У Х В А Л А
08 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 5023/4388/12
Провадження № 12-102гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 5023/4388/12 Господарського суду Харківської області
за касаційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року
за заявою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості
до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Лозівської міської ради Харківської області
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 липня 2017 року заяву ліквідатора (з урахуванням поданих доповнень та уточнень) про стягнення з Лозівської міської ради 242169,30 грн задоволено. Стягнуто з Лозівської міської ради на користь Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Лозівської міської ради Харківської області (далі також - КП «Комбінат комунальних підприємств») 242169,30 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, та ліквідаційною масою, яка становить 0,00 грн.
12 жовтня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 липня 2017 року скасовано, у задоволенні заяви ліквідатора про стягнення з Лозівської міської ради 242169,30 грн відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості 30 жовтня 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) викладено у новій редакції, і розпочав роботу Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року у справі 5023/4388/12 та повідомив про її розгляд 03 квітня 2018 року.
Під час вивчення матеріалів справи Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду встановив, що 01 жовтня 2012 року ухвалою Господарського суду Харківської області за заявою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайцентру зайнятості порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Лозівський комбінат комунальних підприємств» Лозівської міської ради (далі також -КП «Лозівський комбінат комунальних підприємств»).
11 жовтня 2012 року постановою Господарського суду Харківської області КП «Лозівський комбінат комунальних підприємств» визнано банкрутом, призначено ліквідатором Черкасова С.А., вирішено інші процесуальні дії.
30 червня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено клопотання ліквідатора про перехід до загальної процедури ліквідації. Припинено ліквідаційну процедуру КП «Комбінат комунальних послуг», передбачену статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ. Введено загальну процедуру ліквідації, передбачену статтями 22-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ.
29 вересня 2016 ухвалою Господарського суду Харківської області затверджено реєстр вимог кредиторів КИП «Лозівський комбінат комунальних послуг» на суму 242169, 30 грн у наступному складі:
1) Виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 435, 98 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
2) Лозівська ОДПІ Харківської області на загальну суму 61289, 45 грн, з яких 24453 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 36836, 46 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів;
3) УПФУ в Лозівському районі Харківської області на загальну суму 80281, 33 грн, з яких 54956, 64грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів та 25324, 69 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів;
4) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості на загальну суму 4978, 96 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
5) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області на загальну суму 95183, 57 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
24 листопада 2016 року до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора про стягнення з Лозівської міської ради заборгованості за грошовими зобов'язаннями банкрута, в якій ліквідатор просив суд стягнути з Лозівської міської ради Харківської області заборгованість за грошовими зобов'язаннями (кредиторську заборгованість) КП «Комбінат комунальних підприємств» згідно з реєстром, затвердженим ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року у справі № 5023/4388/12 в сумі 242169,30 грн.
Заява обґрунтована тим, що боржник утворений органом управління - Лозівською міською радою Харківської області - для здійснення некомерційної господарської діяльності. Положення статуту боржника стосуються некомерційного комунального підприємства та кореспондуються із нормами та приписами, зазначеними у статтях 77, 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими визначено субсидіарну відповідальність органу, до сфери управління якого входить підприємство-банкрут, за зобов'язаннями казенного підприємства у разі недостатності коштів, що перебувають в його розпорядженні. У підприємства-банкрута відсутні грошові кошти та будь-яке майно, яке б підлягало включенню до ліквідаційної маси. Розмір підтвердженої рішеннями суду кредиторської заборгованості (грошових зобов'язань) боржника становить 242169,30 грн, але Лозівська міська рада Харківської області у порушення вимог чинного законодавства свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань щодо розрахунків за цими зобов'язаннями.
13 липня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області стягнуто з Лозівської міської ради Харківської області 242169, 30 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у ході ліквідаційної процедури було встановлено, що будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби (АС машини, сміттєвози, вантажні автомобілі, екскаватор, причеп, трактор, автобуси), у тому числі й транспортні засоби, на які було накладено арешт державною виконавчою службою у ході виконання рішень господарського суду про стягнення заборгованості на користь державних установ в період 2002-2008 роки, згідно з низкою рішень Лозівської міської ради в період 2003-2012 роки були або передані на баланс в інші комунальні структури без будь-яких ґрунтовних пояснень та належних доказів або списані як непридатні до експлуатації, хоча належних актів списання, оформлених та підписаних у встановленому діючим законодавством порядку, Лозівською міською радою Харківської області до матеріалів справи не було надано.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що розмір вимог за заявою ліквідатора становить 242169,30 грн і складає різницю між сумою вимог кредиторів, яка затверджена господарським судом, та ліквідаційною масою, яка становить 0,00 грн, оскільки усе майно банкрута перебувало в оперативному управлінні і тому не може бути включене до складу ліквідаційної маси. Жодних грошових коштів, які б перебували у розпорядженні боржника або майна, що підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором в ході ліквідаційної процедури не було виявлено.
