Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________
Справа № 490/10608/15-к
Провадження № 1-кп/490/252/2017
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2018 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню технічну освіту, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
В С Т А Н О В И В :
Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням ОСОБА_6 звинувачений у вчиненні злочину за таких обставин.
22 серпня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено 16 предметів, зовні схожих на зброю.
Відповідно до висновку експерта № 1123 від 23.08.2015 вилучений предмет схожий на пістолет відноситься до вогнепальної зброї, виготовлений способом переробки пістолету кулемету моделі "РМ-63" серії НОМЕР_1 , шляхом зміни ствола та пластини зачепу на виготовлені саморобним способом. Пістолет до стрільби придатний.
Відповідно до висновку експерта № 1134 від 15.10.2015, предмет № 1, є ручною коротко ствольною вогнепальною зброєю - 7,65 мм., револьвер "Бульдог", виробництва Бельгії. Револьвер до стрільби придатний і виготовлений промисловим способом. Предмет № 2, є коротко ствольною нарізною вогнепальною зброєю, двоствольним пістолетом № НОМЕР_2 , калібру .380, іноземного виробництва, виготовлений промисловим способом, придатний для стрільби лише з правого каналу ствола. Предмет № 3. є ручною вогнепальною зброєю - однозарядним гладкоствольним капсульним пістолетом калібру не більше 13,5 мм. Пістолет придатний для проведення пострілів. Предмет № 4, є ручною вогнепальною зброєю - однозарядним гладкоствольним кременевим пістолетом калібру не більше 13,7 мм. Пістолет придатний для проведення пострілів. Вилучені в ході обшуку патрони у кількості 13 штук - є боєприпасами.
Вказані пістолети та боєприпаси ОСОБА_4 , порушуючи Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 г. № 567 (576-92-п), а також "Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, облік, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 г. № 622 (0637-98) із змінами, внесеними наказом від 13.04.1999 г. № 292) незаконно зберігав за місцем свого мешкання.
Ці дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування та державним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - як незаконне зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
І……На підтвердження винуватості ОСОБА_4 органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилаються, перш за все, на результати обшуку, проведеного 22 серпня 2015 року за місцем його проживання.
При цьому органи досудового розслідування та публічне обвинувачення наполягають на тому, що вказаний обшук був організований та проведений у порядку, передбаченому діючим законодавством, а отримані внаслідок його проведення докази є допустимими та достовірними.
Проте, з таким повною мірою погодитись неможливо за такого.
1. Відповідно до частини 2 статті 234 Кримінального Процесуального Кодексу України (у редакції від 12 квітня 2012 року, що була чинною на момент проведення обшуку в межах цього кримінального провадження) обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
При цьому відповідно до частини 2 статті 235 Кримінального Процесуального Кодексу України (у редакції від 12 квітня 2012 року, що була чинною на момент проведення обшуку в межах цього кримінального провадження) ухвала слідчогосудді продозвіл наобшук житлачи іншоговолодіння особиповинна відповідатизагальним вимогамдо судовихрішень,передбачених цимКодексом,а також-обов`язковомістити відомості,зокрема,про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (пункт 6 частини 2 статті 235 Кримінального Процесуального Кодексу України).
В цьому випадку підставою для проведення обшуку стала ухвала слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7 від 22 серпня 2015 року (справа № 490/8270/15-к; провадження № 1-кс/490/4543/2015).
У тексті цієї ухвали зазначається, що необхідність проведення обшуку обґрунтована:
-потребою досудового розслідування факту закладення невстановленою особою вибухового пристрою до приміщення " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", в результаті чого відбувся вибух;
- наявністю відомостей про те, що: "за адресою: АДРЕСА_2 проживає: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займається виготовленням вибухових пристроїв"
З огляду на таке слідчим суддею було прийняте рішення: "З метою відшукання і вилучення речей та предметів, що мають відношення до організації вибуху в приміщенні " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яке знаходиться у приміщенні "Миколаївського молодіжного центру" за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 1, надати слідчому Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_8 дозвіл на обшук приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 ".
