ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/2385/15

адміністративне провадження №К/9901/18167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (суддя - Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді - Смілянець Е.С., Загороднюк А.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області

про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТУ ДСА за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішення судів на користь суддів» 729247,80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2009 року по 30 червня 2015 року.

2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 31 січня 2009 року по 31 червня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року - без змін.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області - задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

5. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначив, що з 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року він працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області. Наказом голови Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року його з 30 січня 2009 року було звільнено з посади судді, а Територіальне управління Державної судової адміністрації зобов'язано провести з ним розрахунок при звільненні. Вказує, що на час його звільнення зі штату Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у Красилівському районному суді Хмельницької області перебував спір про несплату йому компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, яка в силу частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів» була складовою частиною заробітної плати судді. Даний спір вирішено на його користь, оскільки постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року, залишеною у цій частині без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року відповідача зобов'язано донарахувати з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до його заробітної плати і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі 10% від посадового окладу. Рішення суду від 09 листопада 2011 року не виконано. Позивач вважає, що за час затримки з вини відповідача розрахунку при звільненні, а саме з 31 січня 2009 року по 31 червня 2015 року, розмір відшкодування середнього заробітку становить 729247,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

7. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, проте рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11 станом на час розгляду справи №822/2385/15 не виконано. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Суд не погодився із вимогами позивача, щодо стягнення його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оскільки рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-2652/11, яким зобов'язано відповідача донарахувати ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, на час розгляду справи не виконано, а тому невиплата донарахованих позивачу сум згідно зазначеного рішення є триваючим порушенням відповідача, що у свою чергу унеможливлює на момент розгляду справи встановити день фактичного розрахунку із позивачем та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

9. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

10. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком суду першої інстанції, що невиплата донарахованих позивачу сум є триваючим порушенням відповідача, що у свою чергу унеможливлює на момент розгляду справи встановити день фактичного розрахунку із позивачем та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у жовтні 2017 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року.

12. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

13. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій проігноровано висновки Вищого адміністративного суду України, які наведені в ухвалі від 24.05.2017р. Вважає, що суди викривили зміст рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. №4-рп/2012 та не застосували до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду України, які наведені у постанові від 20.11.2013 року №6-114цс13, та за якими: «установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Та за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини». Звертає увагу на те, що у наведених рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду України не зазначається про те, що з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звертатися лише після проведення боржником повного розрахунку. Також звертає увагу на те, що постанова Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11 виконана 11.10.2017р.

14. ДСА та ТУ ДСА подали заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначили, що у зв'язку з відсутністю наказу про встановлення надбавки ОСОБА_2 ТУ ДСА не мало можливості нараховувати та виплачувати позивачу таку надбавку. Звертає увагу на те, що однією з обов'язкових умов відповідальності за ст.117 Кодексу законів про працю України є наявність вини.

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. З 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року позивач працював суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

17. Наказом голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №20-к від 30 січня 2009 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді в зв'язку з обранням безстроково суддею Апеляційного суду Хмельницькій області та зобов'язано провести з ним розрахунок при звільненні.

18. У провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області перебував спір позивача про несплату йому компенсації за роботу в умовах режимних обмежень.

19. Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року, задоволено частково позов ОСОБА_2 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області і Територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області про стягнення компенсації за роботу в умовах режимних обмежень та недоплаченого щомісячного грошового утримання, зобов'язання провести нарахування та виплату компенсації.

20. Вказаною постановою визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягає у невидачі з 01 червня 2005 року наказу про встановлення судді Латюку Петру Яковичу надбавки до посадового окладу в розмірі 10 відсотків у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області донарахувати ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю, у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року вирішено касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Постанова Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11 набрала законної сили в частині зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області донарахувати ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю, у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Частина 5 статті 126 Конституції України: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

24. Стаття 16 Закону України від 18 березня 2004 року №1625-IV «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»: суддя, обраний безстроково, звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Вищої ради юстиції у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

25. Стаття 24 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»: з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, Верховна Рада України приймає рішення про звільнення судді з посади. Рішення приймається шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про звільнення судді оформляється постановою Верховної Ради України.

26. Частини 6 та 7 статті 61 Закону України від 07 лютого 2002 року №3018-III «Про судоустрій України»: підстави та порядок звільнення судді з посади, умови його відповідальності та інші питання статусу суддів визначаються відповідно до Конституції України законом про статус суддів.

Порядок обрання на посаду та звільнення з посади судді безстроково Верховною Радою України визначається Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України».

27. Стаття 62 Закону України від 07 лютого 2002 року №3018-III «Про судоустрій України»: суддя може бути переведений до іншого суду за його письмовою заявою.

Переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду згідно з вимогами закону.

Усі інші переведення судді з одного суду до іншого суду здійснюються у порядку призначення чи обрання судді, встановленому законом.

28. Частина 1 статті 123 Закону України «Про судоустрій України»: розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

29. Частини 1 та 5 статті 4 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів»: статус суддів Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції визначається цим Законом.

Трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим Законом, визначаються законодавством України про працю.

30. Стаття 9 Закону «Про статус суддів»: судді Конституційного Суду України призначаються Президентом України, Верховною Радою України та з'їздом суддів України відповідно до Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України".

Судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду судді строком на п'ять років Президентом України.

Порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України визначається Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України».

31. Частина 1 статті 15 Закону «Про статус суддів»: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажання

32. Стаття 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

33. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

37. На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про статус суддів» передбачав застосування законодавства України про працю до трудових відносин суддів (крім суддів військових судів), не врегульованих цим Законом.

38. Відповідальність за затримку розрахунку, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов'язана з фактом звільнення працівника.

39. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади.

40. Визначений частиною 5 статті 126 Конституції України перелік підстав для звільнення судді з посади є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, що підтверджується наведеними приписами законодавства про судоустрій і статус суддів.

41. За змістом наведених приписів спеціального законодавства призначення або обрання судді до іншого суду є переведенням судді та не розглядається як звільнення судді з посади.

42. Зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою скаржнику належних йому сум після його переведення до іншого суду в порядку обрання.

43. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 117 Кодексу законів про працю України щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, оскільки ці правовідносини виникли не у зв'язку зі звільненням позивача з посади, а у зв'язку з його переведенням до іншого суду в порядку обрання, що не розглядається спеціальним законодавством як звільнення судді.

44. Видання наказу №20-к від 30 січня 2009 року не пов'язано з прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади.

45. При цьому, недосконала юридична техніка, що використовувалася при виданні наказу №20-к від 30 січня 2009 року не може вказувати на факт саме звільнення позивача, оскільки це не відповідає як Конституції України та спеціальному законодавству так і фактичним обставинам справи.

46. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

47. Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів є помилковими лише в зазначенні мотивів відмови у задоволені адміністративного позову, то відповідно до ч.4 ст.351 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення та змінити оскаржувані судові рішення в мотивувальній частині.

48. Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

49. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

50. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року змінити в частині мотивів відмови у задоволені адміністративного позову, в іншій частині - залишити без змін.

51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа