ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
|
14 червня 2018 року |
справа № 804/10237/13-а |
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевська Н.А.
судді: Добродняк І.Ю. Семененко Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 (суддя Боженко Наталія Василівна, дата складання повного тексту 03 липня 2017 року )
у справі № 804/10237/13-а
за адміністративним позовом Державної іспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області
до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс"
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
28.12.2007 заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області звернувся з позовом, в якому просив стягнути з Комунального підприємства «Транспортування теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради економічні санкції в сумі 9 872 805,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Теплотранс" у десятиденний строк не виконано прийняте з результатами перевірки рішення Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області № 173 від 15.05.2007 про вилучення в дохід бюджету суми економічних санкцій в розмірі 9872805,30 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008 у справі № А36/85-08 (т.1, а. с.95), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 (т.1, а. с.128, 129), в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.02.2012 скасував постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009, та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд (т.2, а. с.33-35).
Ухвалою від 21.02.2012 господарським судом Дніпропетровської області вирішено направити справу № А36/85-08 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підвідомчістю (т.2, а. с.37).
Адміністративна справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.03.2012 та їй присвоєно № 2а/0470/3862/12.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 закрито провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України у зв'язку з ліквідацією Держінспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області (т.2, а. с.134).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, а справу направлено для продовження розгляду (т.2, а. с.160, 161).
Адміністративна справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29.07.2013 та їй присвоєно № 804/10237/13-а.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 замінено позивача по справі Державну інспекцію з контролю за цінами у Дніпропетровській області на Державну інспекцію України з контролю за цінами (т.2, а. с.246).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 в задоволенні клопотання КП «ТПТЕ «Теплотранс» про закриття провадження по справі, обґрунтоване припиненням юридичної особи – Держінспекції України з контролю за цінами, відмовлено (т.3, а. с.84).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 допущено процесуальне правонаступництво по справі, а саме замінено Держінспекцію України з контролю за цінами на Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі – ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області), мотивоване передачею останній функцій зі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін, та з прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (т.3, а. с.85).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 р. у справі № 804/10237/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено (т.3, а. с.158-160).
Судом встановлено, що за результатами перевірки відповідача з питань додержання державної дисципліни цін на послуги теплопостачання за опалювальний період 2006-2007 роки виявлено невірне застосування тарифу на теплову енергію . За результатами перевірки винесено рішення про накладення на відповідача штрафу. Несплата у визначений законом термін суми економічних санкцій слугувала підставою для звернення позивача до суду. Судом досліджено порядок визначення граничних цін на теплову енергію, порядок застосування економічних та фінансових санкцій органам державного контролю за цінами, та зроблено висновок про те, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін прийнято позивачем обґрунтовано (що підтверджено судовим рішенням), докази виконання даного рішення відсутні що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Наведене обумовило прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, КП «ТПТЕ «Теплотранс» подано апеляційну скаргу (т.3, а. с.184-188), в якій скаржник просить:
- визнати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 по справі № 804/10237/13-а нечинною і закрити провадження у справі;
- визнати ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 нечинними та закрити провадження у справі з підстав передбачених ч.1 п.5 ст.157 КАС України;
- відмовити прокуратурі Дніпропетровської області в участі у справі, про що винести відповідну ухвалу.
Скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що економічні санкції покладено на Підприємство поза межами строків, передбачених ст.250 ГК України, оскільки застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій через 10 років після порушення суперечить чинному законодавству.
Також скаржник звертає увагу на те, що накладення штрафних санкцій на відповідача здійснено відповідно та на підставі Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Мінфінансів України від 03.12.2001 № 298/519, який втратив чинність, на підставі наказу Мінекономічного розвитку і торгівлі України, Мінфінансів України від 08.10.2014 № 1198/1018, «у зв'язку з не відповідністю Конституції та законами України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язаннями України у сфері європейської інтеграції та правом Європейського Союзу (acquis ЄС), а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини», що ставить під сумнів законність покладених на Підприємство фінансових санкцій.
