ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/8079/18
УХВАЛА
24 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Кузьменка В.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів», про визнання протиправними та скасування рішення і припису, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України), треті особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» (далі - Третя особа-1, ТОВ «ІБК»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» (далі - Третя особа-2, ТОВ «УФРР»), про:
- визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_3 від 01.04.2016 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_2 між будинками АДРЕСА_1 від 28.02.2013 року №2394/0/12/009-13;
- визнання протиправним та скасування припис головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_3 від 01.04.2016 року про зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_2 між будинками АДРЕСА_1 від 28.02.2013 року №2394/0/12/009-13.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Заявник, Апелянт, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою (про вступ у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій просило визнати протиправною бездіяльність ДАБІ України та зобов'язати останню вчинити дії щодо вжиття заходів з приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у залученні її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повернуто Заявнику позовну заяву, а також роз'яснено останньому право на пред'явлення окремого позову з урахуванням правил підсудності. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що третя особа із самостійними вимогами на предмет спору вважається такою у випадку наявності спільних предмету позову, підстав та його суб'єктивного складу. Відтак, на переконання суду, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є самостійним позовом і не можуть розглядатися як заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу Окружному адміністративному суду міста Києва для провадження розгляду справи. При цьому посилається на неврахування судом першої інстанції, що при скасуванні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок та винесенні припису головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві не вчинено дій, передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України щодо звернення до суду із позовом про знесення або перебудови самочинно збудованого об'єкту. Відтак, реалізуючи своє право на захист, ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою. Крім того, Апелянт вказав на помилковості твердження суду першої інстанції про те, що ухвала від 25.06.2018 року не підлягає оскарженню, адже до заяви про вступ в якості третьої особи із самостійними вимогами КАС України висуває такі ж вимоги та порядок розгляду, як і до позову, а відтак, в силу положень ст. 169 КАС України, дана ухвала підлягає оскарженню.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.08.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ДАБІ України просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що заявлена Апелянтом позовна вимога не стосується предмету спору, пред'явлена до іншого суб'єкта та включає у себе різні підстави позову. Викладене, на переконання Відповідача, виключає можливість залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
У своїх відзивах на апеляційну скаргу ТОВ «ІБК» та ТОВ «УФРР» просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначали, що у позовній заяві ОСОБА_1 не містяться вимоги, пов'язані з прийняттям головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві оскаржуваних ОСОБА_2 рішення та припису, натомість позовні вимоги заявлені безпосередньо до ДАБІ України, що, у свою чергу, свідчить про відмінність суб'єктного складу справи.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від Позивача не надійшло.
У судовому засіданні 29.08.2018 року було оголошено перерву до 26.09.2018 року.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному справу було 26.09.2018 року знято з розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.10.2018 року.
У судому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
Представники Позивача, Відповідача та Третьої особи-1 і Третьої особи-2 наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення чи відмови у задоволенні даної апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Тобто, адміністративна процесуальна дієздатність фізичної особи полягає у можливості останньої своїми діями набувати для себе процесуальні права, а також здатність своїми діями створювати для себе адміністративні процесуальні обов'язки та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Разом з тим, обсяг такої дієздатності повинен відповідати Конституції та законам України, а також не може їм суперечити. Такі ж самі обмеження, на переконання судової колегії, стосуються й обсягу дієздатності осіб у межах адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
З наведеного випливає, що у процесуальному законі міститься пряма заборона на оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду.
При цьому судова колегія звертає увагу, що серед визначеного у ст. 294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала, прийнята за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб.
У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Процесуальні питання, пов'язані із залученням до участі у справі третіх осіб, як і з самостійними вимогами та предмет спору, так і без самостійних вимог на предмет спору, врегульовані положеннями статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
Згідно ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що, як вірно зазначено судом першої інстанції при роз'ясненні порядку оскарження ухвали від 25.06.2018 року, ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Тобто, закріплюючи у п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та п. 6 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України право особи на перегляд справи в апеляційному порядку, законодавець регламентував спосіб і порядок реалізації такого права у залежності від виду судового рішення, як є предметом апеляційного оскарження - безпосереднє оскарження рішення суду або ухвали суду в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на таке рішення або викладенням заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Відтак, гарантуючи можливість перегляду в апеляційному порядку судової справи, положення Кодексу адміністративного судочинства України закріпили спосіб реалізації дієздатності особи на апеляційне оскарження ухвали суду, прийнятої за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб, шляхом викладення заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Іншого порядку та способу апеляційного оскарження такого судового рішення чинним процесуальним законодавством не передбачено.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що у межах даних правовідносин апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 року не може бути предметом самостійного апеляційного перегляду, а відтак адміністративна процесуальна дієздатність ОСОБА_1 у частині, що стосується її оскарження окремо від рішення суду, обмежена законом.
При цьому судовою колегією критично оцінюється посилання Апелянта на те, що право на апеляційне оскарження ухвали суду від 25.06.2018 року гарантується останньому положеннями ст. 169 КАС України, яка регламентує питання повернення позовної заяви, адже у межах спірних правовідносин спеціальною нормою, якою регулюються питання залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є приписи ст. 49 КАС України. Крім того, Апелянтом помилково зазначено, що стаття 169 Кодексу адміністративного судочинства України містить положення, відповідно до якого ухвали про залишення позовної заяви без руху, про повернення позовної заяви чи про відмову у допуску до провадження позову третьої особи можуть бути оскаржені такою особою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У контексті наведеного, на переконання колегії суддів, розгляд судом адміністративним судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, щодо викладеного рішення в якій встановлено інший порядок оскарження, зумовить допущення судом порушень правових норм, які регулюють його діяльність, а також поставить під сумнів гарантоване Конвенцією право особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Згідно ч. 2 ст. 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену вище відсутність у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної дієздатності, судова колегія приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 248, 305, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів», про визнання протиправними та скасування рішення і припису - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
В.В. Кузьменко
