ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3213/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р.М.,
суддівГулида Р.М. та Костіва М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл., головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. ОСОБА_4, третя особа без самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 містобудування та архітектури Луцької міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (суддя суду І інстанції: ОСОБА_5, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18 год. 06 хв. 21.12.2017р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.12.2017р.),-
В С Т А Н О В И В:
21.11.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. № 98 від 09.11.2017р. про скасування містобудівних умов та обмежень земельної ділянки № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р. на обєкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в м.Луцьку Волинської обл. по вул.Єршова, 9а» (а.с.3-4).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. ОСОБА_4 № 98 від 09.11.2017р. «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 12.04.2016р. на обєкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.»; вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.120-125).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл., який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.183-185).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що твердження суду про те, що наміри забудови відповідають положенню містобудівної документації, суперечать обставинам справи, оскільки цільове призначення належної позивачу ділянки землі садибної забудови; згідно плану зонування території м.Луцька, затв. Луцькою міською радою № 71/13 від 25.02.2015р., функціональне призначення території «Ж-1, зона садибної забудови». При цьому, детальний план території в межах вулиць Єршова та Гущанської, затв. рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 200-1 від 06.04.2016р., суперечить Генеральному плану та плану зонування території м.Луцька.
За вказаних обставин наміри позивача щодо забудови земельної ділянки не відповідали функціональному призначенню території, встановленому містобудівною документацією на місцевому рівні.
Також у зв'язку з тим, що згідно плану зонування території м.Луцька функціональне призначення території, на якій будується обєкт, є садибна забудова, на ній не передбачено розміщення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, а Генеральним планом функціональне призначення території під будівництвом віднесено до громадської забудови, тому через невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні об'єкт нагляду повинен був прийняти рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.
Враховуючи зафіксовані Актом перевірки від 08.11.2017 порушення вимог містобудівного законодавства, рішення головного інспектора будівельного нагляду № 98 від 09.11.2017р. «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р. на об'єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в м.Луцьку Волинської області по вул.Єршова, 9а» винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затв. постановою КМ України № 698 від 19.08.2015р.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.08.2014р. є власником земельної ділянки площею 0,3000 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0048, яка розташована за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Єршова, 9а (а.с.17-19).
Цільовим призначенням вказаної ділянки є - для будівництва та обслуговування торгового закладу, що стверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.04.2014р. № НВ-0702040732016 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2014р., індексний № 25584586 (а.с.20-23, 24).
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 200-1 від 06.04.2016р. затверджено детальний план території в межах вулиць Єршова та Гущанської згідно з додатком; вказана територія (в межах вулиць Єршова та Гущанської) є територією багатоквартирної житлової забудови. У вказаному плані передбачено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в м.Луцьку по вул.Єршова 9а (а.с.25-27, 116).
З метою забудови земельної ділянки позивач звернувся до ОСОБА_2 містобудування та архітектури Луцької міської ради з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями.
12.04.2016р. ОСОБА_2 містобудування та архітектури Луцької міської ради видано за № 131-9а-16 (м) позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.» (а.с.29-32).
28.04.2016р. позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою до Луцької міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул.Єршова, 9а в м.Луцьку, з будівництва та обслуговування торгового закладу на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с.28).
Рішенням Луцької міської ради № 9/66 від 25.05.2016р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, площею 0,3000 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0048, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями; змінено цільове призначення земельної ділянки по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, площею 0,3000 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0048, з будівництва та обслуговування торгового закладу на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями, згідно з додатком (а.с.34).
19.04.2016р. відділом ДАБК Луцької міської ради зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № ВЛ 083161101142 на об'єкт «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.» (а.с.72-76).
08.11.2017р. головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 1480 від 22.09.2017р. на підставі плану перевірок діяльності уповноважених органів містобудування та архітектури на IV квартал 2017 року, проведено планову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 містобудування та архітектури Луцької міської ради, про що було складено Акт перевірки від 08.11.2017р. (а.с.7-16).
Проведеною перевіркою, зокрема, встановлено надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.» № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р. при невідповідності намірів забудови цільовому призначенню земельної ділянки, чим порушено п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011р., та ч.2 ст.5, п.2 ст.25, ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На підставі наведеного головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. ОСОБА_4 прийнято рішення № 98 від 09.11.2017р. «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р. на об'єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в м.Луцьку Волинської обл. по вул.Єршова, 9а», надані ОСОБА_3 (а.с.5-6).