З наведеного вбачається, що в цьому випадку в порушення прямих вказівок пункту 6 частини 2 статті 235 Кримінального Процесуального Кодексу України слідчим суддею наданий дозвіл на проведення обшуку щодо виявлення "речей та предметів, що мають відношення до організації вибуху" без конкретного визначення мети обшуку. Таке фактично дозволяло слідчому діяти на свій розсуд, вилучати фактично будь-які речі та предмети, в тому числі і ті, які не відносяться до кримінального провадження, в межах якого проводиться обшук. В той же час Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 2007 року у справі "Смирнов проти Росії" вказав, що невизначене формулювання обсягу обшуку само по собі є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини та її основних свобод, а саме - права на повагу до його приватного та сімейного життя, а також - до житла. Аналогічна позиція Європейський Суд з Прав Людини міститься в рішенні від 15 липня 2003 року у справі "Ернст та інші проти Бельгії". Відповідно ж до частини 5 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Наведене доводить, що в цьому випадку під час проведення обшуку було допущене порушення передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та її основних свобод право ОСОБА_4 на повагу до його житла.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України таке є самостійною підставою для визнання доказів, отриманих внаслідок проведення обшуку, недопустимими.
2. Далі, на виконання проаналізованої вище ухвали слідчого судді від 22 серпня 2015 року в той же день у період часу з 15:30 до 16:30 години був проведений обшук, про що був складений протокол, що долучений до матеріалів кримінального провадження.
Дослідженням наданих суду відомостей про обставини проведення цього обшуку встановлено таке.
З наведеного вище тексту ухвали слідчого судді вбачається, що метою обшуку передбачалось відшукання вибухових пристроїв або предметів, що можуть бути використані під час їх виготовлення, та саме у такому полягала необхідність досудового розслідування, що зумовила проведення обшуку.
Всупереч цього з тексту протоколу вбачається, що ані вибухові пристрої, ані предмети, що навіть приблизно можуть бути використаними під час їх виготовлення внаслідок обшуку встановлені не були; більше того, у протоколі обшуку відсутні й відомості про те, що слідчим вживались бодай які заходи щодо їх відшукування або встановлення місця їх знаходження.
Натомість слідчий, діючи навіть без участі відповідного спеціаліста, вилучив предмети, які, на його погляд, є схожими на зброю та бойові припаси. При цьому показовим є те, що хибність припущення слідчого, а за такого - свавільність його дій під час проведення обшуку - у більшості випадків підтверджена навіть висновками експертів № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року, які, маючи суттєві вади, що будуть проаналізовані нижче, все ж таки підтверджують, що 11 з 16 (згідно протоколу обшуку) вилучених слідчим предметів не можуть бути віднесеними до вогнепальної зброї.
При цьому будь-яких відомостей, що підтверджують вжиття під час обшуку слідчим заходів щодо досягнення задекларованої мети обшуку матеріали справи не містять, сторони на наявність таких відомостей не посилаються.
Таке само по собі доводить, що в цьому випадку втручання у приватне життя ОСОБА_4 не було ані "необхідним у демократичному суспільстві" ані - домірним меті досудового розслідування.
Отже, встановлене вище порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та її основних свобод фактично призвело до порушення прав обвинуваченого, передбачених у цій статті, а також - у статтях 13 та 15 Кримінального Процесуального Кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України таке є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих внаслідок проведення обшуку, недопустимими.
3. До того ж, матеріали справи доводять, що наданий суду протокол обшуку не є ані - повним, ані - достовірним.
Так, згідно позначок, що наведені у цьому протоколі, в ОСОБА_4 , окрім пістолету кулемету моделі "РМ-63" серії НОМЕР_1 , було виявлено та вилучено ще 15 предметів, схожих на зброю. В той же час, з наданого обвинуваченим відеозапису, що був розповсюджений засобами масової інформації через мережу Інтернету у виданнях Миколаївської області, вбачається, що таких предметів насправді було 16.
До того ж, сам по собі факт створення такого відеозапису свідчить про використання під час обшуку технічних засобів фіксування кримінального провадження. Відповідно до частини 2 статті 107 Кримінального Процесуального Кодексу України про таке учасники слідчої дії, зокрема - ОСОБА_4 - мали бути попередженими заздалегідь; відповідно до статті 104 цього Кодексу відомості про таке мали бути внесеними до протоколу обшуку, а відповідно до пункту 3 частини 1 статті 105 цього Кодексу матеріали відеозапису мали бути залученими до протоколу обшуку, як додатки. Проте, ці вимоги діючого законодавства в цьому випадку слідчим були проігноровані.
