відповідності до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом скарги.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом першої інстанції у процесі розгляду справи, позивачем (стягувачем) у процесі розгляду справи у відповідності до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом скарги, то суд дійшов висновку, що заявлені позивачем (стягувачем) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн. на підставі положень частин 1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України не підлягають відшкодуванню за рахунок Слов'янськогоміськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Стосовно покладення на Слов'янський міськрайонний Відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800, 00 грн. за розгляд в апеляційному суді, колегія суддів відмовляє керуючись ст. 344 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в задоволенні його скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
При цьому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року у справі № 911/559/17 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 року у справі № 911/559/17 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 05.04.2018 року у справі № 911/559/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/559/17 повернути до суду першої інстанції.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала
повний текст складено 22.08.2018 року