Крім того, скаржник зауважує, що новим Законом України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI передбачено зовсім інший механізм стягнення адміністративно-господарських санкцій, за яким сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам, проте в матеріалах справи відсутні показники по зарахуванню необґрунтовано одержаної виручки по конкретному споживачу. При цьому, посилаючись на положення ст.58 Конституції України, згідно з яким «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи», скаржник зазначає, що фізичні особи, які сплатили завищенні тарифи, повинні отримати свої кошти, що не відповідає прийнятому судом першої інстанції судовому рішенню.
При цьому скаржник наполягає на незаконності винесення судом першої інстанції ухвали про заміну позивача правонаступником від 25.05.2017 та (яка не може бути оскаржена окремо від постанови суду, але заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції), обґрунтовуючи таку незаконність тим, що Держінспекцію України з контролю за цінами припинено, а покладення одної з функцій на інший орган не є підставою для правонаступництва, в той час як згідно зі ст.14 Закону України «Про теплопостачання» державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, який має право застосовувати відповідно до цього Закону штрафні санкції до суб’єктів господарювання за порушення вимог законодавства у сфері теплопостачання.
Водночас, скаржник наполягає на незаконності винесення судом першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі (заперечення щодо якої також можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції), обґрунтовуючи це безпідставністю посилання судом першої інстанції на положення п.9 постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 № 2, які стосуються оскарження рішення суб’єкту владних повноважень, оскільки Держінспекція з контролю за цінами є позивачем (а не відповідачем), а предметом позову не є рішення, дії чи бездіяльність вказаного суб’єкту владних повноважень. Крім того, невірним, на думку скаржника, є посилання суду першої інстанції у даному випадку на положення Конституції України щодо правонаступництва, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім зазначеного, скаржник зазначає про незаконність участі прокуратури Дніпропетровської області в справі № 804/10237/13-а, посилаючись, при цьому, на те, що за положеннями п.2 ч.3 ст.60 КАС України, ч.ч.2, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор повинен надати документи, що підтверджують не досягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва, проте в матеріалах справи відсутні письмові згоди Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, Держінспекції України з контролю за цінами та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що має наслідком застосування статті 108 КАС України (залишення без руху та повернення позовної заяви).
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком правомірною, зазначаючи, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/8499/12 від 26.12.2013 свідчить, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15.05.2007 прийнято Держінспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області інспекцією обґрунтовано, на підставі і в межах повноважень, що передбачені законодавчими нормативними актами, що спростовує доводи скаржника щодо неправильного визначення періоду застосування фінансових санкцій.
Необґрунтованими також вважає прокурор доводи апеляційної скарги щодо безпідставної заміни позивача у справі, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції правонаступником Держінспекції з контролю за цінами в частині здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а також органом, «до компетенції якого належить вирішення питання про усунення раніше виявлених порушень», є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Стосовно питання участі у справі прокурора останній зазначає, що прокурор звернувся до суду у відповідності до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що діяла на час пред'явлення позову), за положеннями якої прокурор наділений правом самостійно визначати в чому полягає порушення інтересів держави або існує така загроза, і у даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні Державним бюджетом нарахованих сум економічних санкцій у розмірі 9872805,30 грн., що стало підставою для звернення прокурора із зазначеним позовом.
ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області також проти задоволення апеляційної скарги заперечує, додаючи до доводів прокурора те, що датою застосування санкцій є дата складання рішення - 15.05.2007, день виявлення порушення - дата підписання акту перевірки – 20.04.2007, таким чином період між виявленим порушенням і застосуванням санкцій дорівнює 35 днів, що не суперечить вимогам ст.250 ГК України. Крім того, днем порушення Підприємством порядку застосування тарифів вважається 04.12.2006, який зафіксовано в акті перевірки (стор.33, 56), тобто між датою початку скоєння порушення і датою застосування санкцій рахується 5 місяців і 10 днів, що також не суперечить ст.250 ГК України.