До того ж, в протоколі містяться вказівки про те, ніби обшук проводився за адресою АДРЕСА_1 , та саме за цією адресою були вилучені відповідні предмети.
Зазначені порушення, допущені під час фіксування перебігу обшуку та у процесі оформлення його матеріалів, у своїй сукупності ставлять під сумнів достовірність джерела походження його результатів, зокрема - предметів, вилучених під час його проведення.
Відповідно ж до частини 1 статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України тільки доказ, отриманий у встановленому законом порядку та достовірність джерела походження якого може бути перевіреною та є підтвердженою внаслідок перевірки у суді, є допустимим
Оскільки ж внаслідок наведених порушень ці вимоги до отриманих внаслідок проведення обшуку предметів не є дотриманими, вони, як такі, що походять від джерела, достовірність якого не є підтвердженою, є недопустимими доказами.
Наведене у сукупності доводить, що докази, отримані внаслідок проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , зокрема - з використанням вилучених під час його проведення предметів, як отримані з порушенням прав та свобод ОСОБА_4 , до того ж - з джерела, яке не є надійним, та всупереч встановленого законом порядку - є недопустимими доказами.
ІІ……Додатково недопустимість відомостей, отриманих внаслідок дослідження вилучених під час обшуку предметів, як доказів у справі, підтверджується наступним.
Відповідно до частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України (у редакції, що була чинною станом на серпень 2015 року) речові докази, які вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В цьому ж випадку вилучені під час обшуку предмети до проведення експертного дослідження не оглядались, не фотографувались та не описувались взагалі ані - під час проведення самого обшуку, ані - пізніше. Відсутні в матеріалах справи й відомості про їх належне зберігання.
За такого достовірні та допустимі докази того, що для подальшого дослідження експерту були передані саме ті предмети, що були вилучені в ОСОБА_4 , до того ж - саме у тому стані, у якому вони були вилучені, є відсутніми.
Таке, з огляду на характер предметів, що були описані експертами під час дачі висновків № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року, а саме - того, що більшість з них мають доробки, переробки та певні вади - є суттєвим, адже не дозволяє визначити, на якому саме етапі та які саме зміни були внесені до стану цих предметів.
ІІІ……Що ж стосується власно висновків експертів № 1123 від 23 серпня 2015 року та № 1134 від 15 жовтня 2015 року, то вони також не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
1. Так, відомості, що містяться у цих висновках, як такі, що зроблені на підставі дослідження доказів, що є недопустимими, в свою чергу є недопустимими доказами.
2. До того ж, висновок експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року вочевидь не є науково обґрунтованим, отже - не є достовірним.
Так, відповідно до Методики встановлення належності об`єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (проведення пострілів), що була схваленою координаційно-методичною радою ДНДЕКЦ МВС України 28 жовтня 2003 року та рішенням секції НКМР Міністерства юстиції України з проблем трасології та судової балістики з наступним внесенням її до Реєстру методик проведення судових експертиз за № 3.1.22 /надалі - Методики/ належність об`єкта до вогнепальної зброї визначається за наявністю в нього сукупності наступних загальних криміналістичних ознак:
-призначення для ураження цілей на відстані снарядами, що одержують направлений рух за рахунок енергії згоряння метальних зарядів, при відсутності прямого господарсько-побутового, виробничого, спеціального призначення;
-придатність для неодноразового ураження цілей.
/пункт 3.1./
При цьому відповідно до пункту 7.4.1 Методики придатність досліджуваного об`єкта, що має конструктивні ознаки вогнепальної зброї, для ураження цілей при можливості неодноразового його використання визначається за результатами проведення експериментальної стрільби, за результатами якої перевіряються:
-можливість проведення пострілу (стрільби) з досліджуваного об`єкта з використанням патронів певного типу й зразка або певних елементів заряджання;
-придатності конструкції об`єкта для неодноразового проведення пострілів без руйнування (ушкодження) конструкції;
-достатність питомої кінетичної енергії стріляних снарядів для ураження цілей.
