Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 490/10608/15-к
провадження № 51-2648 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12015150020004699 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вироком Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 скасовано.
Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення років на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні протиправного діяння за таких обставин.
Так, 22 серпня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , в результаті чого було виявлено та вилучено 16 предметів, зовні схожих на зброю, 5 з яких згідно висновків експерта визнані вогнепальною зброєю, придатною для стрільби, а також 13 патронів, які визнані боєприпасами. Зазначені вогнепальну зброю та боєприпаси ОСОБА_6 незаконно зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на відсутність у його діях ознак складу злочину, оскільки вилучена зброя є макетами, які він збирав з метою колекціонування. Також зазначає, що апеляційний суд усупереч вимог ст. 404 КПК України не дослідив усіх доказів, а також не погоджується з оцінкою судом таких доказів, як протокол обшуку, ухвала слідчого судді про проведення обшуку, висновки експерта. Крім того, посилається на невиконання ухвали суду про дослідження зброї на предмет встановлення її історичної або культурної цінності.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, засуджений у касаційній скарзі, серед іншого, посилається на однобічність та неповноту судового розгляду, а також не погоджується із оцінкою апеляційним судом доказів, ставить їх під сумнів та дає їм власну оцінку, втім наведене з огляду на положення як ст. 433, так і ст. 438 КПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції. При перегляді судового рішення колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, суд вказав чому бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші відхиляє.
Твердження засудженого про недопустимість таких доказів, як ухвала слідчого судді про проведення обшуку за місцем його проживання, а також протокол проведення цього обшуку, не ґрунтуються на законі.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук це процесуальний документ, який став правовою підставою для проведення обшуку. За змістом цього документу сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно проведення слідчої дій.
Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 235 цього Кодексу ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, а також містити відомості про житло чи інше володіння особи, які мають бути піддані обшуку, та речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Апеляційним судом встановлено, що цим вимогам ухвала слідчого судді від 22 серпня 2015 року відповідає. Так, в ухвалі зазначено адресу, за якою має проводитися обшук, особу, якій це житло належить, а також речі та предмети, з метою відшукання яких проводиться обшук: вони мають відношення до вибуху в приміщенні «Центру Волонтерів» у м. Миколаєві. На підставі цієї ухвали та за вказаною в ній адресою ( АДРЕСА_1 ) був проведений обшук домоволодіння, про що зазначено в протоколі обшуку.
Суд апеляційної інстанції належним чином оцінив такий доказ, як протокол обшуку домоволодіння та вірно зазначив, що той факт, що надалі в тексті була невірно вказана адреса, за якою вилучено речі, а саме, невірно зазначена вулиця (Севастопольська замість Садова), є технічною помилкою і не є підставою для визнання доказу у цілому недопустимим. Посилання засудженого на те, що опис квартири, в якій проводився обшук, не відповідає опису його квартири не заслуговує на увагу з огляду на те, що він не заперечує того факту, що обшук проводився у його квартирі за тією адресою, що вказана в ухвалі слідчого судді, а знайдені та вилучені речі належать йому.
Обшук проводився відповідно до вимог ст. 236 КПК України, у редакції Закону, яка діяла на момент проведення зазначеної слідчої дії, за участю понятих та ОСОБА_6 , зауважень від учасників не надходило, про що є відповідні підписи у протоколі обшуку.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Отже, вилучення під час обшуку зброї відповідає вимогам закону. Крім того, в протоколі обшуку зазначено, які саме речі вилучено та в яких місцях, усі вони поміщені в пакети та опечатані, а потім передані на зберігання відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Долю предметів, вилучених під час обшуку, вирішив суд першої інстанції при постановленні рішення.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що висновками експертиз не доведено, що вилучена у нього зброя є вогнепальною, оскільки вона є історичною цінністю, з огляду на що висновки експертиз вважає недопустимими.
З матеріалів провадження вбачається, що ці доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до висновку експерта № 1123 від 23 серпня 2015 року предмет, вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , відноситься до вогнепальної зброї, виготовлений способом переробки пістолету кулемету моделі «РМ-63» серії НОМЕР_1 , шляхом заміни ствола та пластини зачепу на виготовленні саморобним способом. Пістолет до стрільби придатний.
Згідно висновку експерта № 1134 від 15 жовтня 2015 року предмет № 7, вилучений під час обшуку, є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю 7,65 мм, револьвер «Бульдог» виробництва Бельгії. Револьвер до стрільби придатний і виготовлений промисловим способом. Предмет № 10 є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, двоствольним пістолетом № НОМЕР_2 , калібру .380, іноземного виробництва, виготовлений промисловим способом, придатний до стрільби лише з правого каналу ствола. Предмет № 13 є ручною вогнепальною зброєю однозарядним гладкоствольним капсульним пістолетом калібру не більше 13,5 мм. Пістолет придатний для проведення пострілів і виготовлений промисловим способом. Предмет № 14 є ручною вогнепальною зброєю однозарядним гладкоствольним кременевим пістолетом калібру не більше 13,7 мм. Пістолет придатний для проведення пострілів. Вилучені в ході обшуку патрони в кількості 13 штук є боєприпасами.
Ці висновки містять докладний опис проведених експертами досліджень та зроблені за їх результатами висновки, науково обґрунтовані та мотивовані відповіді на поставлені запитання. Немає підстав сумніватися в правильності висновків, зроблених експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а у касаційній скарзі засудженого таких доводів не наведено.
Аргументи засудженого щодо недоведення належними й допустимими доказами наявності у його діях ознак інкримінованого злочину, оскільки у нього вилучено не зброю, а колекцію, є хибними.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 263 КК України, полягає в зберіганні зброї та бойових припасів, що характеризується незаконністю, тобто здійснюється без відповідного дозволу. Порядок та умови надання такого дозволу регулюються «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року.
Відповідно до цієї Інструкції дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання та громадянам.
При цьому в Інструкції надано визначення, що вогнепальна зброя це зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані.
Для колекціонування та експонування фізичними і юридичними особами використовуються макети зброї масогабаритні - конструктивно подібні до вогнепальної зброї вироби, які спеціально виготовлені з вогнепальної стрілецької зброї шляхом внесення до конструкції її основних частин та механізмів змін, що виключають здійснення пострілу, тобто нейтралізована зброя (п. 8.6. Інструкції).
У той же час нейтралізована зброя це стрілецька зброя будь-якої моделі, яка з дотриманням вимог відповідних стандартів або технічних умов спеціально приведена на заводах-виробниках чи у спеціалізованих майстернях з ремонту зброї в непридатний для стрільби стан.
Кожна одиниця нейтралізованої зброї повинна мати відповідний висновок про незворотне приведення її в непридатний для проведення пострілів стан та віднесення її до певного виду нейтралізованої зброї. На кожну одиницю нейтралізованої зброї наносять серійний номер та абревіатуру виду нейтралізованої зброї.
Згідно вищенаведеним висновкам експертиз, вилучена у ОСОБА_6 зброя є вогнепальною, вона придатна для стрільби, а тому доводи засудженого про те, що зазначена зброя зберігалася ним лише з метою колекціонування не заслуговують на увагу, оскільки мотив та мета злочину не є елементами суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
За таких обставин непроведення у справі експертизи на предмет встановлення історичної або культурної цінності цієї зброї не впливає на висновок про те, що ця зброя є вогнепальною, призначена для ураження цілей та відповідно до технічних умов придатна для стрільби.
Отже, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції установив, що в діях ОСОБА_6 наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення, не встановлено. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України, є законним та обґрунтованим.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду апеляційної інстанції без зміни.
З цих підстав суд ухвалив:
Вирок Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