При цьому ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вважає, що твердження скаржника про те, що підставами втрати чинності Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами є невідповідність цього документу Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, тощо, є умисним перекручуванням тлумачення нормативних актів, оскільки в наказі Мінекономрозвитку України від 08.10.2014 № 1198/1018 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519» підставою для скасування Інструкції є приведення нормативно-правового акту у відповідність із законодавством України; втрата чинності цим документом обумовлена законодавчими і організаційними змінами, а саме - ліквідацією органу контролю за цінами як урядового органу, що діяв у системі Мінекономіки і втратою чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 «Питання Державної інспекції контролю за цінами».
Стосовно пом'якшувального механізму застосування економічних санкцій ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зазначає, що сума необґрунтовано отриманої виручки в результаті порушення порядку застосування тарифів Підприємством в опалювальний період 2006-2007 років, не може бути повернута споживачам, оскільки у рішенні Держцінінспекції № 173 від 15.05.2007, яке слугувало підставою для звернення за даним позовом до суду, викладені вимоги у відповідності до ч.1 ст.15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.90 № 507-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин), яка передбачала, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.
Матеріалами справи підтверджується та встановлено в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що на вимогу прокуратури Дніпропетровської області від 06.02.2007 № 07/1-148 Держінспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області проведено перевірку КП «ТПТЕ «Теплотранс» з питання додержання державної дисципліни цін на послуги з теплопостачання за опалювальний період 2006-2007 роки, за результатами якої складений акт перевірки порядку встановлення цін, тарифів від 20.04.2007 № 189 (т.1, а. с.32-37, 55-59).
Вказаною перевіркою встановлено, що Підприємство здійснювало нарахування споживачам за теплову енергію з 04.12.2006 у розмірах: для населення 171 грн./Гкал з ПДВ; для бюджетних та інших організацій 251,77 грн./Гкал з ПДВ, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 04.12.2006 № 4590 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.10.2006 № 3712», яке не мало ознак діючого, оскільки не додержано процедури його прийняття та офіційного опублікування у друкованих засобах масової інформації, внаслідок чого Підприємством отримана необґрунтована виручка на загальну суму 3 290 935,10 грн.
15.05.2007 на підставі даного акту перевірки Держінспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173, яким ухвалено вилучити у КП «ТПТЕ «Теплотранс» у дохід державного бюджету 3 290 935,10 грн. та штраф у сумі 6 581 870,20 грн. (т.1, а. с.38).
Зазначене рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15.05.2007 направлено для виконання Підприємству згідно з квитанцією про відправлення 15.06.2007 (т.1, а. с.63).
Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.90 №507-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 507), державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
В свою чергу, Постановою КМУ № 1819 від 13.12.2000 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого (чинне на момент виникнення правовідносин; далі - Положення), згідно з п.1 якого Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
За приписами п.4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Держцінінспекція має право: приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами (п.п.5 п.5 Положення).
Також у п.3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Мінфінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за №1047/6238 (чинним на момент виникнення правовідносин; далі – Інструкція № 298/519), відповідно до якої Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
При цьому згідно з абз.1 п.1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.14 Закону № 507 вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Тобто органи Держцінінспекції у 2007 році були наділені повноваженнями проводити перевірки додержання суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, зі складанням відповідних актів, та виносити на підставі таких актів рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход, а в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
В матеріалах справи містяться судові рішення у справі № 2а/0470/8499/12 за позовом КП «ТПТЕ «Теплотранс» до Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області про визнання недійсним вищевказаного рішення останньої про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15.05.2007.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 по справі № 2а/0470/8499/12 у задоволенні позову КП «ТПТЕ «Теплотранс» відмовлено з мотивів законного прийняття рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15.05.2007, на підставі і в межах повноважень, що передбачені законодавчими нормативними актами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 по справі № 2а/0470/8499/12 скасовано, а позов КП «ТПТЕ «Теплотранс» - задоволено (т.2, а. с.241, 242).
Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 – залишено в силі (т.3, а. с.41-44).
Стаття 78 КАС України (до 15.12.2107 – стаття 72 КАС України) визначає підстави для звільнення від доказування.
