ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №804/10237/13-а
адміністративне провадження №К/9901/60614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції України з контролю за цінами у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради про стягнення суми за касаційною скаргою Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Боженко Н.В. від 25 травня 2017 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Боженко Н.В. від 27 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В. від 14 червня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2007 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області (далі - заступник прокурора, позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Теплотранс», відповідач), в якому просив стягнути з КП «Теплотранс» економічні санкції у сумі 9 872 805,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Теплотранс» у десятиденний строк не виконано прийняте з результатами перевірки рішення Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області № 173 від 15 травня 2007 року про вилучення в дохід бюджету суми економічних санкцій в розмірі 9872805,30 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін прийнято Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області обґрунтовано (що підтверджено судовим рішенням, яке набуло законної сили), докази виконання даного рішення відсутні що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі того, що у справі допущено процесуальне правонаступництво, а саме: замінено Держінспекцію України з контролю за цінами на Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області), що мотивоване передачею останній функцій зі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін, та з прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, КП «Теплотранс» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить визнати нечинним рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 31 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/10237/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Разом із касаційною скаргою КП «Теплотранс» та відзивом на касаційну скаргу заступником прокурора подано клопотання про забезпечення участі представників сторін у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що на вимогу прокуратури Дніпропетровської області від 06 лютого 2007 року № 07/1-148 Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області проведено перевірку КП «Теплотранс» з питання додержання державної дисципліни цін на послуги з теплопостачання за опалювальний період 2006-2007 роки.
За результатами перевірки, якою охоплені питання відповідності застосування тарифів на послуги з опалення та гарячого водопостачання вимогам законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» «Про житлово-комунальні послуги» «Про теплопостачання», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 року № 630, складено акт перевірки порядку застосування цін, тарифів від 20 квітня 2007 року № 189, яким встановлено наступне:
- теплову енергію для постачання споживачам міста підприємство отримує від відомчих джерел теплової енергії згідно укладених договорів з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та ВАТ «Дніпрошина»;
- відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» граничний тариф на теплову енергію, що постачається КП «Теплотранс», затверджений рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 04 грудня 2006 року № 4590 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету міської ради від 16 жовтня 2006 року № 3712 «Про тарифи та теплопостачання» встановлений на рівні: для населення 171 грн/Гкал з ПДВ; для бюджетних та інших організацій 251,77 грн/Гкал з ПДВ.
- при прийнятті вказаного рішення органом місцевого самоврядування були порушені вимоги Закону України «Про засади державної та регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Виконкомом та підприємством не був оприлюднений регуляторний акт в порушення статті 12 вказаного Закону. Отже, відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із відсутністю в рішенні дати введення в дію цього рішення у підприємства відсутні правові підстави для введення тарифів в дію;
- не зважаючи на наведені порушення чинного законодавства, підприємство здійснювало нарахування споживачам за теплову енергію з 4 грудня 2006 року у розмірах: для населення: 171 грн/Гкал з ПДВ; для бюджетних та інших організацій 251,77 грн/Гкал з ПДВ, внаслідок чого підприємством отримана необґрунтована виручка в сумі 3290935,10 грн, що призвело до порушення підприємством рішень виконкому Дніпропетровської міської ради від 16 жовтня 2006 року № 3712 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги для населення», від 19 жовтня 2006 року № 2569 «Про тарифи на теплопостачання», від 19 вересня 2002 року № 2077 «Про затвердження граничних тарифів на комунальні послуги для населення», від 19 вересня 2002 року № 2057 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради».
Згідно висновку акта перевірки підприємством застосований тариф на теплову енергію всупереч вимог рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 16 жовтня 2006 року № 3712, що призвело до порушення статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та до зайвого нарахування (з ПДВ) 7 974 329,42 грн, з якої порушення дисципліни цін по населенню складає 4 905 074,16 грн, відшкодування надання пільг по населенню - 558 115,54 грн, по бюджетним споживачам - 1 340 355,77 грн, по іншим споживачам - 1 170 783,95 грн. Загальна сума завищення, що була фактично стягнута зі споживачів та підлягає відрахуванню до бюджету 3 290 935,1 грн без ПДВ.