12 жовтня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області, ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 липня 2017 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про стягнення з Лозівської міської ради Харківської області 242169,30 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким.
Норми ГК України безпосередньо не встановлюють положень про субсидіарну відповідальність територіальних громад, Автономної Республіки Крим за зобов'язаннями некомерційних (непідприємницьких) комунальних підприємств, створених зазначеними публічно-правовими утвореннями. Натомість випадок субсидіарної відповідальності можливий лише з підстав, встановлених іншими законами, зокрема, про Державний бюджет; про відповідну організаційну форму некомерційної господарської діяльності тощо. Норми закону як підстава субсидіарної відповідальності мають бути нормами прямої дії і не можуть застосовуватися за аналогією закону чи аналогією права.
При цьому ГК України не передбачає норм прямої дії щодо поширення положень про субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенних підприємств на некомерційні підприємства комунального сектора економіки. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що частина сьома статті 77 ГК України про відповідальність держави (як власника) за зобов'язаннями казенного підприємства, не поширюється на некомерційні підприємства, створені територіальними громадами чи Автономною Республікою Крим, що підтверджується змістом норми статті 176 ГК України, відповідно до якої держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Окрім того, на думку суду апеляційної інстанції, майно КП «Комбінат комунальних підприємств» знаходилося в оперативному управлінні даного підприємства, отже, у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у будь-якому випадку не могло бути включене до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами.
Додатково суд апеляційної інстанції послався на те, що: рішення від 28 квітня 2005 року № 1045 XXXII сесії IV скликання Лозівської міської ради Харківської області, про неправомірність якого стверджує ліквідатор, не було оскаржено та скасовано в установленому законом порядку, отже, є чинним; відповідно до пояснень ліквідатора органами досудового слідства з 2014 року здійснювалося кримінальне провадження за ознаками в діях посадових осіб Лозівської міської ради Харківської області кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального Кодексу України (Самоправство), однак постановою слідчого від 30 травня 2016 року вказане кримінальне провадження було закрито.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
03 квітня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу № 5023/4388/12 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
В якості підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що основним питанням у цій справі є наявність підстав для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як норми прямої дії, яка покладає на засновника комунального підприємства - орган місцевого самоврядування - відповідальність за боргами заснованого ним комунального підприємства, яке, у свою чергу, було позбавлено основної частини свого майна на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Також, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду виявлено, що конкурсними кредиторами боржника є лише державні установи, що поставило питання про можливість дослідження концепції «легітимних (обґрунтованих) очікувань» кредиторів у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосування цієї концепції саме у цій справі. Натомість, з огляду на те, що до складу учасників справи, згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» належить й арбітражний керуючий (ліквідатор), чия винагорода у силу абзацу 2 частини третьої статті 52 Закону або частини дванадцятої статті 31 Закону (у редакції до 19 січня 2013 року) та статті 115 того ж Закону (у редакції від 22 листопада 2012 року № 4212-VI, чинній після 19 січня 2013 року), залежить у кінцевому рахунку від реалізації належного боржникові майна, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що концепція «легітимних (обґрунтованих) очікувань» повинна бути застосована у даній справі.
Окрім того, судом зазначено, що за своїми наслідками безпосереднє застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може призвести до ймовірності подальшого приведення вже органу місцевого самоврядування до стану фактичної неплатоспроможності з огляду саме на покладення на такий орган субсидіарної відповідальності за боргами заснованих ним комунальних підприємств, що матиме суттєві негативні наслідки для потенційно ймовірного великого кола органів місцевого самоврядування.
Враховуючи, що справа містить виключну правову проблему, а саме наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як норми прямої дії, яка покладає на засновника комунального підприємства - орган місцевого самоврядування - відповідальність за боргами заснованого ним комунального підприємства, вирішення якої необхідне для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, справа приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.
Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою. При цьому у частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов'язковою.
Наведені обставини є підставою для призначення справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 5023/4388/12 (провадження 12-102гс18) за касаційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року.
2. Призначити справу № 5023/4388/12 (провадження 12-102гс18) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 12 червня 2018 року о 15 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
4. Копію цієї ухвали надіслати скаржнику та іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна В.С. Князєв О.М. Ситнік Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