Згідно з ч.4 даної статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У ч.5 ст.254 КАС України (в редакції на момент ухвалення судових рішень у справі №2а/0470/8499/12) визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
З огляду на приписи ч.4 ст.78 КАС України та на те, що вказана ухвала ВАСУ від 19.04.2017 набрала сили з моменту проголошення у відповідності до приписів ч.5 ст.254 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлену судовим рішенням у справі № 2а/0470/8499/12 законність рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15.05.2007, та наявність в зв’язку з чим підстав для стягнення з Підприємства економічних санкцій в сумі 9 872 805,30 грн.
Скаржник по даній справі , не спростовуючи вищевказані обставини, вважає задоволення судом першої інстанції позову про стягнення з КП «ТПТЕ «Теплотранс» безпідставним.
Апеляційний суд, переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ст.308 КАС України, вважає наведені скаржником доводи такими, що не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції з огляду на наступне:
Скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що економічні санкції покладено на Підприємство поза межами строків, передбачених ст.250 ГК України, оскільки застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій через 10 років після порушення суперечить чинному законодавству.
Частина 1 статті 250 ГК України (і в редакції на момент винесення рішення від 15.05.2007 № 173, і на даний час) передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вірно зазначається позивачем, з матеріалів перевірки вбачається, що днем порушення Підприємством порядку застосування тарифів вважається 04.12.2006, а днем виявлення порушення – 10.04.2007 (дата підписання акту перевірки), застосування ж санкцій мало місце 15.05.2007 (дата складання рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін), а відтак період між днем виявлення порушенням і днем застосуванням санкцій не перевищує 6 місяців і період між днем порушення і днем застосуванням санкцій не перевищує 1 року, тобто порушення приписів ст.250 ГК України відсутні.
Між тим, скаржником не заперечується дотримання строків, встановлених безпосередньо у ст.250 ГК України, а зазначається про незаконність застосування до Підприємства санкцій через 10 років після порушення суперечить чинному законодавству.
Апеляційний суд такі доводи скаржника до уваги не приймає з огляду на встановлену своєчасність застосування Держінспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області економічних санкцій, тривання з даного питання більше 10 років судового процесу, а також відсутністю посилання скаржника на норму чинного законодавства, яка б звільняла суб’єкта господарювання від відповідальності у вигляді економічних санкцій у подібному випадку.
Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що Наказ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Мінфінансів України від 03.12.2001 № 298/519, яким затверджено вищевказану Інструкцію № 298/519, через невідповідність цього документу Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, тощо, є умисним перекручуванням тлумачення нормативних актів, оскільки в наказі Мінекономрозвитку України від 08.10.2014 № 1198/1018 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519» підставою для скасування даного Наказу від 03.12.2001 № 298/519 зазначено: приведення нормативно-правового акту у відповідність із законодавством України.
Доводи скаржника про те, що новим Законом України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI передбачено зовсім інший механізм стягнення адміністративно-господарських санкцій, за яким сума необґрунтованої виручки повертається споживачам (ст.20), і у даному випадку, на думку скаржника, мають застосовуватись положення ст.58 Конституції України щодо пом'якшення відповідальності, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки у ст.20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI, як вірно зазначено скаржником, лише встановлено новий механізм (порядок) стягнення необґрунтовано отриманої суб’єктом господарювання виручки, а не пом'якшення відповідальності такого суб’єкта господарювання.
Тим більш, що Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.99 у справі № 1-7/99 встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Стосовно доводів скаржника про незаконність участі у даній справі прокурора з огляду на відсутність всупереч положень п.2 ч.3 ст.60 КАС України, ч.ч.2, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII письмові згоди Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, Держінспекції України з контролю за цінами та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, апеляційний суд звертає увагу, що ані ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, ані ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 № 1789-XII (чинного на момент пред'явлення позову), ані Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції як на момент пред’явлення позову, так і на даний час) не передбачав положень щодо необхідності отримання такої письмової згоди прокурором для подачі позову з метою захисту інтересів держави.