На підставі матеріалів перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області прийняте рішення від 15 травня 2007 року № 173 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким встановлене завищення тарифів на теплову енергію та вирішено вилучити у КП із транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» 3290935,10 грн та застосований штраф у сумі 6581870,20 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що імперативними приписами пункту 5 частини першої статті 157 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) визначено, що підставою для закриття провадження у справі є, зокрема: смерть або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідація підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Відтак, вважає, що ліквідація Державної інспекції України з контролю за цінами у Дніпропетровській області є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Від заступника прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу КП «Теплотранс», у якому зазначається, що оскаржувані рішення судами першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі правильного застосування норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Державної інспекції з контролю за цінами у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про ціни та ціноутворення» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому предметом контролю є правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (чинне на момент виникнення правовідносин; далі - Положення № 1819), згідно з пунктом 1 якого Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
За приписами пункту 4 Положення № 1819 Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Держцінінспекція має право: приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами (підпункт 5 пункту 5 Положення № 1819).
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 298/519), Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
При цьому згідно з абзацом першим пункту 1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб`єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що органи Держцінінспекції у 2007 році були наділені повноваженнями проводити перевірки додержання суб`єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, зі складанням відповідних актів, та виносити на підставі таких актів рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню до Державного бюджету, а в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, правомірність винесеного Держінспекцією України з контролю за цінами у Дніпропетровській області підтверджена рішенням суду, яке набуло чинності, у справі № 2а/0470/8499/12 за позовом КП «Теплотранс» до Держінспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області про визнання недійсним вищевказаного рішення останньої про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15 травня 2007 року.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 2а/0470/8499/12 у задоволенні позову КП «Теплотранс» відмовлено з мотивів законності рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15 травня 2007 року, прийняття його на підставі і в межах повноважень, визначених законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі № 2а/0470/8499/12 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову КП «Теплотранс».
Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року - залишено у силі.
Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення судом першої інстанції), варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення судом першої інстанції) учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 824/234/16-а, від 18 липня 2019 року у справі № 464/2262/17.
На цій підставі та з огляду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 2а/0470/8499/12, яка набрала законної сили з моменту проголошення, встановлено правомірність рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 173 від 15 травня 2007 року, однак вказане рішення добровільно не виконано, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення з КП «Теплотранс» економічних санкцій в сумі 9 872 805,30 грн.
Стосовно доводів скаржника про наявність підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 157 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, та з висновками якої погодився апеляційний суд, вбачається, що мотивуванням для її прийняття є передача компетенції Держінспекцію України з контролю за цінами (припинено як юридичну особу) іншому органу - Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, територіальний орган якої (ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області) визначений як правонаступник у даній справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 157 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) суд закриває провадження у справі, зокрема: у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Разом з тим, стаття 55 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення) передбачає, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, в оскаржуваній ухвалі посилається на пункт 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно з яким при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
Виходячи з положень статей 55, 56 КАС України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з приводу того, що закриття провадження у справі з підстав, визначених у пункті 5 частини першої статті 157 КАС України можливе у разі ліквідації установи (органу держаної влади) за умови, якщо відсутній орган, якому передано відповідну компетенцію.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 807/2322/15, від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію з контролю за цінами, з покладенням функції з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку на Державну службу статистики.
Відповідно до пункту 1 вказаної Постанови утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на яку, серед іншого, покладено функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Абзацом другим пункту 5 Постанови № 442 права і обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» утворено Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.
Згідно з Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, затвердженим наказом Держпродспоживслужби України від 25 лютого 2016 року № 18, Головне управління Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (підпункт 1 пункту 10 Положення), приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (підпункт 4 пункту 12 Положення).
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що правонаступником Держінспекції з контролю за цінами в частині здійснення державного контролю за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та обґрунтовано визначенням територіальний орган - ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області - правонаступником у даній справі.
Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судами першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
С.М. Чиркін