В цьому ж випадку експериментальна стрільба з предмету під назвою "револьвер "Бульдог"" /предмет № 1 відповідно до висновку експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року/ не проводилась взагалі. Таке свідчить, що висновок про те, що цей предмет є вогнепальною зброєю, є суцільним припущенням.
Далі, вказана Методика передбачає можливість здійснення експериментальних пострілів із застосуванням патронів-замінювачів (тобто - не патронів того типу і (або) зразку, які можна використовувати), але не дозволяє здійснювати постріл не за допомогою конструктивних елементів відповідного предмету.
В цьому ж випадку щодо предмету під назвою "однозарядний глакоствольний кременевий пістолет калібру не більше 13,7 мм." /предмет № 14 відповідно до висновку експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року/ використовувались певні конструктивні елементи цього предмету /ствола та запального отвору/, але - без використання інших його механізмів.
Таке наведеній Методиці суперечить.
Отже, висновок про те, що цей предмет є вогнепальною зброєю, також не є науково обґрунтованим та є припущенням.
Далі, як зазначалось вище, вказана Методика передбачає можливість здійснення експерементальних пострілів із застосуванням патронів -замінювачів.
Разом із цим, у пункті 7.4.4. Методики зазначено, що якщо конструктивні особливості об`єкта дозволяють досить категорично судити про тип і (або) зразок патронів, які можна в ньому використовувати, тоді для експериментальної стрільби повинні використовуватися саме такі патрони.
У пункті 7.4.5. Методики ж зазначається, що якщо в результаті вивчення об`єкта встановлені конструктивні особливості патронів, необхідних для проведення пострілів (стрільби) з нього, але таких патронів немає в розпорядженні експерта і вони не можуть бути надані йому ініціатором призначення експертизи, то експерт може провести експериментальну стрільбу патронами-замінювачами або способом роздільного заряджання.
Наведене доводить, що для отримання достовірного результату експериментальної стрільби використання патронів-замінювачів можливе лише за одночасної наявності таких умов:
-тип і (або) зразок патронів категорично визначеним бути не може:
-вивченням об`єкта можуть бути встановлені конструктивні особливості таких патронів;
-таких патронів немає в розпорядженні експерта;
-вони не можуть бути йому надані ініціатором проведення експертизи.
В цьому ж випадку предмети під назвою "двоствольний пістолет № НОМЕР_2 , калібру .380" /предмет № 10 відповідно до висновку експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року/ та предмет під назвою "однозарядний глакоствольний капсульний пістолет калібру не більше 13,5 мм." /предмет № 13 відповідно до висновку експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року/, як свідчить вказаний висновок, є виготовленими промисловим способом. Таке поза розумним сумнівом дозволяє встановити їх марку, вид, а також - категорично судити про тип і (або) зразок патронів, які можна в них використовувати. Але такого експертом зроблено не було із посиланням про: "відсутність інформації про досліджуваний пістолет в НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області", що поза розумним сумнівом не ґрунтується на науковому підході та не може бути використане в обґрунтування можливості використання патронів-замінювачів під час експериментальної стрільби.
Далі, вказаний висновок експерта не містить посилань про конструктивні особливості патронів, що мали використовуватись під час стрільби із них та особливості самих об`єктів, що дозволяють стверджувати про певні конструктивні особливості патронів до них.
До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що в цьому випадку експерти звертались до ініціатора дослідження за отриманням належних патронів, але той виявився не в змозі їх надати.
Отже, стосовно цих предметів експериментальна стрільба патронами-замінниками була проведена без наявності до того науково-обґрунтованих умов, визначених Методикою, а за такого результати такої стрільби не можуть вважатись такими, що належним чином обґрунтовують висновок про наявність в цьому випадку криміналістичних ознак вогнепальної зброї.
Отже, в цій частині висновок експерта також є припущенням.
3. Суд відзначає, що задля належного вирішення питання про належність вказаних в обвинувальному акті предметів до вогнепальної зброї 10 листопада 2016року судом була призначена додаткова експертиза, проведення якої було доручене експертам Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, які мають необхідний фах та обладнання для проведення дослідження наданих органами досудового розслідування предметів.