Відтак, заявлена в апеляційній скарзі вимога відповідача у відмови прокуратурі Дніпропетровської області в участі у справі з винесенням відповідної ухвали не підлягає задоволенню.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо незаконності винесення ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі п.5 ч.1 ст.157 КАС України та про заміну позивача правонаступником на підставі ст.55 КАС України, виходячи з наступного:
Зі змісту вказаних ухвал (т.3, а. с.84, 85) вбачається, що мотивуванням для їх прийняття судом першої інстанції слугувала передача компетенції Держінспекцію України з контролю за цінами (яку припинено як юридичну особу) іншому органу - Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, територіальний орган якої (ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області) визначений як правонаступник у даній справі.
За положеннями п.5 ч.1 ст.157 КАС України (в редакції на момент прийняття судом першої інстанції ухвал від 25.05.2017) суд закриває провадження у справі: у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Разом з тим, стаття 55 КАС України (в редакції на момент прийняття судом першої інстанції ухвал від 25.05.2017) передбачає, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд першої інстанції у вказаних ухвалах послався на п.9 Постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно з яким «При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача».
«Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими».
Отже, закриття провадження у справі з підстав, визначених у п.5 ч.1 ст.157 КАС України можливе було у разі ліквідації установи (органу держаної влади) за умови, якщо відсутній орган, якому передано відповідну компетенцію.
Так, згідно з п.2 Постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію з контролю за цінами, з покладенням функції з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку на Державну службу статистики.
Водночас, відповідно до п.1 вказаної Постанови КМУ від 10.09.2014 № 442 утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на яку, серед іншого, покладено функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
При цьому за абз.2 п.5 Постанови від 10.09.2014 № 442 права і обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.
Постановою КМУ від 16.12.2015 № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» утворено Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.
Згідно з Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Держпродспоживслужби України від 25.02.2016 № 18, Головне управління Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (п.п.1 п.10 даного Положення), приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (п.п.4 п.12 даного Положення).
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що правонаступником Держінспекції з контролю за цінами в частині здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з правомірним визначенням територіального органу - ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області – правонаступника у даній справі.
При цьому апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно зі ст.14 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, який має право застосовувати відповідно до цього Закону штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства у сфері теплопостачання, оскільки відповідно до положень ч.ч.1-4 вказаної статті 14 Закону України «Про теплопостачання» державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання.
Предметом державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є господарська діяльність, пов’язана з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії в частині технічної експлуатації теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання, випробування та ремонту зазначених установок і мереж, режимів споживання теплової енергії, а також виконання робіт з проектування теплових, тепловикористальних установок і мереж.
Способом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання є проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, відповідних обстежень, перевірок, оглядів, інспектування теплових, тепловикористальних установок і мереж, енергетичного обладнання суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, здійснює нагляд за тепловими, тепловикористальними установками та мережами суб’єктів відносин у сфері теплопостачання щодо додержання вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування, будівництва, підтвердження готовності до роботи, користування енергією у сфері теплопостачання.
Тобто державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання на підставі ст.14 Закону України «Про теплопостачання», не стосується здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, функції з якого передані Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Також не приймаються до уваги доводи скаржника про безпідставність посилання судом першої інстанції на положення п.9 постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 № 2, що стосуються оскарження рішення суб’єкту владних повноважень, яке у даному випадку не є предметом спору, оскільки у даному випадку судом першої інстанції вірно взято до уваги принцип заміни сторони в адміністративній справі правонаступником у разі передачі певної компетенції до іншого органу виконавчої влади, безвідносно до статусу (позивача чи відповідача) суб’єкта владних повноважень у судовому процесі.
З огляду на все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення й інших вимог апеляційної скарги Підприємства: про визнання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 по справі №804/10237/13-а нечинною і закриття провадження у справі та про визнання ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 нечинними та закриття провадження у справі з підстав, передбачених ч.1 п.5 ст.157 КАС України.
Таким чином , доводи апеляційної скарги КП "ТПТЕ "Теплотранс" не спростовують висновку суду першої інстанції про задоволення позову заступника прокурора Дніпропетровської області поданого в інтересах держави в особі Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 р. у справі № 804/10237/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 р. у справі № 804/10237/13-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко