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затв. постановою КМ України № 698 від 19.08.2015р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до ст.41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому КМ України.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно пп.6 п.5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затв. постановою КМ України № 698 від 19.08.2015р., у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
Виходячи з наведеного убачається, що головні інспектори будівельного нагляду вправі перевіряти законність у сфері містобудівної діяльності, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.
В частині порушення спірним рішенням прав та інтересів позивача колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, другого речення ч.3 ст.8, ст.55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірне рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. ОСОБА_4 № 98 від 09.11.2017р. «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 12.04.2016р. на обєкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.» є актом індивідуальної дії. Його видання зачіпає конкретні права позивача, який вжив заходів для виконання скасованих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.
Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.
Відповідно до п.1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011р., (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (п.2.4 цього Порядку).
Із змісту п.8 виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р., слідує, що такі містять покликання на детальний план території в межах вулиць Єршова та Гущанської, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 200-1 від 06.04.2016р.
Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Статтею 19 цього Закону передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Детальний план територій у межах м.Луцька щодо забудови земельної ділянки під будівництво «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.», розроблений та затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 200-1 від 06.04.2016р., згідно якого вказана територія є територією багатоквартирної житлової забудови (а.с.25-27, 116).
Наведене рішення виконавчого комітету міської ради прийнято до моменту видачі позивачу спірних містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки, через що наміри позивача у повній мірі відповідали містобудівній документації на місцевому рівні.
Водночас, підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 98 від 09.11.2017р., яким скасовано містобудівні умови та обмеження № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р., слугувало те, що вказані містобудівні умови прийняті з порушенням норм містобудівного законодавства, а саме ч.2 ст.5, п.2 ст.25, ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, їх склад та зміст, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011р.
Детальний аналіз наведених підстав вказує на наступне.
Акт перевірки, як основний доказ допущених правопорушень не утримує в собі повного дослідження виявленого порушення. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які на думку апеляційного суду потребують застосування, а не наведення їх тексту.
Разом з тим, згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Тобто, наведена норма носить загальний характер і відповідачами не доведено, що позивачем порушені вимоги містобудівної документації.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Згідно фактичних обставин справи забудова земельної ділянки по вул.Єршова, 9а в м.Луцьку здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. При цьому, рішенням Луцької міської ради № 9/66 від 25.05.2016р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) по вул.Єршова, 9а, м.аЛуцьк, площею 0,3000 га, кадастровий номер 0710100000:33:025:0048, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями; змінено цільове призначення земельної ділянки з будівництва та обслуговування торгового закладу на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями (а.с.34).
Позивачем не порушено ч.2 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Згідно ч.1 ст.25 цього Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Згідно детального плану території в межах вулиць Єршова та Гущанської дана територія є територією багатоквартирної житлової забудови.
Відповідно до п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011р., підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Однак, наміри позивача щодо забудови земельної ділянки відповідали положенням містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема детальному плану населеного пункту, згідно якого територія межах вулиць Єршова та Гущанської є територією багатоквартирної житлової забудови.
Враховуючи те, що наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації, тому в третьої особи не було підстав для відмови у наданні ОСОБА_3 містобудівних умов та обмежень на об'єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.Єршова, 9а, м.Луцьк, Волинська обл.».
Також у розглядуваній ситуації скасування рішення об'єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, зокрема, у випадку неможливості усунення виявлених порушень під час перевірки.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 131-9а-16 (м) від 12.04.2016р., вони містять всі визначені відомості, їх зміст та форма відповідають законодавчо встановленому додатку.
Крім того, містобудівні умови та обмеження видавались ОСОБА_3 ОСОБА_2 архітектури та будування Луцької міської ради (компетентним державним органом), на їх виготовлення та видачу позивач не мав жодного впливу. Станом на час розгляду справи позивачем понесені значні затрати для початку будівництва, зокрема, укладено ряд правочинів щодо проектування об'єкта будівництва, проведення технічного нагляду, укладено договір з генпідрядною організацією на проведення та підключення до мереж комунікацій, виконано усі підготовчі роботи.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь- яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Рисовський проти України» зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб» (п.70).
Принцип «належного урядування», як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обгрунтованість заявлених вимог, а тому розглядуваний позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2017р. в адміністративній справі № 803/1596/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Дата складення повного судового рішення: 23.05.2018р.