Цією ж ухвалою органам досудового розслідування та прокурору було доручено вчинити необхідні слідчі (розшукові) та організаційні дії, спрямовані на направлення вказаних ними предметів на дослідження.
У січні 2017 року експерти повідомили суд та прокурора про готовність провести дослідження одразу після отримання об`єктів для дослідження.
Проте протягом більш ніж року органи досудового розслідування та прокурор виконати ухвалу суду не спромоглися, прокурор у суді пояснив, що виконувати ухвалу ані прокурор, ані органи досудового розслідування не бажають.
Таке доводить, що органи досудового розслідування та державне обвинувачення встановлення дійсного характеру наданих ними предметів не бажають.
Наведені обставини в їх сукупності доводять, що жоден з наданих органами досудового розслідування та державним обвинуваченням доказів не є ані - допустимим, ані - достовірним; більше того, під час досудового розслідування (навіть - під час проведення експертизи) органи досудового розслідування та державне обвинувачення діяли недобросовісно, тобто - навмисно діяли з метою створення уяви про вчинення злочином ОСОБА_4 у спосіб, що унеможливив отримання ними достовірних відомостей щодо його дій та з грубим порушенням його прав.
Підстави для виправдання обвинуваченого та
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд враховує й те, що відповідно до частини 1 статті 263 Кримінального Кодексу України обов`язковим елементом складу злочину, передбаченого цією статтею, є предмет злочину.
Предметом цього злочину є тільки ті предмети, які є вогнепальною зброєю.
1.Відповідно допункту 10Постанови №3Пленуму від26квітня 2002року ВерховногоСуду України"Просудову практикув справахпро викраденнята інше незаконнеповодження зізброєю,бойовими припасами,вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивнимиматеріалами" /надалі - Пленуму/ для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети вогнепальною зброєю, у справі слід призначати експертизу.
Відповідно ж до згаданої вище Методики для проведення такої експертизи експерту мають бути надані на дослідження відповідні предмети, отримані з надійного джерела, до того ж - у стані, у якому вони перебували на момент вчинення стверджуваного злочину.
В цьому ж випадку, як доведено вище, в зв`язку з порушенням порядку проведення обшуку та порушенням прав обвинуваченого під час його проведення, а також - в зв`язку із неналежним отриманням та зберіганням відповідних предметів під час досудового розслідування допустимих доказів щодо наявності певних предметів, джерела їх походження та їх стану в момент вчинення стверджуваного злочину матеріали справи не містять, а надані органами досудового розслідування та державним обвинуваченням докази з цього приводу є недопустимими та не можуть бути використані під час подальшого доказування.
За такого достовірних та допустимих доказів того, що предмети, вказані органами досудового розслідування та державним обвинуваченням, є предметами злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, матеріали справи не містять.
Можливість же подальшого збирання доказів з цього приводу поза розумним сумнівом є відсутньою.
2. У пункті 3 Пленуму міститься категоричне роз`яснення, відповідно до якого: "Судам слід мати на увазі, що основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища".
Відповідно до цієї тези наведені вище вимоги Методики до криміналістичних ознак вогнепальної зброї відносять її призначення, яке визначається не лише конструктивними особливостями, але - відсутністю прямого господарсько-побутового, виробничого, спеціального призначення.
В цьому випадку обвинувачений стверджує, що жодних предметів з метою ураження цілей ніколи не придбавав та не зберігав; усі вилучені в нього предмети зберігав з єдиною метою - створення колекції, отже - ці предмети мали пряме призначення - утворення колекції.
Доказів на спростування такого матеріали справи не містять.
Наведене доводить, що в цьому випадку органи досудового розслідування та державне обвинувачення не довели, що вказані в обвинувальному акті предмети є зброєю, тобто - предметами, які є предметом злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
Таке означає, що в цьому випадку недоведеним є те, що в діянні ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального Процесуального Кодексу України встановивши таке, суд має ухвалити виправдувальний вирок.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
Виправдати ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Предмети, вилучені під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 - повернути ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_9 =
16.07.2018
