Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
24 жовтня 2018 р. справа №2040/7854/18
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд:
- скасувати рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 5945-02/23 від 07.06.2018 року про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;
- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, починаючи з 30 травня 2018 року із розрахунку 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 23.05.2018р. №171/08/20-23-05-19 та від 23.05.2018р. №172/08/20-23-05-19, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона на теперішній час є пенсіонером за віком із заниженням пенсійного віку на підставі ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також позивач зазначила, що з 23.10.1995 по 11.04.2016 (більше ніж 20 років) вона працювала в Чугуївській ОДПІ на посадах, віднесених до державної служби. 30.05.2018 позивач звернулася до УПФУ з заявою, разом з відповідними документами, про перехід з пенсії за віком (матері інваліда з дитинства) на пенсію за віком (держслужбовця). Проте, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про відмову з підстав не досягнення позивачем віку, встановленого згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі, передбаченого Законом України "Про державну службу".
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - голови комісії з припинення Чугуївського ОУПФ України Харківської області - Мерсон Ю.Л. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, вважаючи, що стаж роботи позивача 15 років в органах державної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах відповідних категорій посад державних службовців. Водночас, представник відповідача зазначив, що на час звернення за перерахунком з дострокової пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" - 60 років.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Чугуївському ОУПФ України Харківської області , як особа, яка отримує пенсію за віком із заниженням пенсійного віку (як мати інваліда дитинства), на підставі ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 15.04.2017, що підтверджується довідкою від 03.04.2018 №3443-15/23 (а.с.16).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком (матері дитини - інваліда) на пенсію за віком (держслужба). До вказаної заяви було додано відповідний пакет документів: копія трудової книжки; довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.05.2018 №171/08/20-23-05-19 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавку за вислугу років (50%) за стаж державної служби 20 рів); довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 23.05.2018 №172/08/20-23-05-19 про суму премії місячної за березень 2018 року; тощо.
Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За результатами розгляду заяви позивача, Чугуївським ОУПФ України Харківської області прийнято рішення від 07.06.2018 №5945-02/23 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.18-19).
Як вбачається зі змісту вказаного рішення, відповідачем було відмовлено з підстав, що позивачем не досягнуто пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та відсутності необхідного стажу роботи на державній службі, передбаченого Законом України "Про державну службу".
Дослідивши докази, суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору слід встановити, чи поширюється визначене п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" право осіб щодо призначення пенсії на правовідносини, що виникають при переведенні пенсіонерів з одного виду пенсії на інший.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889- VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII від 10 грудня 2015 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 р. N 1166-VII, від 28.12.2014 р. N 76-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до і січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2016 року) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України №889-VIII. До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом ( до 01.05.2016р.) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 вище зазначеного Порядку 229 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до положень вказаної статті, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889 - VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 - VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 - VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З матеріалів справи та доводів письмового відзиву на позов вбачається, що однією підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби у позивача.
Судом встановлено, що позивачем 23.10.1995 прийнято присягу державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки.
Як вбачається з відомостей, які містяться в трудовій книжці, позивач, починаючи з 23.10.1995 по 31.03.2014, працювала в податковому органі (Чугуївській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) на посадах, віднесених до державної служби. 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи третього рангу.
Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи позивача складає 32 роки, 7 місяців, в тому числі стаж державної служби - 20 років 5 місяців 19 днів в органах державної податкової служби.
Водночас, суд зазначає, що стаж роботи позивача на державній службі підтверджується довідкою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 23.05.2018 №4171/08/20-23-05-19, складеної відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 "Порядку обчислення стажу державної служби", загальний стаж державної служби в органах державної податкової служби станом на 22 грудня 2014 року становить 20 роки, у якій зазначено складові заробітної плати, а саме один з них: - надбавка за вислугу років (50%), спеціальне звання радник податкової та митної справи третього рангу.
Проте, до стажу державної служби відповідачем зараховано лише період роботи в органах державної податкової служби тривалістю 15 років. відповідач до стажу державної служби не врахував період работи на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання. Відповідачем зазначено, що цей період роботи не може бути визнаний стажем державної служби у цілях застосування п.10 та п. 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-УІІІ.
При цьому, суд зазначає, що позивач під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачувала за підвищенною ставкою єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» .
Згідно ч. 1ст. 4 цього Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
Відповідно до положень Закону №509-ХІІ посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 5, 6 статті 15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, за період роботи позивача в органах посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Водночас, суд зауважує, що вказана правова позиція не суперечить правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі №295/16375/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо підстави для відмови у призначенні пенсії позивачу - недостягнення віку, визначеного чинним законодавством, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що посилання представника відповідача на те, що позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, є необгрунтованими, оскільки право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнане за позивачем, а отже не може бути обмежено.
Враховуючи вищевикладене, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за віком у позивача наявний 20-ти річний стаж роботи на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2018 № 5945-02/23 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, починаючи з 30 травня 2018 року із розрахунку 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 23.05.2018 №171/08/20-23-05-19 та від 23.05.2018 №172/08/20-23-05-19, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18.09.2018 №110_12 ( а.с.4).
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 205, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2018 № 5945-02/23 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, починаючи з 30 травня 2018 року із розрахунку 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 23.05.2018 №171/08/20-23-05-19 та від 23.05.2018 №172/08/20-23-05-19, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області.
Стягнути з Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 жовтня 2018 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.
