У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/2385/15
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
09 вересня 2015 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Коваль К.В.,
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Вірстюка Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
в червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, в якому просить стягнути на свою користь за період з 31 січня 2009 року по 31 червня 2015 року 543051 грн. 48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року ухвалено позов задовольнити частково, а саме: зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2009 року по 31 червня 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.
Позивач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідачем дійсно здійснено виплату вихідної допомоги при звільненні із затримкою, у зв'язку з чим були порушенні права позивача, визначені КЗпП України.
Зокрема, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач з 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду.
Наказом голови Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року його з 30 січня 2009 року звільнено з посади судді, відтак територіальне управління Державної судової адміністрації зобов'язано провести із ним розрахунок при звільненні.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, в провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області перебував спір позивача про несплату йому компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, яка в силу частини 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" була складовою частиною заробітної плати судді.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11 за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області і територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області про стягнення компенсації за роботу в умовах режимних обмежень та недоплаченого щомісячного грошового утримання, зобов'язання провести нарахування та виплату компенсації, вирішено позов ОСОБА_2 задовольнити частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягає у невидачі з 01 червня 2005 року наказу про встановлення судді ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу в розмірі 10 відсотків у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області донарахувати ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі №2а-2652/11/2209 вирішено апеляційні скарги ОСОБА_2 та територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року, - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року вирішено касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тобто спір в частині зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області донарахувати ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, вирішено на корись позивача.
Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Оскільки зазначеними вище рішеннями підтверджено факт невиплати позивачу всіх сум, що належать йому на час звільнення, а саме надбавки за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі десяти відсотків від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з 01 червня 2005 року по січень 2009 року (тобто вина відповідача доведена судовими рішеннями), колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, зазначених висновків та обставин справи не спростовують.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 11 вересня 2015 року.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Курко О. П.
Сапальова Т.В.
